Ефект слона

Хронологія Брехні / Брєжнєв – Янукович – Зе / Усик – Ваш Президент / Ущільняйтеся, Посполиті!
Російських дронів летить в Україну все більше. Кожної ночі. Дві сотні. Три сотні. Думаю, що за рік ми вимірюватимемо їх тисячами. Технологічно це можливо – виробляти стільки дронів. І з кожним роком дронів і ракет ставатиме не менше, як нам розказують три роки з можновладних джерел інформації, а більше. Значно більше.
Ні, не залякую. Не нагнітаю. Це об’єктивний погляд.

Такий самий об’єктивний, як і три роки тому, коли автор писав тут, у «підвальчику», в газеті і на сайті: «Наразі буде війна! Так, путін нападе!». Більшість сміялася з автора. Крутила пальцем біля скроні. Та й таке. Бо більшість вірила владі і збиралася на базар шукати м’яса на шашлики. А треба було готуватися до війни. У різний спосіб. Але готуватися.
Потім більшість вірила у «два-три тижні». Реально неймовірна кількість людей вірила у те, що путін розверне війська назад і скаже: «Я пожартував! Все нормально, розслабтеся!». Не знаю, це проблеми з інтелектом, з умінням синтезувати та обробляти інформацію, тобто з логікою, чи виключно психологічний феномен? Як можна було вірити в те, «що ця війна – не надовго?!». Коли розумні люди на пальцях доводили, що війна ведеться на знищення України? В яке диво імені Арестовича, радника, на хвилиночку, з Офісу президента, можна вірити, які сподівання покладати на нісенітницю?

Зараз кого не запитай, ніхто Арестовича не слухав. Ні-ні, що ви, як можна.
Далі було: «У нас люди є, нам зброя потрібна!».
«НАТО, закрий небо!».
«Кава в Ялті, кордони 1991 року, розділ росії, Кубань – це Україна!».
Викинули купу грошей на проведення конференцій «по відбудові України після війни» у розпал війни.
«План Перемоги». «План стійкості». Всенародний одобрямс.
Господи, який маразм.
Наче на дворі – епоха Брєжнєва, ради всіх рівнів збираються, щоб у єдиному пориві підтримати мирні ініціативи президента.
Ну, дебіли ж.

Тепер ради всіх рівнів не тільки збираються, щоб ущільнитись навколо президента, але й пишуть у соціальних мережах пости підтримки, подяки та іншого пафосу. За вказівкою «згори», само собою.
Дуже чітко пам’ятаю, як вчителі, медпрацівники, чиновники та інші виходили в Сумах та інших містах на підтримку Януковича і Партії регіонів «у єдиному пориві, щоб заступити дорогу фашизму».
Ну й чим ситуація сьогодні відрізняється від ситуації тоді?

Потім перейшли до ближчих місць: «Суджа – це Слобожанщина!». І: «Курськ за три дні».
Не згадую вже про відставку Залужного, провалену і свідомо ганебно організовану, щоб підставити ЗСУ і натравити військових на цивільних, мобілізацію та інше. Багато ще чого.

Суцільна брехня, починаючи з 2019-го року.
Тож особисто я відмовляюся об’єднуватися навколо брехні.
З усього сказаного Зеленським, підтримую одне: «Якщо для закінчення війни потрібно, щоб я пішов, то я піду».
Потрібно, звісно. Дуже потрібно.

«А хто буде головний? Боже, як же ми без Володимира Олександровича!?».
Ви реально вважаєте, що Зеленський – єдина людина в країні, яка може вирішувати геополітичні питання на користь України? Ні, навіть не так: ви реально вважаєте досі, що Зеленський у змозі вирішувати такі питання?
Тобто жодних висновків із усієї цієї стратегічної брехні, якою розм’якшували мозок громадян України з 2019-го року, ніхто не зробив?

Ми судимо про слона, тримаючись хто за хвіст, хто за хобота, хто за ногу, хто за бивень, а хто ще за щось. І кожен розповідає про те, який вигляд має слон із власного тактильного досвіду. Вважаючи себе, за чудовою українською традицією, найрозумнішим та найхитрішим. Та нам слона не показують. Як і не показують текстів Стамбульських угод із додатками в повному обсязі, не показують угоду про копалини, лише оповідають кавалками, щоб потім «згуртуватись», «об’єднатись», «ущільнитись» навколо президента.
Щоб потім знову послухати, що він розкаже і вибрати на другий термін?

Не його, так Олександра Усика. Це «тіньовий кандидат» на вищу посаду країни. Запасний варіант. Ми тут гадали: «На чорта Усику, прихожанину Московського патріархату, подарували після перемоги шаблю гетьмана Мазепи, цим патріархатом підданого анафемі? Який у цьому сенс і символ, якщо не брати до уваги раритетну цінність зброї?». Ну так знайомтеся з новою зіркою української політики. Якраз закінчує прискорене навчання за політичним профілем, готується. Або №1 у списку Зеленського, або – кандидат у президенти.

Уявляєте: у другому турі президентських виборів – Віталій Кличко проти Олександра Усика. Центральна виборча комісія, зважаючи на те, що кращі свої якості обидва кандидати проявили на боксерському ринзі, а не в державному управлінні, визнає справедливим, що замість коштовних виборчих перегонів доцільно провести прибутковий чемпіонський бій. Спонсори, продані квитки, реклама! Мільярдна аудиторія. Бо вперше президент обирається подібним чином. Хоча, зрештою, яка різниця з такими кандидатами?

Якщо без фантазій чи прогнозів, то що мав би зробити відповідальний лідер?

Напевне, об’єднати політичні сили навколо себе, перш за все. Створити щось типу Комітету національного порятунку. Як це роблять у відповідальних державах. Наразі ще не пізно. Обрати когось головою цього КНП. Наділити повноваженнями. У тому числі конституційними. Монобільшість дозволяє. Це якщо немає бажання всі процеси замкнути на собі і своїх «5-6 менеджерах». У тому числі, й фінансові та майнові.

Та знаєте, що я думаю?
Кому цікаво, звісно.
Думаю, що громадяни цієї прекрасної потужної неймовірної і інфантильної країни знову виберуть президентом коміка. Або боксера. Або боксера, який не проти стати коміком, щоб його вибрали президентом. Тут уже як карта ляже. Чого не зробиш заради великої мети.
У нормальних людей тут немає шансів бути обраними. А навіть коли з’являться, то назбирати команду з 300-400 людей, які б не крали або не скурвилися у владі, фактично неможливо.
Свідомо не торкаюся теми війни і миру. Просто хочу нагадати, що в 2019-му році народ України віддав владу в одні руки. І те, як розвивається ситуація надалі – наслідки в тому числі, цієї помилки. Тому нагадую про всяк випадок. Можливо, будуть висновки.
Та, найшвидше, люди, прочитавши, зітруть автора в порох. Ну тут кілька сенсів, зрозуміло. Але ні, я не прихильник. Тож порада: не витрачайте енергії дарма. Краще вже ущільняйтеся навколо.

Бо, якщо слона показувати здалеку, видається, що ми всі його гарно бачимо.