Сумський письменник Владислав ІВЧЕНКО: «Настає мій час»

Літературний тато українського Шерлока Холмса розповів про зйомки серіалу за своїми книжками

Наприкінці вересня загальнонаціональний телеканал ICTV розпочав зйомки детективного серіалу «Найкращий сищик» за мотивами серії пригодницьких книжок сумського письменника Владислава ІВЧЕНКА. Фінанси для зйомки пілотної серії виділив Український культурний фонд. Це майже 10 мільйонів гривень, і їх отримала StarLightMedia (Vaverka Production). Автором сценарію став Євген ГРИГОРЕНКО, а режисером – Олександр КИРІЄНКО.

Нещодавно автор книг про пригоди Івана Карповича Підопригори – українського Шерлока Холмса – побував на знімальному майданчику серіалу та поділився враженнями про знайомство з актором, що гратиме роль найкращого сищика, про те, звідки в Києві знають, що «Пришиб – королі!», чому в Україні надзвичайно складно знімати кіно про минулі часи та чи доведеться читачам попрощатися з улюбленим персонажем після виходу серіалу.

r: Коли «народився» герой Іван Карпович, були думки, що місце такого яскравого персонажа не тільки в книзі, але й на екрані?
Владислав Івченко: Коли ми з Юрієм КАМАЄВИМ (співавтор, з яким була написана перша книжка серії – ред.) вигадували Івана Карповича, то тільки мріяли, щоб побачити його наживо. Так, завжди здавалося, що персонаж гідний екранізації. Але тоді така можливість здавалась фантастичною, бо ж яке там українське кіно було на той час? Втім за останні роки кіновиробництво трохи пожвавилось і перестало орієнтуватися на Росію. Тоді почали з’являтися і пропозиції. Спочатку від каналу «1+1», але далі розмов справа не пішла. Пізніше Іваном Карповичем зацікавились на ICTV, запросили в Київ, довго обговорювали умови співпраці. Спочатку їх лякало, що події у творі відбуваються не у сучасному світі, бо історія, що відбувається у минулому, автоматично збільшує бюджет зйомок – треба шукати костюми, реквізит, локації. До речі, знімати історичне кіно в українських містах зараз важко, бо всюди на фасадах кондиціонери та сучасні вивіски. Але канал наважився. І сподіваюся, що всі залишаться задоволеними. Особливо глядачі.

Наприкінці вересня в Києві почалися зйомки пілотної серії «Найкращого сищика» за мотивами творів сумського письменника

r: Які в тебе враження від зйомок та особистого знайомства з найкращим сищиком?
В.І.: Мене запросили на перший знімальний день, я приїхав і був вражений масштабністю дійства – більше сотні людей, вдягнутих у старовинні костюми, численна знімальна група – режисер, оператори, освітлювачі. Така величезна машинерія, де кожний гвинтик знає своє місце, все крутиться і вирує. Продюсерка Інесса Соболєва познайомила мене з Дмитром Рибалевським – актором, що грає Карповича. Замість привітання він видав мені фразу, знайому будь-якому сумчанину: «Пришиб – королі!». Трішки поспілкувалися. Виявилося, що Дмитро знає Суми, бо тут у нього жила бабуся і він часто приїздив до неї у гості. Мені актор сподобався. Бачив одну сцену з ним – грає бадьоро. Єдине що – я тримав, що Карпович має бути трішки старше. Але канал хоче, щоб Карпович був сексі. Так теж добре.

r: А чому в серіалі розпочали історію з другої книжки?
В.І.: Частина історій буде використовуватися і з першої книги. Просто у другій книзі Іван Карпович вже живе на хуторі, і цей факт спрощує зйомки і не так б’є по бюджету.

r: А чому ти не сам писав сценарій для серіалу? Було у сценарії щось, з чим ти категорично не погоджувався?
В.І.: Канал так вирішив. На сценарій я впливав мінімально. Ми одразу домовилися, що для мене важливо залишити персонажа таким, як я його бачив. Щоб він не перетворився на малоросійського дурника, смішного хохла, як у російській колоніальній традиції. А з іншого боку, щоб герой не став пафосним і нудним. Здається, вийшло все добре.

r: Коли глядачі зможуть подивитися першу серію «Найкращого сищика»?
В.І.: Показувати будуть, коли будуть готові всі серії. Поки що точна дата невідома.

