Обласна лікарня- незламна фортеця!

Як функціонувала Сумська обласна клінічна лікарня під час окупації Сум. Що змінилося в лікарні після деокупації міста, і які медичні послуги для пацієнтів пропонує заклад сьогодні. Які амбітні плани будують обласні медики після нашої перемоги. Про все це розповідає нам в ексклюзивному інтерв’ю заслужений лікар України, директор КНП СОР «СОКЛ» Володимир Васильович Горох.

Облога міста
r: Володимире Васильовичу, минув рік з моменту повномасштабного вторгнення. росіяни сунули на українські землі з війною, Сумщина опинилася у частковій окупації, а місто Суми – в облозі. Якими були Ваші перші емоції, думки, вчинки, перші рішення та організаційні дії на момент вторгнення?
В.Г.: Підготовленим до такого розвитку подій ніхто не був. Мені зателефонували 24 лютого о 4-й ранку. О 4:07 я передзвонив до обласного управління охорони здоров’я, уточнив інформацію. Потім відразу передзвонив усім своїм заступникам. І о 4:40 ми вже всі зібралися тут, у лікарні. Ми сіли й почали міркувати: «Що нам робити? З чого починати?» Бо ми не готувалися до такого сценарію. Тож першочергово ми організували виписку пацієнтів, які перебували на завершальній стадії лікування. Розуміючи, що виписані пацієнти з віддалених районів області (С.-Буда, Шостка) вже не можуть виїхати додому, ми перемістили цих пацієнтів сюди, на Троїцьку, 48. А сумчани розійшлися по своїх домівках.
Зорганізувалися всі тут, на місцях. Особисто я був на роботі з 24 лютого по 14 травня. Додому навідувався кота погодувати. А так 24/7 я тут жив. І в той момент, коли 40-ва підстанція вибухнула. І як танки їхали повз лікарню. Увесь період часткової окупації міста молоді фахівці, сім’ї яких залишилися в рідному місті, жили в лікарні з родинами. Ми разом готували їжу і постійно спускали пацієнтів у тимчасове укриття. Переборюючи страх та розпач, колектив працював невідступно, чітко, згуртовано і мужньо, приймаючи пацієнтів та виконуючи свій професійний обов’язок. З метою безпеки медперсоналом була створена внутрішня служба охорони, яка чергувала і на Ковпака, і на Троїцькій. Дякую Богу, що у нас не виникли такі проблеми, з якими зіштовхнулися колеги у Тростянці та Боромлі.
Пам’ятаю і той момент 24 лютого, коли першого пораненого рашиста доставили до нас у лікарню. Ми надали йому першу невідкладну допомогу і спецслужби його одразу забрали. Ми побачили, що хлопець молодий – 21 рік, і говорив він так, як і всі: «Ми на навчаннях, ми не знали, де ми знаходимося».
Лише завдяки такій співпраці ми змогли вистояти й продовжуємо стабільно працювати, достойно відповідаючи на виклики сьогодення!

r: Як в цей час працювала обласна лікарня? Як складалася ваша щоденна робота, коли місто було частково окуповане російськими військами? Що було найскладнішим?
В.Г.: Лікарня працювала 24/7. Більшість лікарів та персоналу були на місцях, нікуди не поїхали. Нам довелося евакуювати пацієнтів з Ковпака, 18, бо вони на околиці міста, евакуювали всіх сюди. Всі відділення працювали тут, на базі Троїцька, 48. Ті медичні працівники, які не могли виїхати навіть у район, бо ми опинилися в облозі, то вони також працювали тут 24/7.
Ми зібралися і розуміємо: тендери ще не пройшли – ліків немає, їжі немає. А хворих треба лікувати, треба годувати. Ми розуміли, що нам потрібно створити певний резерв ліків. Тому сіли, так би мовити, за інтернет і хто через особисті контакти, хто як – повиходили на різні благодійні організації. І вже 25-26 лютого ми розіслали купу листів до благодійників з проханням про надання допомоги. І відгукнувся наш агробізнес. Одні фермери забезпечили лікарню молоком. Косівщина дала яйця. А згодом привезли і курей. Пам’ятаю, наші дівчата зібралися на кухні, самі патрали тих живих курей і готували їх. Їздили у Краснопільський район до фермера, брали у нього борошно, ще якісь харчі. Хтось, не розуміючи, що далі буде зі складами, привіз нам масло. З районів почали привозити консервацію. У період окупації наші працівники виїжджали за межі міста, в райони, щоб привезти якісь харчі і годувати хворих. Підприємство «Індичка» (с.Кровне) надавало нам м’ясо індички. Приватний підприємець з Миколаївки, що біля Кровного, забезпечував нас свининою. Тобто, таким шляхом ми створили певний харчовий резерв для хворих. Це все – на особистих контактах.

