Селфі з кандидатом у Сумах. ЮВТ

Здрастуйте, я ваша Юлія Володимирівна!

На минулому тижні рідний сіті відвідала кандидат в президенти Юлія Тимошенко. З цього приводу в офіс на вул. Воскресенській ВО «Батьківщина» запросила журналістів. «Панораму» запросили також, і я пішов. Бо цікаво: ніколи не мав нагоди бачити Юлію Тимошенко зблизька, задати їй запитання. А запитати мав про що.

Перші враження: Тимошенко чудово виглядає, перебуває в гарній формі, має гарну пам’ять й неймовірно працездатна. В кінці зустрічі здавалося, що журналісти, яких було більше сорока, втомилися задавати їй питання більше, ніж Тимошенко – відповідати. Проте,відчувається, що Тимошенко не вистачає словарного запасу українською, тому інколи проскакують русизми. Тимошенко має чудове почуття гумору і особливо талановита в описі своїх недругів – жалить словами наповал. Загалом Юлія Володимирівна навалює на слухачів неймовірний обсяг інформації, перевіряти яку потрібно дуже ретельно.

Тимошенко дуже багато говорила про нову Конституцію, яку хоче запровадити. Зі сказаного стало зрозуміло, що Тимошенко воліє перетворити Україну на парламентську республіку і скасувати прямі народні вибори президента. Вона виступає за унітарність держави, критикувала реформу місцевого самоврядування, але уточнити, в чому проблеми цієї реформи, не змогла.

Цікаво, що, обговорюючи нову Конституцію, Тимошенко весь час апелювала до якоїсь міфічної спільноти – «громадського суспільства», що начебто і працює зараз над створенням цього документу. Хто ці люди і де вони ховаються, залишилося незрозумілим.

Проблему Криму і Донбасу Тимошенко хоче вирішувати, перезавантаживши Будапештські угоди і долучивши до них Китай (?!).

Треба сказати, що в такому форматі, коли поруч знаходяться ще 30-40 колег і кожен воліє задати запитання, важко вести дискусію, наприклад, про те, як мусять формуватися ціни на газ.

Але подискутувати мені таки вдалося, абсолютно випадково.

У самому кінці зустрічі Тимошенко згадала про свій візит до Станиці Луганської: «Там жити неможливо – школи розбомблені, зруйновані!» Автоматично, бо побував там зовсім недавно, голосно зауважив: «Це неправда. Школи там цілі. Я там виступав на минулому тижні!» «Ні, правда!» – наполягла Юлія Володимирівна. «Ні, неправда!» – «Хочете, можемо поїхати разом, подивитися!» – запропонувала кандидатка в президенти. «Хоч зараз!» – не здався я.

Наступним ранком я подзвонив у Станицю Луганську. У відділі освіти повідомили, що з шести шкіл у самій Станиці і на околицях розбомблена вщент і не працює лише школа№2. Всі інші відремонтовані й працюють.

Так що не поїдемо ми з вами до Станиці Луганської, Юліє Володимирівно. Немає сенсу.