Сергій Жадан — людина-епатаж

“Анархізм врятує Україну”, — на думку письменника, це єдина прийнятна ідеологія для країни

Нещодавно остання книга письменника Сергія ЖАДАНА «Капітал» стала найкращою, за версією британського каналу ВВС, серед сучасників з України.

Сергій — один з найвідоміших та прочитуваніших письменників сучасної України. Він пречудово розуміє рівень власної популярності. Проте на зіркову хворобу не скаржиться.

Безумовно, Жадан — володар думок української молоді, якого не почитати у місцевій бібліотеці. Чому? Тому що він пише про людей, які народилися у СРСР. Про людей, які за інерцією живуть у соціалістичному реалізмі. І, швидше за все помруть, залишившись ними. Всі три вічно відомі теми: секс, наркотики та рок-н-рол — проступають крізь рядки його творів.

[q]R: Ви вважаєте себе письменником? [/q]
Сергій Жадан: Я — проповідник, який, до речі, нікого не вчить жити.

[q]R: Чи є рецепт страви під назвою «популярність»?[/q]
С.Ж.: Насправді усе дуже просто. Потрібен якісний текст. Ніяких протекцій чи газетного блату або просто бездумного вкладання фінансів. Просто напиши хороший текст — і тебе полюблять.

[q]R: Хто є Ваші читачі? [/q]
С.Ж.: В основному це студенти. Принаймні дивлюся, хто ходить на презентації, на вечори, — це здебільшого є молоді люди.

[q]R: А як Ви ставитесь до своїх шанувальників, яких скоріше можна було віднести до категорії фанатів? [/q]
С.Ж.: Та не знаю(Посміхається.) Я якось більш прихильно ставлюся до читачів. Мені більше подобається, коли мене читають, а не, скажімо там, фотографують чи беруть автографи в яких-небудь паспортах чи студентських квитках. Я ставлюся з повагою до людей, які приходять, слухають, читають. В принципі, для цього й існує професія така, як письменник, щоб тебе читали.
Немарксовський капітал[/zag]

[q]R: Звідки взялася така доволі екзотична назва книги «Капітал»?[/q]
С.Ж.: «Капітал» — це найсвіжіша збірка моїх творів. Це чотири книжки під однією обкладинкою. Ідея виникла у нас із видавництвом «Фоліо», вочевидь, внаслідок того, що мої чотири книжки окремо знайти важко по книгарнях. Їх треба шукати. А так — в одному томі, воно і коштує навіть дешевше. Це такий крок назустріч читачеві. А назва… Просто герої моїх книжок — це соціалісти за своїм світоглядом та життєвими переконаннями. Це ніби пряма прив’язка до того, що написано у цих книгах.

[q]R: А читали марксівський «Капітал»?[/q]
С.Ж.: Всі читали (Сміється.) Всі ми вийшли з його шинелі. Коли я читав, то просто його не зрозумів, а зараз перечитувати просто немає часу.

[q]R: Наскільки Ваші твори є власним досвідом Сергія Жадана? [/q]
С.Ж.: Великою мірою. Я не можу сказати, що це стовідсотково автобіографічна проза чи, скажімо, поезія. Але, звичайно, у мене немає вигаданих персонажів і дуже мало вигаданих ситуацій. В основному це те, що було, або те, що могло бути.

[q]R: На початку літературної творчості великий проміжок часу Ви писали здебільшого вірші, а зараз пішла проза. Розлюбили віршувати? [/q]
С.Ж.: Ні. Це був такий період. Я написав чотири книги прози. Зараз я пишу нову книгу віршів. Себто для мене немає такого поділу: писати прозу або писати вірші.

[q]R: В одному з інтерв’ю Ви сказали, що хочете заробити свій перший мільйон виключно літературою. Як довго ще чекати до здійснення мрії? [/q]
С.Ж.: Не знаю. В принципі, хотілося б вірити, що недовго. Але так, я заробляю лише з літератури. Офіційно я — український безробітний.

[q]R: Легко матюкатися з книжок? [/q]
С.Ж.: Візьміть спробуйте.

[q]R: А як щодо антиморальних моментів у Ваших творах? [/q]
С.Ж.: На розсуд читача виносити усе це дуже легко. Але це стосується АДЕКВАТНОГО читача. А ось з неадекватним справа вже дещо складніше.

Широке коло інтересів

[q]R: Чи були спроби екранізувати Ваші твори? [/q]
С.Ж.: Є постійні пропозиції. Але я ще просто ні з ким цим серйозно не займався. Я чекаю, коли пропозиція буде не просто цікавою, а ще й конкретною: коли за цим дійсно стоятимуть люди, які знімають кіно. Себто це для мене не дуже цікаво. З Києва та Харкова було кілька ідей, але це поки що ще тільки ідеї.

[q]R: Де Вас читають окрім України? [/q]
С.Ж.: В Росії, Польщі. Перекладається багато в Німеччині, Білорусії. В Америці. В тій же Австрії та балканських країнах.

[q]R: Над чим Ви зараз працюєте? [/q]
С.Ж.: Крім нової книги віршів я також пишу театральну таку річ, бо ми хочемо зробити моно-виставу з однією київською акторкою. Може вийти хороша анархістська вистава про людину і систему. Про тиск та контроль з боку системи. Про можливість людини протистояти системі як такій. Є ще кілька проектів. Скажімо, ми з друзями хочемо видати компакт-диск з піснями на мої слова. Є організаційні ідеї. Наступного року ми хочемо влаштувати агітпоїзд з письменниками та музикантами по сходу України. Такі собі гастролі найбільшими містами східної України: Суми, Полтава, Харків, Донецьк та Луганськ.

Дві мови — один народ

[q]R: Ваше ставлення до двомовності в Україні? [/q]
С.Ж.: Думаю, що раніше було ставлення до нашої мови набагато гірше, тому що проводилася примусова українізація. Зараз ставлення до української мови набагато толерантніше. Я не бачу в «двомовності» в Україні жодної проблеми, ніякої глобальності. Ця проблема надумана, вигадана політиками, щоб отримати свої голоси і проходити у парламент. Україна не одномовна країна. Українське суспільство не одномовне, і це треба прийняти. Адже боротися з російською мовою — значить лише шкодити українській. В Україні цілком нормально може вживатися і українська, і російська. Я проти двомовності, скажімо, на офіційному рівні, але на побутовому рівні жодних проблем у цьому не бачу. Дійсно, у Харкові, де більшість людей говорить російською, я говорю українською і почуваю себе абсолютно комфортно. Насправді все залежить від тебе і твого ставлення до соціуму. Тому що якщо ти самодостатня людина, ти не будеш зважати на якийсь тиск із зовні. Принаймні ти зможеш йому протистояти.

Нестоличний письменник

[q]R: Склалася традиція творчої інтелігенції перебиратися до Києва. Чому Ви ще не там? [/q]
С.Ж.: Це дуже погана традиція… По-перше, я дуже не люблю Київ. Це «совок» — коли існує центр. Коли існує централізація. І цей центр усмоктує усе з регіонів. А по-друге, я дуже люблю Харків.

[q]R: Чому Вам так не подобається Київ? [/q]
С.Ж.: Київ мені не подобається… Київ — не дєвочка, щоб подобатись. Він не підходить мені енергетично, і я себе почуваю там не дуже добре. Є й інші міста, до яких я ставлюся більш прихильно.

[q]R: Як Вам Суми? [/q]
С.Ж.: Суми мені дуже подобаються. Така банальна фраза, але це правда. Ваше місто у мене завжди асоціюється з хорошими людьми.