r.: Як вдалося організувати роботу колективу, забезпечити надання жителям міста медичної допомоги?
В.Г.: Я особисто просто сконцентрувався, самоорганізувався, і ми почали працювати задля порятунку людей. І тому, коли ти знаєш, що потрібно робити, у тебе немає часу для паніки. Ти просто робиш те, що маєш робити.
Фактично весь персонал залишився на місці. Так, дехто з лікарів відпрошувався, аби вивезти свою родину. Але всі вони потім повернулися назад, не було такого, щоб хтось десь залишився і не повернувся. Колектив працював єдиним цілісним організмом. До нас у лікарню приходили навіть мешканці сусідніх будинків, з дітьми, з тривожними валізами. Спускалися разом з медперсоналом і з хворими до підвалу. Лікарі жили тут разом зі своїми сім’ями у палатах. Ми всі тут були однією великою родиною – і лікарі, і пацієнти, і просто цивільні.

r.: Чи була паніка? Серед пацієнтів, серед медперсоналу? Що було найскладнішим на роботі у цей період? Як вдавалося вгамувати паніку? Які секрети взаєморозуміння під час війни?
В.Г.: Ви знаєте, паніки не було. Якось зібралися і працювали без паніки. Ми організували охорону приміщень силами господарчо-обслуговуючого персоналу, організували цілодобове чергування медперсоналу. Потім вже підтягнулася і тероборона. Тож паніки не було. Не було паніки і серед пацієнтів. Навіть коли лунали сирени, всі організовано спускалися до укриття, когось спускали, всі зберігали спокій. Такі непрості часи вимагають нестандартних рішень, концентрації усіх зусиль і керівника, і його команди. Факти засвідчують, що наш колектив, опинившись у воєнних умовах, гідно витримує це непросте випробування. Ми змогли швидко опанувати ситуацію й сумлінно лікувати, рятувати, допомагати всім, хто до нас звертається.

r.: Хто організував цю дисципліну серед хворих?
В.Г.: Дисципліна- головне правило, якому слідував весь медперсонал і пацієнти лікарні! Дійсно, наше укриття стало прихистком не лише для хворих, персоналу, а й для людей похилого віку, мам з дітьми, містян з домашніми улюбленцями. Під час артобстрілів, повітряних тривог у нашому укритті знаходилася велика кількість людей. І це теж був серйозний виклик та іспит – лікарі, медичні сестри, санітарочки, переборюючи власні страхи, допомагали людям облаштуватися в укритті, надавати першу допомогу. У таких обставинах добрі слова, а головне – виважена поведінка медиків, діяли краще, ніж заспокійливі пігулки. Наші лікарі, наші медпрацівники -ми всі тут жили, ми нікуди не повтікали. Ми всі разом з пацієнтами спускаємося до підвалу! Ми всі разом з пацієнтами сідаємо вечеряти, як одна родина!Тобто ми своїм прикладом показували, як треба себе поводити, кожен має робити свою роботу. І головне, щоб кожен зміг самоорганізуватися.

