Нестерпна тупість буття

ПОНЕДІЛОК, 1 ЧЕРВНЯ. Початок літа несподіваний – мій банківський рахунок заарештовано. Як би про це стисло… Рік тому мене оштрафували за протиправну дію – придбав 0,25 л самогону у постійного бутлегера, до речі, у свій час розповідав про це в анекдотичному ключі. Та ось гумор згас. Штраф я тоді сплатив, вже й забув про нього, та щось у великій Системі пішло не так, до того ж сунулось повільно. Через рік банк отримує від Державної виконавчої служби вимогу заарештувати мій рахунок. Буцімто, через несплату того штрафу. Там було 17 грн – страшні гроші! Тепер – у подвійному розмірі – 34, та ще й державному виконавцеві за сумлінну працю – близько 500. Але хтось мене таки береже! Я не викинув чек про сплату, запроторив його до спеціальної схованки з пам’ятними документами: до профспілкового квитка, комсомольського квитка, посвідчення “Ударник соціалістичної праці” та іншого “ностальгічного” мотлоху. Далі – просто: похід пішки до Виконавчої служби на пр. Курському, бо ж гроші всі заарештовані, спілкування з чемною клеркинею-виконавицею і звитяга великої Правди над кульгавою Системою. Отака пригода. До повітряних атак якось звикається, а ось коли “прилітає”, звідки не чекаєш – тригерить трошки.

ВІВТОРОК, 2 ЧЕРВНЯ. Вночі влупили по житловому будинку, травмували дитину. Спав. Дізнався тільки вранці. Гризе злість від безпорадності – що я можу вдіяти?! Взяв себе за шкірку та витяг ближче до природи, у міський парк. Спілкувався з галками і білками, дививсь на небо, гадав думку. Яку саме – вже забув. Тільки надвечір дізнався, що по Києву вдарили потужно, системно, ще й комбіновано. Точніше, били цілу ніч. А ще – Харків, Дніпро. Істерика кремлівського ліліпута потребує нових жертв.

СЕРЕДА, 3 ЧЕРВНЯ. Вранці черговий вибух. БпЛА влучив у житловий будинок, але цього разу, начебто, обійшлося без постраждалих. Проте увечері переглянув цікаві відео про міжнародний економічний форум у петербурзі. З “фаєр-шоу”! Сам форум влаштували “руцкіє”, а відкривати його прилетіли українські дрони – мутація горезвісної “дружби народів”. Відомо, що санкт-петербург – то їх “культурна столиця”, але як матюкаються пітерці й поважні гості міста! Мов звичайні кацапи, їй бо! Втім, дітей у хаті немає, тож слухав, як музику. Між матюками проскакує: “УкрАина” та “Зеленский”. Тупі. Не відрізняють причин від наслідків. Гатять по дронах з автоматів.

ЧЕТВЕР, 4 ЧЕРВНЯ. День вшанування пам’яті дітей, яких вбили путінські потвори. На Сумщині – 29 невинних душ. Дзвіночки на гілках дерев у місті. Пригадую днями таке було: до крамниці з солодощами забігають двоє дівчаток, років по 11 – 12. Збуджені, веселі, та ще й у гримі чи під кошенят, чи ще під якихось симпатичних звірів. Хваляться іграшкою – це вони щойно виграли приз на дитячому конкурсі – там про захист тварин, чи якось так. Словом, некерована радість фонтаном. Люди у черзі стояли зосереджені, серйозні, та тут почали посміхатись, цікавитись. Паралельно із цими веселощами чую: десь працюють кулемети, тобто, знов кацапи над містом. Дівчата лише на пів секунди принишкли, потім так зневажливо: “А то по дронах стріляють!”. І знов за своє “хи-хи-хи”.. Коли вже нахихикались, скупились та вибігли, хтось із людей каже: “Дітей жаль”. Усі тільки зітхнули – мовляв, таки так, жаль…

П’ЯТНИЦЯ, 5 ЧЕРВНЯ. Топтема – звернення Зеленського до путіна. Текст сподобався – спокійний перелік фактів з обґрунтуванням можливостей. Тільки турецький султан – той хоча б читав листи від українців, а цей – наряд чи спроможеться. Кажуть, що цей лист – гарний політичний піар-хід, звернення до світу, але я на такому не дуже розуміюсь.

СУБОТА, 6 ЧЕРВНЯ. Сходив на виставку батика – заряд позитиву. Потім купив вина, бо ж День журналіста. Більш не було нічого. В сенсі, гідного згадки.

НЕДІЛЯ, 7 ЧЕРВНЯ. Прилітають дрони. Попередження про можливе відключення електрики. Тому поспішаю закінчити. Тримаймось!