Українська система оздоровлення та відпочинку дітей – це лише «Артек» і «Молода гвардія», чи ні?

У цьому матеріалі ми вирішили привернути увагу до такої сфери соціально-гуманітарної політики як оздоровлення та відпочинок дітей. Ця система працює давно, історіям про дитячі табори багато років і тягнуться вони далеко з та дорадянських часів. Радянських часів, на щастя, давно немає, а в Україні система оздоровлення та відпочину продовжує діяти.

Із чого вона складається, як трансформувалася за 31 рік? Які формати оздоровлення дітей застосовують в Україні, чи актуальні вони? Які існують проблеми в цій сфері соцполітики та як їх вирішити? На ці та інші – відповіді в тексті.

Як в Україні формувалася системаоздоровлення та відпочинку дітей.
Хронологія.Задля практичного розуміння ситуації будемо наводити деякі приклади функціонування цієї системи в Сумській області.
До 2008 року.
Система працювала доволі просто: у кожній області України, у більшості адміністративно-територіальних одиницях були «піонерські» табори. Щоліта до них їздили діти, а путівки купували батьки, часто за рахунок тих профспілкових організацій, де вони працювали, а також діяла система соцстрахування. Ця система передбачала, що для дітей офіційно працевлаштованих батьківфонд соціального страхуваннякомпенсував фіксовану суму на придбані путівки до будь-якого офіційного табору.Така система діяла до 2015 року і останній раз ця фіксована сума на 1 путівку становила 903 грн.

Якщо в цифрах, це виглядало приблизно так: путівка до сумського табору «Ровесник» на 21 день у 2014 році коштувала 2200 гривень, із яких 903 – компенсував фондсоціального страхування, решту мали сплатити батьки. А, якщо, наприклад, хтось із батьків працює в установі, де є профспілка, то певний відсоток від вартості путівки ще й сплачувала ця організація (мінімум 10%).

Іншим доволі поширеним видом оздоровлення та відпочинку дітей є формат пришкільного табору: із настанням літа кожна школа продовжує працювати, і для учнів пропонується дво-три тижневий формат пришкільного табору. У цей час дітей (переважно молодші класи) можуть зводити на екскурсії до місцевих музеїв, у парк тощо. Рідше – поїздки в межах області, а більшість часу – діти граються в класах, чи пришкільних майданчиках. І за такий формат місцеві бюджети виділяють кошти на часткове харчування дітей, іншу частину сплачують батьки.

Безумовно, для дітей такий формат не несе великої користі, адже поліпшення антропологічних показників не відбувається, змістом такі табори наповнюються не часто, все залежить від того, хто з дітьми працює. А мотивація вчителів після навчального року ще місяць бути аніматорами – не висока. Тож кому вигідний такий формат? Пришкільне оздоровлення має суттєвий бонус для органів влади – воно дає гарні показники у статистику, а отже можливість бути попереду в традиційних змаганнях: «кращий заклад», «краща міськрада», «краща область» суто в кількісних, але не в якісних значеннях.

Із прийняттям Закону України «Про оздоровлення…» (про нього детальніше далі) щороку Мінсоцполітики України здійснюється збір звітності та формування рейтингу областей України за 2-ма основними показниками: обсяг фінансування оздоровчо-відпочинкової кампанії та кількість дітей, охоплених відповідними послугами. Щодо показників кількісного охоплення дітей, то зазвичай області «виїжджають» саме за рахунок пришкільного оздоровлення. У 2013 році, наприклад, Сумська область за дорученням керівництва порахувала у цей відсоток дітей, які влітку ходили до дитячого садочку, назвавши це аналогом пришкільних таборів, але в садочках. У результаті відсоток охоплення дітей виріс до значення 92,5%, що є просто космічними цифрами. Проте держава ніяк не унормовує критерії оцінки кількісних та якісних показників.