r.: У такі непрості часи обов’язки менеджера суттєво розширюються. З чим Вам довелося зіткнутися як керівнику? Як вдалося подолати виклики?
В.Г.: Лише власним прикладом можна заохотити персонал до роботи. Коли персонал бачить, що керівник не панікує, що керівник лишається на місці, що у керівника є бачення і подальший план дій. Коли керівник переживає за кожного пацієнта, за кожного працівника, коли він може кожного вислухати. Тоді й персонал підтримує керівника, і тоді колектив стає єдиною ефективною командою. Тоді і у персоналу, і у пацієнтів настає відчуття, шо все буде добре. Звичайно, треба було так організувати всі процеси, щоб такий багатофунціональний організм, як лікарня, працював на всіх ланках. Приміром, лишилися без електроенергії – знайшли котелки. Розуміли, що може ще щось трапитися, тому завезли дрова, військово-польові кухні, поставили газові плити і завезли газ. Оці всі моменти потрібно було прораховувати і бути готовими до гіршого розвитку подій. Потрібно було продумувати наперед, де брати ліки, як і через кого їх завозити. Домовлятися на особистих контактах, телефонували в Полтаву, в інші регіони.

Деокупація області, «блекаут» та відновлення лікарні
r.: Після деокупації Сумщини якими вагомими проєктами розпочала займатися лікарня? Можливо, це ремонт якогось приміщення чи оновлення матеріально-технічної бази? За якими напрямками розпочали працювати в першу чергу?
В.Г.: Після деокупації ми розпочали ремонт приміщень. Адже ми розуміємо, що зараз збільшується кількість громадян, психічне і фізичне здоров’я яких постраждало внаслідок російської агресії. Тому в першу чергу ми зробили акцент на розширенні реабілітаційних потужностей для надання послуг мешканцям області, а також тим військовим, які будуть повертатися із зони бойових дій. Тобто ми розуміємо, що зараз дуже актуальною є саме реабілітація – відновлення як психічного, так і фізичного здоров’я наших громадян. У нас працюють і психологи, і психотерапевти, і неврологи, і ортопеди, і реабілітологи. На другому місці, ми бачимо статистику – у зв’язку зі стресами збільшилася кількість пацієнтів з гіпертонією, з інсультами, з інфарктами. Тому ми вирішили зробити ремонт на Ковпака, 18 і відкрити новий інсультний центр. Це такі наші першочергові проєкти, над якими ми зараз працюємо.
Наша лікарня залишається головним медичним закладом області, де працює поліклінічне відділення та стаціонар на 645 ліжок, в якому надається багатопрофільна медична допомога. У складних реаліях воєнного стану за власні кошти відремонтовано колишне приймальне відділення, приміщення спеціалізованих відділень, нарощені енергетичні потужності. Введене в експлуатацію новітнє обладнання. Це АБЛЯТОР –електрохірургічний прилад, яким роблять мінімально інвазивні процедури з висічення або ампутації частин тіла або тканини, АНГІОГРОФ-прилад для діагностики судинних захворювань.
Завдяки гуманітарній допомозі, яка зараз надходить в Україну, лікарня добре забезпечена діагностичним обладнанням, отримала хірургічне обладнання та розхідні матеріали. В арсеналі лікарні є новий апарат VAC-терапії, який дозволяє успішно лікувати мінно- вибухові рани. Моніторингове обладнання, апарати УЗІ є практично в кожному відділенні. За допомогою обласної адміністрації вирішується питання про придбання потужного магнітно-резонансного томографа .Нове обладнання дозволить безкоштовно робити пацієнтам більш точне дослідження на томографі. Для поліпшення роботи відділення мікрохірургії ока в Сумській обласній клінічній лікарні придбано тонометр Ісаге ic200, який заснований на запатентованному індукційному методі відскоку, що дозволяє точно, швидко і без анестезії вимірювати внутрішньоочний тиск (ВОТ). Тонометр Ісаre ic200 призначений для професійного використання в операційній, очних відділеннях, відділеннях невідкладної допомоги. Апарат портативний, для вимірювання ВОТ не потрібна анестезія. Унікальність приладу в тому, що дозволяє проводити вимірювання в будь-яких положеннях пацієнта: коли пацієнт сидить, стоїть або положення напівсидячи, напівлежачи. Індикатор позиціонування показує правильне розташування тонометра перед вимірюванням. Вчасне виявлення проблем від підвищеного очного тиску дає можливість уникнути втрати зору, сліпоти.

