Наодинці із Новим Роком

ПОНЕДІЛОК, 29 ГРУДНЯ. Через планові відключення не відразу дізнаюсь, що діється навкруги. Виявляється, що саме у той час, коли спілкувався з колегами на редакційному корпоративі, росіянці особливо старанно бомбили Київ. У путіна істерика. Відкритим текстом погрожує цілому світові. У цивілізованому світі – Різдво.

ВІВТОРОК, 30 ГРУДНЯ. Знов поламали ліфт. Що там таке люди перевозять, що техніка бастує?! Літні сусіди, підіймаючись, влаштовують привали на третьому-четвертому поверхах. Там у нас стихійно сформувався клуб пенсіонерів з активною позицією – обмін загальними ідеями і актуальною інформацією. Мені сьогодні порадили зупинитись, перепочити, бо в когось вже інсульт трапився. Подякував, але пішов собі далі, бо не маю ані новин, ані свіжих думок.

СЕРЕДА, 31 ГРУДНЯ. Сам-один. Спілкуюсь із невеличкою гілочкою від ялинки. Ну ще придбав собі по акції дещо смачненьке, воно у келиху виблискує. Про що б таке гарне згадати? На сьогодні найкраще те, що минув цілий місяць зими, залишилось усього два, а я ще не встиг як слід змерзнути. Може й не буде такою критичною ця зима, як обіцяють нам з-за “порєбріка”! Хоча росіянці продовжують сунутись на Сумщину, читаю, що захопили ще одне село. У місті досить тихо, але якось неспокійно. Горезвісний “переговорний процес” дотягли до краю, кожна нормальна людина розуміє, що примирення неможливе, якщо росіянці налаштовані воювати. Кожного з нас хочуть знищити, головне – не погоджуватись. Нещодавно познайомився з людьми, які покинули своє житло у селі, тепер там нічого нема. Інша жіночка поховала сина. Ні, не слід себе жаліти занадто старанно. Кажуть, що Україна атакувала безпілотниками резиденцію аж самого путіна. Приємно послухати, але не віриться, бо про це репетують лише росіянці. Перебільшують, м’яко кажучи, хоча було б непогано. Ще раз самі себе пошили у дурні, але це вже навіть не смішно.

ЧЕТВЕР, 1 СІЧНЯ. Вранці вийшов на вулицю, перевірити, як там рідні Суми впорались із святом. Майже порожнє місто. Але ж ось ні – зустрічаю веселу компанію, одягнену по-карнавальному, у якихось масках. Вітаємось щиро, немов старі друзі, хоча й незнайомі. Ну так, звичайно: “Мирного неба!”. “Перемоги!”. І мало не забули: “Щасливого Нового Року!”. Побачив кілька сніговиків – це вже діти встигли. Графіки відключень від “Сумиобленерго” досить суворі, але в мене, на диво, нічого такого аж страшного не відбувається – блимнуло пару разів, навіть заснути не встиг. Маю змогу добре роздивитись, як професійно засмітив хату після недавнього генерального прибирання. Ліньки братись знову. Завтра, завтра!

П’ЯТНИЦЯ, 2 СІЧНЯ. Досить святкувати, вже втомивсь! Але сусіди не дуже дозволяють – у напівпорожньому будинку чомусь дуже голосно і злегка нетверезо. Люди перегукуються з поверху на поверх, мимоволі дізнаюсь, хто що і де купив по акції і скільки чого ще не доїли. Важкий час підвищеного споживання передує вимушеному аскетизму. З “Новин” дізнався про ще 11 загиблих земляків. Так воно все й рухається – паралельно і несумісно.

СУБОТА, 3 СІЧНЯ. У Сумах дорожчає водопостачання. Наразі – тільки для підприємств. Та якщо підвищується ціна на базовий ресурс, процес піде далі – тут не треба бути фаховим економістом. Чомусь сприймаю це як цілком природну річ, нема бажання жалітись чи обурюватись.

НЕДІЛЯ, 4 СІЧНЯ. Поки переймався побутовими проблемами, у Венесуелі почалась і закінчилась невеличка війна. Чи то СВО у виконанні США. Каракас далеченько, з Мадуро особисто не знайомий, а ось до Сум знов залетів росіянський БпЛА – то вгадайте, що мене турбує більше?! Отож!