Олександр Лисенко: «На війні – не до свят»

Цього тижня всі українці будуть відзначати день Збройних Сил України. І це не перебільшення – адже саме ЗСУ є основним ядром Сил оборони України. Без наших Збройних Сил Україна давно вже опинилася б під окупацією ворога. Міський голова Сум у 2014-23 рр. Олександр Лисенко – нині чи не єдиний мер, який служить у ЗСУ, у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Напередодні 6 грудня нам вдалося зв’язатися з ним і поставити декілька питань.

r: Наближається день Збройних сил України. У якості посадовця ви довго допомагали армії, а тепер самі стали військовим. Чи відрізняються ваші відчуття від цього дня в якості цивільного і військового?
О. Л.: Безумовно, відчуття різні. Коли був посадовцем, бачив цей день як день вдячності нашим захисникам, як обов’язок привітати їх і допомогти всім, чим можна. Зараз, під час служби у ЗСУ, коли виконуєш бойові завдання, від яких залежить майбутнє країни, відчуття зовсім інші. Напевне, це відчуття причетності до великої спільноти, перед якою ти відповідальний. Відповідальний перед народом, бо спільна мета – не дати ворогу здолати нас і знищити нашу країну. Цей день для всіх у цій спільноті особливий. Військові не святкують цей день, бо на війні не до свят. Вони його просто відзначають – скромно, тихо, підводять підсумки, що вдалося зробити за рік. Також у цей день командування відзначає тих, які показали себе найкраще. Сподіваюсь, що наші читачі теж не забудуть у цей день сказати тепле слово всім причетним до Збройних Сил. Від свого імені також хочу привітати усіх причетних до ЗСУ. І, звичайно, ми згадуємо про тих, кого вже з нами немає. Вічна пам’ять і вічна слава загиблим Героям. Низький уклін їхнім рідним та близьким.

r: Ви зараз на фронті, а де зараз знаходиться ваша родина?
О.Л.: Родина знаходиться у Сумах, нікуди виїздити не планують. Під час наступу росіян на Суми у червні 2025 року ми говорили із дружиною про те, що, може, варто виїхати на деякий час, адже кількість обстрілів міста у той час різко зросла. Однак почув від неї впевнене: «Ні, ми залишимося вдома». Якщо чесно, то я і не чекав іншої відповіді. Тут все наше життя, наші друзі, наш звичний побут. І наші домашні улюбленці. Після цього рішення родини я більше і не піднімав цю тему. Тому всі вдома, в Сумах.

r: Вже відчули, що таке фронтове братерство?
О.Л.: Кожен військовий розуміє, що «один у полі не воїн», що покладатися тільки на себе не можна. Відчув підтримку побратимів майже відразу, після того, як прибув у бригаду: виконати одне із завдань командування було важко – і тут вони підставили міцне плече, допомогли. Треба покладатися на своїх товаришів і також їх підтримувати. Це працює. Думаю, це братерство між ветеранами – на роки, воно збережеться і після війни.

r: Що можете сказати про настрої у армії? Як військові ставляться до можливої мирної угоди – т.з. «28 пунктів»?
О.Л.: На обговорення політичних питань часу практично немає, працюємо у ритмі «виконання бойових завдань-відпочинок- виконання бойових завдань». Час відпочинку, крім відновлення, використовуєш переважно для спілкування із рідними і близькими. А щодо мирних угод… Кожен військовий розуміє, що мирні угоди мають бути реальними, вони не мають дорівнювати капітуляції, вони мають бути прийняті суспільством. Безумовно, всі військові хочуть якнайшвидшого закінчення війни, але, повторюсь, не шляхом капітуляції. Відчуття «все пропало», до якого деякі цивільні себе накручують, у військових точно немає. Ми знаємо, що війна не закінчиться за секунду, бо хтось так скаже. Ми думаємо по-іншому – зараз максимальна увага на те, аби не дати ворогові просунутися далі. І коли говорять, що віддайте їм той Донбас чи ще щось – то це так не працює. Якщо ми віддамо частинку нашої землі, то вони не заспокояться. Ворог просто підтягне свою артилерію ще ближче. І будуть їхні ракети літати далі, ніж до цього. Тому настрої – захищати, а не віддавати.