r.: Що Ви вважаєте найбільшим досягненням за минулий рік, рік війни? Яка основна запорука успішного функціонування лікарні?
В.Г.: Однією із головних запорук успіху лікарні є кадровий потенціал. Ми- головний медичний заклад Сумської області. У нас працювали і працюють найкращі з кращих! Фахівці хірургічного відділення СОКЛ продовжують удосконалювати навички лікування захворювань органів черевної порожнини із застосуванням мініінвазивних технологій. МАЛОІНВАЗІЙНА ХІРУРГІЯ – оперативні втручання через невеликі проколи тканини або природні фізіологічні отвори з використанням спеціальної апаратури та інструментів. Сьогодні близько 95% всіх гінекологічних операцій можна виконувати лапароскопічним способом. Такий спосіб хірургічного втручання досить широко практикується в усьому світі. З його допомогою можна швидко і успішно оперувати багато органів. Якщо до недавнього часу аналогічна звичайна хірургічна операція досить довго і болісно переносилася пацієнтами, то зараз період відновлення істотно коротше і не має багатьох негативних наслідків порожнинних операцій. Лапароскопія по праву визнана одним з найбільш ефективних методів діагностики і лікування різних захворювань. Лапароскопічні операції дають можливість поєднувати прогресивний хірургічний доступ до найсучасніших технологічних рішень, які постійно підвищують надійність і безпеку операцій.
Нещодавно в нашійлікарні було виконано унікальну операцію на відкритому серці для мешканця Сумщини, на базі відділення рентгенендоваскулярної хірургії Сумської обласної клінічної лікарні вперше була проведена унікальна операція на відкритому серці. Спеціалісти Центру разом із командою лікарів Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова виконали операцію з протезування аортального клапану. Пацієнт А. 54-роки, не один рік страждав на задишку, дискомфорт у ділянці серця.
Хворий – сумчанин, звернувся на прийом до кардіолога нашої лікарні за допомогою.
Під час УЗД нашим спеціалістом було виявлено критичне звуження аортального клапану, пацієнт мав вроджену ваду, яка до певного часу його не турбувала, але з роками все частіше недуга стала давати про себе знати. Фахівці нашої лікарні спостерігали за пацієнтом впродовж місяця та разом із спеціалістами із інституту Амосова вирішили прооперувати хворого саме в Сумах на базі відділення рентгенендоваскулярної хірургії.
Оперативне втручання з протезування клапану тривало близько 4 годин. Команда фахівців інституту разом з нашими лікарями зробили ц достатньо швидко, злагоджено та результативно.
На сьогодні пацієнт почуває себе добре!
Тепер хворі, які їхали на протезування з приводу аортального клапану чи проведення аортокоронарного шунтування в інші міста, можуть отримувати допомогу в Сумській обласній лікарні. Тож фахівці Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова, з якими нас пов’язують роки плідної співпраці, будуть приїздити до нас частіше – не тільки на консультативний прийом хворих, а й для виконання спільних оперативних втручань.
Професор, завідувач відділення поліорганної патології та кардіохірургії Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова Ростислав ВІТОВСЬКИЙ, пояснив, що операція була складна, але завдячуючи командній роботі, медики впоралися на відмінно, також відзначив, що база Сумської обласної лікарні відділення рентгенендоваскулярної хірургії – сучасна, чим спеціалісти інституту були задоволені.
Через 7-9 днів пацієнт буде виписаний з клініки на реабілітацію. Зараз відбувається адаптація до нових умов роботи серця та судинної системи. Адже заміна клапану насправді є дуже агресивним втручанням для організму, який потім потребує тривалої компенсації. Проте кардіологічні пацієнти після таких втручань почувають себе набагато краще, переносять фізичні навантаження.
Існує хибна думка, коли людину, яка перенесла операцію на серці, вважають інвалідом. Це не так! Пацієнти повертаються до нормального повноцінного життя.
Для Сумської обласної клінічної лікарні це – знатна подія, яка є поштовхом для подальшого розвитку.
У найближчій перспективі запланована капітальна реконструкція приміщення, де знаходиться відділення рентгенендоваскуляної хірургії. Тут додасться кількп палат, функціональних кабінетів, операційних. У планах на базі Сумської обласної клінічної лікарні створити регіональну філія Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова – таке рішення прийнято рішенням президії Академії медичних наук.
От же розширяться не тільки площі, а й можливості надання кардіохірургічної допомоги хворим Сумщини.