2008 рік.
Цього року було прийнято Закон України «Про оздоровлення та відпочинок». Закон, безумовно, став надійною нормативною базою. У першу чергу визначив багато термінів, розподілив повноваження, дав пояснення. У цьому законі багато важливого, можемо виділити основне:
– визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядуваннямаксимально сприяють, контролюють та фінансують оздоровлення та відпочинок дітей;
– діти пільгових категорій мають право на оздоровлення за рахунок бюджетних коштів;
– визначено типи таборів, а також терміни таборових змін, з дотриманням яких можна купувати путівки за бюджетні кошти (14 та 21 день).

Також, у ст. 25 цього закону зазначено, що: «Кабінет Міністрів України розробляє і затверджує державну програму оздоровлення та відпочинку дітей». Тобто, має бути прийнята державна програма й відповідні місцеві програми.Після цього на рівні областей почали приймати обласні програми. Почали виділятися кошти обласних та місцевих бюджетів для придбання путівок для дітей пільгових категорій. Система соцстрахування та профспілок продовжувала діяти. Водночас, стали активно розвиватися альтернативні форми дитячого відпочинку – табори (переважно наметові), що діяли як проекти громадських організацій і поки що не підлягали під систему державного оздоровлення. У 2010 році було створено перший офіційний по всім законодавчим параметрам наметовий табір у Сумській області. До нього почали продавати путівки, а купувати їх можна було зокрема й за рахунок бюджетних коштів.

Із 2015 року було припинено фінансування оздоровлення дітей за рахунок коштів фонду соціального страхування. Проте на місцях, у регіонах і громадах до цього були готові, адже уже кілька років працювали місцеві системи, приймалися програми, виділялися кошти. А головне – розвивалися альтернативи. Зокрема наметові табори, байдаркові сплави, пластові та скаутські табори, оздоровчо-відпочинкові проекти за підтримки міжнародних донорів.

2017 – 2022 роки.
У 2017 році в оздоровчому комплексі «Вікторія» в Одесі сталася пожежа, внаслідок якої загинуло 3 дітей.На державному рівні почалося відповідне реагування: посипалася велика кількість нарад, доручень, перевірок. Все це призвело до посилення та збільшення переліку вимог до таборів.Однією з головних, на фоні подій 2017 року, було встановлення протипожежної сигнальної системи, дотримання вимог аварійної евакуації, заміна легкозайманих матеріалів. Не в усіх таборів (їх власників) були фінансові можливості виконати ці умови. Якщо і були – витрата цих коштів не була рентабельною. Це призвело до закриття певної частини таборів.

Аналогічна потреба та бачення були актуальними йпісля чергової проблеми – коронавірусу. Якщо, у 2020 році було все не зовсім зрозумілим, то в 2021 році держава посилила вимоги до таборів щодо убезпечення внаслідок цієї проблеми. І це правильно. Проте при цьому держава зовсім не запропонувала підтримки. Усе, як і раніше, лягало на плечі, або місцевих бюджетів, або власників (що перші, що другі теж зазнали значних економічних втрат через пандемію). І знову ця ситуація вплинула на скорочення кількості дитячих таборів.

2022 рік.Війна.
Здавалося би про оздоровчо-відпочинкову кампанію і мови бути не може. Фактично на обласних, місцевих рівнях десь так і відбувається. Так, цього року на рівні Сумської області ухвалено рішення:оздоровчо-відпочинкову кампанії не проводити взагалі, а кошти, що виділялися на початку бюджетного року на цю сферу, в обласному й у більшості місцевих бюджетів майже з кожним внесенням змін до цих бюджетів перерозподіляються на інші цілі.
Напевно, що й на рівні державної дозвільної системи ніхто не наважиться запустити роботу дитячих таборів, наражаючи дітей на небезпеку. І логічним є те, що кошти, які передбачалися в державному бюджеті на путівки до «Артеку» та «Молодої гвардії», що в 2020-2021 роках, що тим паче зараз, варто перерозподілити на інші цілі (ну хоча б на облаштування бомбосховищ у тих самих таборах). Запитаємо про це, як завжди, у цифр, звернімося до державного бюджету.

Що ми бачимо? Із 2020 року повноцінного оздоровлення немає, а в державному бюджеті кошти на нього виділяються. Ба більше – щороку збільшуються! І їх цільова спрямованість прописана прямо, чітко і зрозуміло – «Оздоровлення і відпочинок дітей, які потребують особливої уваги та підтримки, у дитячих оздоровчих таборах МДЦ «Артек», ДЦ «Молода Гвардія». Традиція для держави – то святе! Хоч у чомусь є стабільність.

