“Дронопад” триває

ПОНЕДІЛОК, 16 БЕРЕЗНЯ. Я, мабуть, якийсь неправильний. Вранці сусідки балакають про те, що вночі “стріляло й бахкало”, а я не чув. Снилось щось приємне, тихе і красиве. Не пам’ятаю, що саме, тільки воно не бахкало. Зате вдень прилетіло десь неподалік від центру, це почув без підказок сусідів. Так і є, вул. Герасима Кондратьєва! Побачив випадково, коли опинився поблизу. Рідне місто довбуть, відтак, і сам не почуваюсь сповна живим-здоровим, хоча ноги ще носять, очі бачать. Тільки показують тепер зазвичай багато такого, що краще б не дивився. Увечері – знов вибухи. Читаю в новинах про влучання по якомусь хлібозаводу. Отже тиждень починається жваво, чекаймо нових пригод.

ВІВТОРОК, 17 БЕРЕЗНЯ. На ринку зустрів приятеля, який без передмов почав жалітись на подорожчання бензину. Треба зазначити, що цей чоловік давно не мислить життя без власних “колес”, тобто, без автівки, не подумайте зайвого. Людина у граничній стадії паніки: “Дожились до краю!”. Разом скуповувались, намагався його заспокоїти, наводячи аргументи, що, мовляв, поки ще маємо, що їсти, та й пішки дійдемо, куди треба. А він про свій “Фольксваген”: “Нащо я тоді його купував?”. Відчайдушно матюкав Трампа і увесь Ізраїль за Ормузьку протоку. Ні, немає на це ради! А воно ж таки згодом повпливає і на пішоходів також.

СЕРЕДА, 18 БЕРЕЗНЯ. “Дронопад” по Сумах триває. Прилетіло по будівлі, де розташований ТЦК. Та вибухає не лише у нас, в інших містах України справи ще гірші. Уважно слухаю про те, що 200 українських фахівців із нашими ж таки дронами-перехоплювачами успішно відбивають іранські атаки десь на берегах Перської затоки. Мізки шкереберть. Не дуже знаюсь на великій політиці, але завжди вважав, що все українське має працювати на користь України. А, може, то в мене світогляд такий “хуторянський”.

ЧЕТВЕР, 19 БЕРЕЗНЯ. Підвозив на ліфті сусіда. Чоловік не дуже старий, але ледве совається – щось негаразд із суглобами. Ну а якщо в тебе якась біда, треба ділитись із людьми – у нас так. Ось і почув повчальну історію про те, що суглоби можна полагодити чи відновити “як підшипники на машині”, тільки коштує це 15 тис. Дядько ще й драматично зіграв діалог із лікарем: – Та де ж я стільки візьму?! – Ну хіба це гроші?! Щиро поспівчував. Тільки потім зрозумів, що увесь цей бентежний серіал про суглоби і лікарню я прослухав, поки ліфт віз головного героя з першого поверху на третій! Без зупинок. Змістовно і лаконічно, мов вибух, ось як треба розповідати! До речі, про вибухи. Дрони продовжують прилітати щодня. Є загиблі і поранені. Жах у тім, що такі новини сприймаються як буденна річ, а про хворі коліна в дядечка – ціле оповідання.

П’ЯТНИЦЯ, 20 БЕРЕЗНЯ. Отримав від сумських “Газомереж” рахунок на 200 грн. Це плюсом до всього звичайного – оплати за спожитий газ, за доставку. Пишуть , що це “за послуги технічного обслуговування систем газопостачання” і ще: “нараховується раз на 3 – 5 роки”. Не буду брехати, що зрадів. Сиджу вдома, нікуди не виходжу, бо так жити дешевше. Очікую пенсії з підсиленим нетерпінням. Вона в мене гарна, хоч і маленька. Та й буває всього раз на місяць.Шкода…

СУБОТА, 21 БЕРЕЗНЯ. Пішов таки на базар, бо без нього життя не повне. Олія сказилась. Здається, вирішила, що вона – нафта. Принаймні, бере із неї дурний приклад – впевнено дорожчає. Слава богу, олія ще продається не на барелі, можна купити собі 0,5 л, але вже за 60 грн – коли таке бачено! У будину відключать воду, про що попередили заздалегідь. Сусідки влаштували мітинг протесту. Без виходу на Майдан, так, між собою, біля під’їзду. Підслухав підсумкову резолюцію: “Що хочуть, те й роблять, зарази!”. Маю з цього особисту позицію, але промовчав.

НЕДІЛЯ, 22 БЕРЕЗНЯ. Вільний день. Слухаю новини. Земля почала обертатись навколо Ормузької протоки, Україна тепер цікавить тільки нас із вами, що цілком природньо, та, на жаль, ще русню – оце особливо дратує. Більш нічого поганоо не трапилось, то хай хоч так буде.