Про сенс завтрашнього дня

ПОНЕДІЛОК, 15 ЧЕРВНЯ. Доба почалась з вибухів. Вранці – дим над містом. У Палаці дітей та юнацтва вибиті вікна. Повідомляють про інші руйнування. На дорогах Сумщини дрони полюють на людей. Масована атака на всю Україну, зокрема, ретельно били по Києву. Лавра, “Мистецький Арсенал”. Розмовляв з людьми, які тільки-но повернулись звідти. Кажуть, що було дуже гучно і страшно. Скрізь багато загиблих. Був впевнений, що звик до всього, та, мабуть, ще ні.

ВІВТОРОК, 16 ЧЕРВНЯ. На офіційних каналах незбалансована реакція на вчорашню нічну масовану атаку. Топ-тема – Лавра, Успенський собор. Наче нічого страшнішого не трапилось! Цей собор побудовано у XI сторіччі, потім він ще перебудовувався, а у 1941 р. його винесли у повітря. Після війни почали відбудовувати. Повторне освячення фактично нової будівлі відбулося лише у 2000 р. Так, духовна святиня і історична пам’ятка. Але цей об’єкт побудований з каміння й цегли, тож може бути відновлений ще раз. Втім, під час росіянського нападу тієї ночі загинули живі люди – рятувальники, просто цивільні. Ця обставина якось затьмарилась на тлі вселенського “плачу за камінням”. Вважайте мене якимось схибленим, але так не можна! До того ж не лише столиці дісталось цього разу, слід згадати Харків і Харківський художній музей, Органний зал у Дніпрі. І там також вороги позбавили життя людей. Чи можна розподіляти жертви і втрати на “першорядні” і “місцевого значення”?!

СЕРЕДА, 17 ЧЕРВНЯ. З 6.45 просто над душею дзижчать безпілотники. О! Запрацювали кулемети! Кацапи втручаються у мою “чайну церемонію”, можливо, комусь завдадуть більш суттєвої шкоди. Вранці зелений чай, люлька та позитивна медитація – це в мене традиційне, навіть святе. Такий собі психологічний якір стабільності. Зіпсували ранок, потвори! Вдень кілька прильотів по місту. Чув, що у Тростянці били по усіх АЗС. АЗС проти їх НПЗ і нафтотерміналів – адекватний обмін.

ЧЕТВЕР, 18 ЧЕРВНЯ. Підсумки дня підбиваю увечері. Щодо новин, то вони виглядають компактно й жахливо буденно. КАБи, БпЛА, ракети – повний спектр. Вночі вбили чоловіка – пішов порибалити та потрапив під КАБ. Били по Шосткинській громаді, по Глухову. В області є загиблі і поранені. Під Сумами запалили склад з якоюсь шкідливою “хімією”, читав попередження для мешканців ближніх сіл, щоб зачинили вікна і менше гуляли на відкритому повітрі. Тут, у центрі Сум, ніяких сторонніх домішок у повітрі не відчув. Трохи розрадили новини з великого світу, який оточує наше героїчне місто. Вже не про Київ і Харків – далі, значно далі! Дивлюсь відеозйомки про те, як гарно горить мацква. Нарешті! Діставали туди й раніш, але якось “з краєчку”, а сьогодні – повноцінна і успішна атака на московський НПЗ. Це значить – можна! Значить, лайно їх ППО, усі п’ять, чи скільки там кілець! А головне: впевненість, що далі – буде. Відомості з великої політичної орбіти – про G 7, про Рамштайн не так бентежать обивательську свідомість, як любительські відео, зняті самими росіянцями.

П’ЯТНИЦЯ, 19 ЧЕРВНЯ. Перший БпЛА сьогодні почув о 4.17 з вибухом. Далі пішло-покотилося. Влучили у склад “Нової пошти” – це від людей почув раніше ніж прочитав у “Новинах”. Живу так, ніби саме зі мною нічого не може трапитись. Якась нова сусідка в ліфті сказала: “Бог вас любить”. Відповів, що не впевнений, але більш не маю, на кого розраховувати. Хіба ще на “наших хлопців”, як у нас називають усіх військових. Хоча серед них трапляються й дівчата.

СУБОТА, 20 ЧЕРВНЯ. Врешті-решт, не все так похмуро в наших Сумах. Літня погода без надмірної спеки налаштовує на піші прогулянки. В Альтанці хтось грає на фортепіано. Відкриваються виставки, презентуються поетичні збірки – про це буду писати окремо. А загалом – життя триває, хоча по місту почали часто діставати КАБи.

НЕДІЛЯ, 21 червня. По нас продовжують гатити. Щоденник перетворився на реєстр “прильотів”, втім багато важливого й цікавого залишилось “поза кадром”. Доведеться надолужувати з наступного тижня. Принаймні, буде стимул прокидатись завтра вранці.