r: Сподіваємось, історія про Івана Карповича ще не закінчена? Чи будуть нові пригоди у найкращого сищика?
В.І.: Ми з Юрою переробили і доповнили першу книжку «Стовп самодержавства…». У жовтні мені мають надіслати з видавництва вичитаний текст, який тепер вийде у «Темпорі». А в планах ще три книги про Карповича. Так що історія to be continued. До того ж я сподіваюся, що екранізація підвищить цікавість до Карповича і людям, які ще не читали книжок, захочеться дізнатися, що ж буде далі. Вже трішки спостерігаю сплеск інтересу. Люди дізнаються, що буде серіал про українського сищика, і купляють книжки. У львівській Книгарні «Є» всього Карповича уже розібрали. У Сумах залишилась у крамниці одна чи дві книги.

Владислав Івченко побував на знімальному майданчику серіалу та познайомився з актором, що гратиме роль найкращого сищика

r: Яку ще свою книгу ти би хотів побачити на екрані?
В.І.: В мене є кілька книжок, які спочатку я писав як сценарії. Потім переробляв їх у романи. Всі книги хотів би побачити на екрані. Нещодавно доробив дві повісті. Одна з них, мені здається, і для театральної вистави підходить, і для кіно. Повість називається «Наїб…ся», але можна більш м’яко – «Накохалися». Вона досить динамічна. Я пропонував сумським театрам, але вона контраверсійна, і я розумію, чому бояться її брати, – бо в нас глядач любить більш традиційні сюжети…

Хочете грошей – читайте реп
r: Що можна сказати про сучасну українську літературу?
В.І.: Література молодшає. З’являються нові автори. Хороші. Не можу сказати, що сучасна українська література переживає свій розквіт, але поступовий і досить потужний розвиток треба визнати.

r: Які враження від цьогорічного львівського форуму?
В.І.: Раніше форум був «розмазаний» по місту, і відвідувачі просто не встигали по локаціях бігати. У цьому році він був зосереджений в одному місці – біля Палацу мистецтв. Знаю, що видавці скаржилися на зменшення виторгів на форумі. Це зрозуміло, бо давно не треба чекати форуму, щоб придбати книги – у кожному місті працюють книгарні, інтернет-магазини пропонують новинки. Видавництвам треба приваблювати відвідувачів ексклюзивами. А на цьому форумі їх було малувато. Взагалі видавцям треба звикати до факту, що форум – не базар, а презентаційний майданчик. А ще їм треба звернути увагу на роботу з продавцями. Часто буває так, що підходиш, щоб купити книгу, задаєш питання – і розумієш, що продавець жодної книги з асортименту не прочитав.

r: У Сумах теж нещодавно відбувся книжковий форум. Тобі не сподобався?
В.І.: Я пішов з нього, не витримавши й 10 хвилин. Трохи засмутився, бо ж сподівався, що нарешті і в Сумах відбудеться цікава літературна подія. Я впевнений, що форум – це захід для популяризації читання. Потім я второпав, що цей захід був не для читачів, а для чиновників, щоб дати їм можливість відзвітувати про свою роботу. Виступив мер, поплескали у долоні і розійшлися. З цієї точки зору все о’кей. Проте мені би хотілося, щоб це був більш читач-friendly захід. Форум обов’зково має відбуватися у вихідний день. Інформацію треба донести до старшокласників та студентів. Тільки не примусово їх туди гнати, а щоб прийшли ті, кому і справді цікаво. Можна, нарешті, запросити якусь медійну персону. Ту ж Оксану ЗАБУЖКО. Я думаю, на це у міста точно вистачить коштів. В інших містах такі заходи проводять більш сучасно і більш корисно для читача. І мова навіть не про столицю і Львів. У тих же Черкасах є потужний літературний фестиваль. Хочеться такого ж крутого і в Сумах.

r: Скільки сторінок у день ти зазвичай пишеш?
В.І.: Зараз трохи уповільнився, то пишу по 4-5 сторінок, а раніше міг і по 10 у день – це біля 25 тисяч знаків. Зараз настає мій час – осінь. Влітку багато чого відволікає: то город, то відпочинок. Найпродуктивніше я працюю у другій половини осені, взимку та на початку весни.

