Прикмети – досвід поколінь

ПОНЕДІЛОК, 13 ЖОВТНЯ. Вчора закінчував щоденник балачками про художнє фото, музей та всіляке таке культурно-мистецьке. Тільки встиг поставити крапку – прилетіло по Сумах. Загорілась чиясь хата. Може не слід навіть думати про такі “позавоєнні” речі, бо прикмета погана? Та ні, сьогодні чомусь ранок трапився веселий. Виходжу з дому – сусіди розповідають один одному щось смішне про повітряні тривоги – хто як лякавсь та хто куди ховавсь. Загавкав на мене песик – хазяйка йому: “Фу!”. Та ще й мені: “Вибачайте, “фу” – це не про вас, це просто команда!”. У магазині дівчата за прилавком не сміються – іржуть. Балакали про чиюсь свекруху, а тут – я. Аж розстроїлися, але не дуже. І все це за кілька ранкових годин у понеділок 13-го! А щодо прикмет, так один дід казав: “Якщо ти вранці прокинувся, то це вже добра прикмета”.

ВІВТОРОК, 14 ЖОВТНЯ. Погода вмовляє: “Посидь вдома, подумай про вічне! Із чаєм та люлькою!”. Та ні, треба виходити, бо різні побутові справи штовхають. Кран тече – треба новий знайти, бо тому вже гаплик. Базар, продукти-харчі. Змерз, як цуцик. Про новини у великому світі дізнавсь тільки увечері. Там свято миру, у цьому світі! Ізраїль помирився з отими… Ну які у секторі Газа. Чи ХАМАС, чи палестинці – шайтан їх зна. Заручників повертають туди-сюди, двадцять душ ізраїльтян проти кількох тисяч тих терористів. Трамп сяє, як нова копійка. Ні, як срібний долар. Бо, мовляв, це ж він зробив! Сиджу оце і думаю: а що тепер робитимуть оті терористи, яких звільнили? І ті, які там, у Газі, залишились? Мабуть, прозріють, покаються, може ще у юні піонери запишуться. Не мого розуму це діло, та й Палестина далеченько, але ж цікаво!

СЕРЕДА, 15 ЖОВТНЯ. Починався день спокійно, та десь перед обідом вирубило світло. Мене особисто це лихо спіткало перед світлофором. Звичайно, розгублена метушня, люди і автівки чи то поступаються одне одному, чи намагаються випередити. Якось порозумілись, налагодили рух самостійно, сигналячи та розмахуючи руками. Ще раз переконався, що наші люди іноді дають собі раду без регулювальників та керівників. В магазинах, офісах та інших громадських приміщеннях спритно підключають генератори. Життя триває.

Вже на підході до свого будинку почув, що ще й воду виключили. Власне не почув, а здогадався, бо хтось із двору валував до когось на балконі: “Ти ото клювом не щьолкай, давай ванну набирай, поки у трубах ще є!”. Словом, не катастрофа, але щось на зразок показового тренування. Аби не забували про можливі блекаути. Неперевершений час для реклами пауербанків, аварійних ламп, теплих ковдр та підштанників на хутрі!

ЧЕТВЕР, 16 ЖОВТНЯ. Вчорашні аварії, як виявилось – результати вибухів, яких я не чув. Багато чого не чую, не бачу, не знаю. Вчорашній день здався мені на диво спокійним в сенсі повітряних атак, а з прикордонних сіл люди тікали-евакуювалися під обстрілами. Про можливі аварійні відключення попередили офіційно. Створено якісь графіки. Визнаю себе дилетантом, бо не розумію, як можна винайти графік, якщо невідомо, коли і куди прилетить. Фахівці, мабуть, знають. Ні, це я без іронії, на наших комунальників насправді велика надія. І на військових, звичайно.

П’ЯТНИЦЯ, 17 ЖОВТНЯ. Зеленський поїхав до Трампа по “Томагавки” Про це багато балачок, буде ще більше. Нічого суттєвого від того гостювання не чекаю, але запрошують – треба їхати, бо ще розсердиться.

СУБОТА, 18 ЖОВТНЯ. У ліфті сусіди подейкували, що у тумані дрони нічого не бачать. Багато вони розуміють! Два прильоти по АЗС! росіянці знов тиснуть на Сумщину. Від Трампа – дуля з маком і щира симпатія.

НЕДІЛЯ, 19 ЖОВТНЯ. Дощ, холод, ще й фінанси співають щось сумне. У Сумах наполегливо анонсують відключення світла. Але є надійна прикмета: коли все погано, незабаром буде краще. Неодмінно. Ще мій дід так казав, а це досвід поколінь!