r: Де ви зараз знаходитеся, на якій ділянці фронту?
О.Л.: Нині у складі підрозділу знаходжуся на Вовчанському напрямку (Харківська область). Більше подробиць не додам. Ситуація непроста, напружена, тримаємо оборону, завдаємо втрат ворогові.

r: Ви вже звикли до похідно-польового життя?
О.Л.: Так, адаптація вже завершилася. Стан здоров’я – більш менш, настрій теж. Суттєво підтримують побратими, дякую їм.

r: Незважаючи на те, що ви на фронті, ви продовжуєте вести власні сторінки у соцмережах, пишете про події у Сумах. Чому?
О.Л.: Не можу не слідкувати за подіями у рідному місті. Все найдорожче у мене залишилося вдома: моя родина, мої друзі, моє місто Суми. Хвилююсь і за безпеку міста, і за безпеку його жителів, хоч і далеко від них. Постійно не пишу, бо немає часу, і часто немає доступу до інтернету. Але цікавитимусь життям міста і надалі.

r: Цього тижня також буде відзначатися День волонтера. Які почуття викликає у вас цей день?
О.Л.: Передовсім хочу привітати всіх причетних із цим днем. Знаю, що волонтери весь час у клопотах – і часто про себе можуть пригадати тільки у цей день та ще у день народження. Займався волонтерством разом із декількома друзями, допомагали хлопцям усім, чим могли. Як посадовець теж допомагав Силам оборони усім необхідним, особливо у 2022-23 роках. Місто тоді виділяло сотні мільйонів гривень на забезпечення наших добровольчих формувань громади, на підтримку військових частин, які знаходилися у Сумському районі. Але бюджетними коштами не обмежувалися. Разом із друзями, а також небайдужими сумськими підприємцями і активними сумчанами, у 2023 р. придбали 25 автомобілів для мобільних вогневих груп та ЗСУ – за власні кошти. Зараз на них працюють ті ж мобільні вогневі групи та деякі підрозділи ЗСУ. Нашій бригаді також суттєво допомагають як сумчани, так і, особливо, харків’яни. Зокрема, нещодавно сумські волонтери передали бригаді мікроавтобус. Воїни 72-ї бригади дуже вдячні всім за допомогу.

r: На наступний тиждень припадає День місцевого самоврядування. Ви 13 років працювали у цій системі. Зараз це для вас тільки минуле, спогади чи все ще актуальна дата? Що можете сказати тим, хто працює у системі місцевого самоврядування і знає вас?
О.Л.: Для мене точно це не тільки спогади, а актуальна дата. Під час війни, як ніколи, від рішень місцевої влади залежить життя людей. Згадую, як у березні 2022 року, під час блокади Сум, ми всі працювали, щоб забезпечити місто хоч мінімальним набором харчів, світлом, водою, теплом. Я тоді дивився на тих людей, що працювали поруч, які викладалися на всі 100% і говорив їм: «Ви -молодці!». Тож зараз хочу повторити те саме. Вітаю усіх, хто працює зараз, і тих, хто змінив роботу, із цим днем. Від місцевої влади залежить купа процесів, а у період війни – це не тільки господарчі питання. Допомога війську – найважливіше. Вдячний тим, хто це розуміє. Важливе і вчасне інформування людей, а також максимальна соціальна підтримка тих, хто цього потребує. У нас класні спеціалісти в усіх галузях. У своїх колегах я впевнений, вони професіонали. Щирі вітання колегам!

r: Ви працювали міським головою, зараз ви військовий. Що ви думаєте про майбутнє Сум?
О.Л.: Суми 370 років тому були засновані як місто-фортеця. Зараз ця вже підзабута роль до нього повернулася. Війна багато що змінила. Наша місія тепер – оборона країни і оборона кордону. Будем об’єктивними – ця місія із нами тепер надовго. Але це не означає, що місто не буде розвиватися. Впевнений, що, після припинення активних бойових дій, у місті відродиться промисловість, повернуться підприємці. У нас є великий потенціал для розвитку. І найголовніше – це люди. Талановиті, творчі, працьовиті, незвичайні і дуже сильні. Тільки такі можуть продовжувати жити за декілька десятків кілометрів від ворога, відкривати власні справи, робити все для того, аби місто не виживало, а жило. Завдяки сумчанам – у міста майбутнє може бути тільки найкращим!