r: Для автора екранізація творів у фінансовому плані вигідніша за друковані видання?
В.І.: Книжку ти написав – і отримав гонорар. А у випадку екранізації виплати «розмазані» у часі. Так як це довгі проекти, розраховані на 3-4 роки, то чекати грошових траншів доводиться довго. Втім є один жирний плюс: коли використовують вже готову історію, мені вже майже не потрібно працювати – лише прочитати сценарій і надати пропозиції.

r: Чи може сучасний літератор заробляти на життя лише творчістю?
В.І.: Зараз з’являється багато авторів, які живуть більш-менш за рахунок творчості. У столиці отриманих мною фінансів не вистачало би, враховуючи оплату орендованого житла. А у Сумах, в принципі, можна жити. Зірки в діапазоні від Оксани ЗАБУЖКО до Макса КІДРУКА заробляють досить непогано, але це нелегкі гроші – вони справді багато працюють. Згадуються мандри Кідрука, коли він відправився зі своєю книгою «Не озирайся і мовчи» у презентаційний тур на 100 міст… Це важко фізично і емоційно: переїзди, зустрічі, одні й ті самі питання. І він зберігає емоційність, енергію. Я не впевнений, чи зміг би так. Втім все одно – більшість письменників, яких я знаю, намагаються підробляти. Коли молодь на зустрічах питає, чи варто ставати письменником, я відповідаю, що ставати треба тільки у разі, якщо дуже любиш цю справу. А якщо хочете швидкої слави і грошей, то краще читайте реп.

r: Ти працював політичним оглядачем, а колишніх журналістів не буває… Чи пишеш зараз на злободенні теми? І хто ти за політичними переконаннями?
В.І.: Коли щось зачіпає, зриваюся і пишу… За своїми політичними уподобаннями я, скоріше, ліберал. Але зрозумів, що в умовах війни ліберал стає менш ліберальним, ніж в мирний час. Свіжий приклад – я прочитав у новинах, що помийку Медведчука – телеканал «112 Украина» – позбавили ліцензії, і наче, як ліберал, я мав би скупу сльозу пустити. Бо це не добре, коли закривають медіа. Але я розумію, що в умовах війни у такої пропагандистської помийниці не має бути голосу. Прикро, що це не було зроблено значно раніше. Таким чином, я ліберал воєнного часу.

r: Що з сумських тем чи подій тебе зачіпає?
В.І.: Сумська укоріненість в принцип «тут і зараз». Я не бачу у людей, і особливо у представників влади, якогось перспективного мислення. Немає уявлення, що не тільки ми будемо жити у цьому місті, а й через 5-10-100 років тут будуть жити люди. І що вони отримають? Ні міський голова, ні голова облдержадміністрації не мають амбіцій увійти в історію, хоча б сумську. Вони зосереджені на тому, де урвати сьогодні. Більшість тих, хто закінчує школу, не пов’язують своє життя з Сумами. У мене більше знайомих переїхали до Києва, ніж залишились тут.

r: А на всеукраїнському рівні?
В.І.: Я був і залишаюся великим критиком Петра ПОРОШЕНКА. Я бачив його на форумі у Львові, і подумав: як добре, що це вже не чинний президент, – а потім згадав, хто чинний… Коротше, поміняли шило на мило за доплатою. Зараз Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ опинився в тій же ситуації, що і Порошенко у 2014 р., – переможні вибори, підконтрольна більшість у Раді, тобто вагомі важелі, щоб діяти і змінювати цю країну. Петро Олексійович цю можливість просрав. І зараз, як на мене, Зеленський іде по шляху попередника. Наприклад, Арсен АВАКОВ, якого залишили на посаді, – це тривожний симптом. Або президент не розуміє, хто такий Аваков, і тоді це питання про притомність самого гаранта. Або ж Зеленський не самостійний у своїх рішеннях. І для країни це не є добрим в обох випадках.

Досье
Владислав Івченко — український письменник. Народився 11 грудня 1976 р. у Києві, потім разом з батьками переїхав до Сум, де живе досі.
Вчився в Сумському держуніверситеті на економічному факультеті. До останнього часу працював редактором однієї з міських газет. Пише з 1998 року, з 2004 року здебільшого українською. У 2008 році випустив сенсаційну двомовну книгу «Івченко об`єднує Україну». Разом з письменником Юрієм Камаєвим став лауреатом премії «Коронація слова — 2011» за роман «Стовп самодержавства, або 12 справ Івана Підіпригори».

Ксенія Соболєва
Панорама №40-2019