r.: Як лікарня пережила «блекаут»?
В.Г.: Лікарня – це стратегічний об’єкт, який мусить працювати безперебійно! У нас є нова киснева станція, 5 потужних генераторів, які повністю задовольняють потреби лікарні в електриці. Є пересувні котли на 200 та 300 літрів з нержавіючої сталі, вони вважаються воєнними польовими кухнями і працюють на дровах. Обласна лікарня – це той об’єкт, який відключали від електроживлення лише у дуже критичний момент. Але ми ще у перші дні війни, коли лишилися без світла, то зрозуміли, що нам потрібно працювати над оснащенням лікарні генераторами. Тоді, на початку війни, нам поставили перший малий генератор, який освітлював приймальне відділення і операційні. Зараз вже ситуація зовсім інша – майже на кожному корпусі у нас є по генератору (від 60 до 150 Вт) та по кілька систем, щоб перепідключатися для безперебійного електроживлення.
Також через програму «UNITED-24» ми замовили шість різних потужностей генераторів (по 600 Вт і вище), щоб окремо повністю підключити корпуси на Ковпака, і три додаткові генератори (по 300 Вт) на корпуси, які розташовані на вулиці Троїцька. Крім того, як відомо, Кабмін підписав угоду з італійцями про те, щоб у перспективі такі заклади як лікарні, мали сонячну енергію. Ми вже подали свою заявку, подали всі свої технічні можливості (площі та параметри дахів) для розміщення цих сонячних батарей.

r.: Яку допомогу отримала лікарня після деокупації? Хто допомагав відновлювати, оснащувати і модернізувати лікарню?
В.Г.: Через державну програму ми отримали і відкрили кисневу станцію, яка виробляє кисень. І тепер ми самостійно з повітря можемо виробляти кисень, тобто маючи такий резерв, нам не доведеться певний час закуповувати кисень. За допомогою наших спонсорів та благодійних організацій ми покращили свою матеріально-технічну базу. У нас оновився автопарк. Ми встановили новий КТ-апарат. У цьому році ми запустили наше реабілітаційне відділення завдяки новому обладнанню, тобто суттєво розширили спектр реабілітаційних послуг. Також на початок війни ми мали чотири наркозно-дихальних апарати, які працювали в лікарні. Але операційних у нас набагато більше. За допомогою благодійників, за допомогою МОЗ, за допомогою всеукраїнських та міжнародних фондів, наразі у нас всі операційні обладнані сучасними наркозно-дихальними апаратами. Ще мушу сказати, що до початку війни ми навіть не знали, що таке технологія VAC. Це система сприяння швидшому і кращому загоюванню відкритих ран. Там накладається спеціальна пов’язка, створюється вакуум, все, що нагноюється – відсмоктується, і рана дуже швидко загоюється. То завдяки міжнародним благодійним фондам, МОЗу і персонально окремим меценатам, зараз у нас кожне відділення оснащене такими системами.