Висновки
Проблеми у сфері оздоровлення та відпочинку дітейзавжди були і є, війна і ковід лише, як лакмусові папірці, зробили їх більш очевидними.Проблематика організації дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, а особливо в ці надважкі останні три роки постає особливо гостро. І в першу чергу варто навіть не оцінювати її з точки зору ефективності використання бюджетних коштів, а зосередити увагу на змісті. Адже якісний освітній процес, ба більше – належно організований позанавчальний час – це запорука здорового і успішного покоління. І тут не варто економити. Якщо є певні ресурси, то чому б їх не використовувати більш раціонально?

То чи не настав час державі, ще й маючи фінансовий ресурс, апробований досвід, починати шукати альтернативи? Ми, навіть не заглиблюючись, можемо підказати кілька:
1. Змінити формат використання майнових комплексів МДЦ «Артек» і «Молода гвардія». Звісно, при гарних часах залишити певний період для оздоровчих змін для дітей особливо вразливих категорій, а решту часу віддавати різним перевіреним за спеціальною процедурою організаціям (в т.ч. громадським чи приватним), які б могли там власними командами проводити зміни для дітей своїх середовищ. Або взагалі розглянути питання передачі майнових комплексів із державної у приватну власність, не змінюючи орієнтацію. Вкладаючи власні кошти, інвестор буде більш вмотивований створювати якісніші умови.

2. Кошти державного бюджету, хоча б частково, віддавати в регіони у форматі субвенції.Кожен регіон краще розуміється на потребах місцевих дітей і їхніх батьків, тому зможе більш ефективно використовувати ці кошти й відповідати принципу «гроші ходять за дитиною». Наприклад, якщо взяти статистичні дані 2021 року по кількості дітей шкільного віку в регіонах, і взяти кошти державного бюджету, які виділялися в 2021 році на «Артек» і«Молоду гвардію» та розділити їх пропорційно кількості дітей між областями, то Сумщина додатково б отримала 5,66 млн гривень на придбання путівок. У 2021 році середня вартість путівок до таборів Сумщини становила приблизно 8,0 тис. гривень. Тобто на ці кошти можна було б оздоровити близько 700 дітей (в той час коли до «Артеку» і «Молодої Гвардії» у 2021 році з’їздило менше 300 дітей Сумщини).

3. Розробити порядок розподілу та використання коштів державного бюджету не лише на придбання путівок, а й на надання допомоги регіонам на покращення матеріально-технічної бази дитячих таборів. Можливо, не щороку, але, наприклад, зараз замість того, аби тримати кошти в держбюджеті на «Артек» і «Молоду гвардію», можна б було допомогти з облаштуванням укриттів та систем оповіщення в таборах.

4. Пропонувати нові альтернативні підходи в системі оздоровлення. Наприклад, адаптувати програми соціального замовлення, щоб держава за рахунок бюджетних коштів замовляла послуги з оздоровлення та відпочинку на конкурсних засадах не лише в таборів, а також у громадських організацій, ФОПів за принципом «хто краще – із тим й співпрацюємо». До того ж, не обов’язково прив’язуватися до термінів 14 чи 21 день. Таку послугу можна замовити на 3, 5, 7, 10 днів. Можна для групи дітей, чи дітей разом з батьками. Так, як це зручно споживачу, а не керівництву Державного управління справами, «Артеку» і «Молодої гвардії». До речі, такий практичний досвід уже апробований, і саме Сумська область у 2019 році працювала за таким принципом.

5. Вивести на більш високий рівень державну підтримку альтернативних форм оздоровлення та відпочинку, наприклад, наметових таборів.

6. Переймати, розвивати та будувати систему оздоровлення та відпочинку не лише на побутових умовах перебування, але й на виховних, особливо, патріотичних, орієнтуватися на формати ПЛАСТу, скаутського руху.

Артем Король, кафедра журналістики, СумДУ