Суми непереможні!

ПОНЕДІЛОК, 20 ЖОВТНЯ. По Сумщині гатять. Вдома видихаю туманом – холодно. Заміряти температуру принципово не хочу, аби не псувати собі настрій. Добре ще, що за вікном тримається такий-сякий “плюс”. Я знов таки про температуру, а ніяк не про загальний стан речей. Сьогодні рівно тиждень, як на балконі сохнуть мої джинси. Висохнуть чи так і згниють?

ВІВТОРОК, 21 ЖОВТНЯ. Дзвонив приятель з Іспанії. Побалакали про всіляке побутове. Про те, що там +25 у морі, все, начебто, гаразд, але, бач, сумно! Розповів йому про власні “веселощі”. До речі згадав, що на Чернігівщині люди сидять без усього: без світла, води, тепла. Гуманітарна катастрофа. Мимохідь подумав, що дарма я жаліюсь на власні негаразди, буває гірше, значно гірше. З міркувань економії пельмені купую поштучно: порція – рівно 20 одиниць. Дівчата в магазині сміються.

СЕРЕДА, 22 ЖОВТНЯ. Гасять пожежу, яку вночі влаштували росіянці. Читав, що вже погасили, але все вигоріло. Де саме? Якийсь важливий об’єкт інфраструктури. Хіба точніше скажуть? По Конотопу до того ж небувалий наліт. Будуть, неодмінно будуть відключення світла. Аби хоч обійтись цієї зими без перебоїв з опаленням! У Харкові били по дитсадку. Свідомо, цілеспрямовано, серією ударів. Дітей вдалося врятувати, але серед дорослих є загиблі і постраждалі.

ЧЕТВЕР, 23 ЖОВТНЯ.Чергове влучання по інфраструктурі зустрів на вулиці, у середмісті. Враження таке, що гепнуло неподалік, а може, просто дуже потужно. Оточуючі люди дістали телефони, шукають подробиці у соцмережах. Та де там, “інфраструктура”, та й по всьому. Слухаю, як поважні коментатори нахвалюють “нафтові” санкції США і Європи проти росії. Мовляв, за кілька тижнів, або місяців вони, ті санкції, дадуть результати. Згадав харківський дитсадок, відверто терористичний удар по Конотопу. Не дуже віриться у економічні заходи проти росії. Щось суттєвіше треба й таке, щоб миттєво подіяло. Будь-якого бандита треба спочатку знешкодити, а вже потім розбиратись з подробицями і причинами того, що він накоїв.

П’ЯТНИЦЯ, 24 ЖОВТНЯ. З’явився графік аварійних відключень електрики. Він навіть працює! Щоправда, знайти своє особисте місце серед того накопичення цифр і пояснень не зміг. Але доводиться жити за графіком, світло вирубали вже двічі. Пишу ці слова вже вночі, зберігаючи спокій, бо сказано: “Після 23.00 відключень нема”. Для писанини ціла ніч!

СУБОТА, 25 ЖОВТНЯ. Несподівана прогулянка містом під суцільним дощем. Не така вже й екстремальна пригода, якщо відповідно одягнений-взутий. У міському парку осінь насправді золота, хоч і мокра. Не зважаючи на погоду, компанія дівчат фотографується з Чеховим. Попросили “клацнути” так, щоб усі помістились поруч із стомленим класиком. Свята справа, довелось допомогти. Вони, небоги, не знають, що фотографував їх також класик, тільки ще живий. Жартую, звичайно, але ж… В Альтанці працює фортепіано. Тяжко працює. Якась меломанка примушує інструмент грати щось на кшталт “В травє сідєл кузнєчік”. Зупинивсь, послухав, впізнав мелодію, ще раз переконався, що Суми непереможні. А джинси на балконі майже висохли, не згнили! Неочікувана приємність!

НЕДІЛЯ, 26 ЖОВТНЯ. Знову повітряні атаки. Мікроавтобус з людьми, будинок, в якому також люди. В путіна істерика. Закордонні друзі пишуть, що війна – це погано. Довелось подякувати за відкриття. Згадуючи людську історію, помітив, що для нас ця війна особлива з двох причин: 1) Україна не мала жодної можливості її уникнути, з огляду на неадекватного сусіда; 2) на нашому боці правда. Якою б не була Україна перед війною, на даному відтинку часу українці захищають себе. Це є абсолютно невід’ємне людське право, вибачайте за пафос.