Сьогоднішні послуги обласної лікарні
r.: Наскільки широкий спектр медичних послуг надає лікарня пацієнтам сьогодні? Чи платні ці послуги? Чи всі медичні послуги надаються виключно за електронним направленням? Скільки пакетів з НСЗУ наразі законтрактовано?
В.Г.: У нас багатопрофільна високоспеціалізована лікарня, яка заснована у 1948 році. Ми надаємо повний спектр медичних послуг, крім психіатрії (це окремий вузькоспеціалізований профіль), і поки що немає гінекології. Ми працюємо з Національною службою здоров’я України. Тому все, що входить у пакет безкоштовних медичних послуг НСЗУ, у нас все надається безкоштовно. І це за умови, якщо ви дійсно маєте певний діагноз, який потребує лікування.
Якщо ж пацієнт просто за власним бажанням хоче щось підлікувати чи для профілактики, то це вже буде платна послуга, згідно з прайсом. Це те саме, коли ви йдете до приватної клініки з проханням: «Мені потрібно МРТ». А потім ще собі подумали: «Та й кардіограму можна було б. А краще одразу давайте і щитовидну залозу перевіримо, і УДЗ черевної порожнини зробимо». Ви ж не йдете до сімейного лікаря, щоб він визначив: потрібне вам МРТ, перевірка щитовидної залози, чи не потрібні. Ви приходите у приватну клініку за власним бажанням, сплачуєте там кошти, і вам роблять МРТ і все, що ви забажаєте.
Тому, якщо і до нашої лікарні ви прийдете без електронного направлення від сімейного лікаря, а «за власним бажанням», то згідно з прайсом ви можете отримати будь-яку якісну медичну послугу.
Якщо ж ви йдете до сімейного лікаря, то він вас оглядає, робить висновок про необхідність проведення додаткових обстежень, дає вам відповідне безкоштовне електронне направлення, і ви можете отримати безкоштовну медичну послугу в нашій лікарні. Звертаю вашу увагу, шановні громадяни, що наша лікарня приймає усіх пацієнтів, незалежно від місця проживання, прописки на підставі електронного направлення, безкоштовно. Це вимоги й умови НСЗУ, яких ми чітко дотримуємося й невідступно слідуємо.
Наразі КНП СОР «СОКЛ» законтрактувала з НСЗУ 18 пакетів і працює, дотримуючись всіх домовленостей.

r.: Нам потрібно все і відразу?
В.Г.: Так, нам потрібно все і відразу – захотів МРТ, пішов і зробив собі МРТ. Втім, якщо ви приїдете у будь-яку європейську країну, чи в Америку, чи в Канаду, то щоб потрапити до вузькопрофільного лікаря, ви не зможете оминути сімейного лікаря. І там спочатку сімейний лікар призначить вам своє лікування, пролікує вас, і лише у випадку відсутності ефекту сімейний лікар направить вас до вузькопрофільного лікаря. Але у цивілізованих країнах оцей період від сімейного лікаря до вузькопрофільного спеціаліста може тривати від 6 до 8 місяців.
Нам часто дорікають, що в обласній лікарні великі черги запису на прийом до обласних вузькопрофільних лікарів. Зрозумійте, якщо пацієнт приїхав на прийом, наприклад, із Шостки з безкоштовним електронним направленням, ми не можемо його не прийняти в цей же день. Ми не можемо його відправити назад у Шостку і сказати: «Приїздіть через місяць». Людина вже приїхала, вона витратилася на дорогу. Тому, звичайно, ми в першу чергу приймаємо таких пацієнтів, які мають електронні направлення від сімейних лікарів. Але у нас є сайт, де кожен пацієнт, який за власним бажанням хоче перевірити стан свого здоров’я, може записатися на прийом до будь-якого лікаря.

r.: Чи є у лікарні кошти, які вона заробляє сама? Якщо так, то на чому заробляє обласна лікарня?
В.Г.: Є. Заробляє лікарня на певних платних медичних послугах, які йдуть поза планом. Послуги, які пацієнт хочете отримати додатково, поза пакетом безкоштовних медичних послуг, визначених НСЗУ. Або, наприклад, ви знаходитесь на лікуванні у ендокринологічному стаціонарі, отримуєте певний перелік фізіотерапевтичних процедур, які вам призначив лікар, проте ви хочете додатково походити на гідромасаж тощо. Тоді ви вже сплачуєте за такі послуги, бо це не входить до протоколу лікування вашого основного діагнозу.

