Український Ван Гог

15 січня 1967 року в Нью-Йорку помер Давид Бурлюк – український художник-футурист, поет, теоретик мистецтва, літературний і художній критик, видавець. Один із чільних творців українського модернізму початку XX століття. Відомий як лідер вітчизняного футуризму.

Народився Давид Бурлюк 21 липня 1882 року на хуторі Семиротівщина Лебединського повіту Харківської губернії (нині урочище Бурлюк Сумського району). Походить із козацького роду. У 1893—1895 роках навчався в Олександрівській чоловічій гімназії (Суми). Уже в гімназії Давид отримав прізвисько «художник» і саме там здібності Бурлюка вперше відмітив вчитель малювання. У той самий час недалеко від Сум, у місті Конотопі, жив Казимир Малевич. Пройшовши періоди захоплення імпресіонізмом, неопримітивізмом та іншими модерними мистецькими течіями, Давид Бурлюк став ідеологом радянського футуризму як у живописі, так і в літературі. Сам себе представляв як «татарсько-запорозький футурист». Нова поетична й художня школа була проголошена та задекларована завдяки енергії та безмежній ініціативності Бурлюка. Він брав активну участь у виступах футуристів, поєднуючи ролі теоретика, поета, художника і критика.

Події 1917 року сприйняв захоплено, але прижитися в більшовицькій країні не зміг. Спочатку емігрував до Японії, а потім — до США. У Нью-Йорку Бурлюк видавав журнал «Колір і рима». Багато мандрував. Його виставки відбувалися в багатьох містах Європи, Австралії й Америки. Серед великих виставок, на яких були присутні твори Бурлюка, згадують Виставку сучасного мистецтва 1923 року, Міжнародну виставку у Філадельфії 1926 року, Міжнародну виставку в Бруклінському музеї 1926–1927 років.

У 1962 році пропонував привезти виставку своїх робіт до України, але не отримав згоди радянського уряду. Заповів, аби його прах розвіяли над водами Атлантики. Так і було зроблено.