Поствоєнні амбітні плани лікарні
r.: Які плани подальшого розвитку і розбудови лікарні?
В.Г.: У нас чудовий колектив, багато молодих сильних та ініціативних фахівців. Вони приходять з ідеями, пропозиціями. Вони хочуть бути корисними, хочуть щось робити для України, для нашої області, для міста Суми. І це надихає на розвиток! Також наразі ми подали документи і працюємо над тим, аби відкрити на базі обласної лікарні філію Інституту імені Амосова. Це дасть можливість нашим лікарям пройти навчання в Інституті Амосова. І у перспективі планується, що співробітники Інституту будуть проводити прийом громадян на базі нашої обласної лікарні, будуть тут, у Сумах, проводити оперативні втручання на відкритому серці, а наші навчені лікарі будуть їм асистувати.

r.: Які амбітні плани, цілі ставите перед собою, як менеджер-управлінець такого потужного медичного закладу?
В.Г.: Наші амбітні поствоєнні плани – це все ж таки «Лікарня майбутнього». Це реалізація програми «Велике будівництво», до якої було включено проєкт нашої лікарні. Тобто проєкт облаштування на Ковпака так званого «Медичного містечка», де в одному місці будуть зосереджені усі стаціонарні відділення, вся діагностика, і всі медичні послуги будуть надаватися в одному місці. Наразі ми лишаємося у цій програмі «Велике будівництво». І я вірю у цей масштабний проєкт. Так само, як я вірю у невідворотну нашу перемогу! Я впевнений, що ми переможемо! А коли ти віриш, коли ти впевнений, тоді ця впевненість передається іншим. І тоді все неодмінно вийде. Мешканці області отримають сучасну «Лікарню майбутнього», сучасний хірургічний корпус з передовими технологіями в галузі медицини.
Сучасні методи досліджень новітнім обладнанням суттєво впливають на якість та оперативність у лікуванні пацієнтів. Наперекір всім труднощам військового часу, життя та робота в лікарні не зупинялися ні на секунду!
Ми впевнено рухаємося вперед і розвиваємося у всіх медичних аспектах. Успіхи та досвід наших лікарів, не зважаючи на такий складний час, надихають на створення та втілення в реальність нових планів та ідей.
Ось лише деякі з них:
-побудова нового хірургічного корпусу із сучасним операційним блоком та відділенням анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії,
-відділення хронічного гемодіалізу та перетонального діалізу!
Дійсно, успішна робота та надійна команда висококваліфікованих фахівців нашої лікарні надихають і дають усі підстави будувати амбітні плани на рік прийдешній! Але є одна заповітна мрія всіх Українців, щоб 2023 рік став роком ПЕРЕМОГИ!
І я мрію про створення cучасної високотехнологічної обласної лікарні, де буде створено єдиний медичний простір – медичне містечко. Наша мрія здійсниться, ми обов’язково побудуємо «Лікарню майбутнього», в якій пацієнти зможуть отримувати високоякісну професійну медичну допомогу! Тож наближаємо разом нашу перемогу і якісну медичну допомогу до пацієнтів Сумщини!

Ліцензія на провадження господарської діяльності з медичної практики: наказ МОЗ України від 24.10.2019 №2151

ДОВІДКА КОНТАКТІВ
РОЗКЛАД РОБОТИ КНП СОР«СОКЛ»
(м. Суми вул.Троїцька, 48; вул.Ковпака, 18)
РЕЄСТРАТУРА
Пн.-Пт.,08.00-15.30,
Контактні тел. 097-843 96-22; 096-144-96-87

 

ІД