Патріарх творчої родини

Василь Григорович Кричевський народився 31 грудня 1872 року у селі Ворожба на Лебединщині. Видатний український художник, архітектор, графік, засновник української професійної університетської архітектурної та художньої освіти. Заслужений діяч мистецтв УРСР, доктор мистецтвознавства, професор. Творець нового українського стилю в архітектурі — Українського архітектурного модерну. Автор Державного Герба УНР, проєкт якого був прийнятий Центральною Радою 22 березня 1918 року. У живописі Василь Кричевський був представником ліричного «українського імпресіонізму», у графіці він пов’язував сучасність із здобутками книжкових прикрас XVII—XVIII століть.

Був патріархом великої родини Кричевських, яка дала українському мистецтву ряд видатних особистостей. Батько художників Василя та Миколи, художниці Галини Кричевської-Лінде. Дід Катерини Василівни Кричевської-Росандич. Брат Федора Кричевського — видатного митця і педагога. Василь був найстаршим з 8 дітей міщанина, повітового земського фельдшера Григора Якимовича Кричевського та його дружини Прасковії Григорівни. Навчався в місті Харкові в залізнично-технічному училищі.

У 1903 році одержав першу нагороду на конкурсі будинку Полтавського Земства, який був побудований за його планами і став зразком нового архітектурного стилю — Українського архітектурного модерну.

З 1907 р. працює в Києві створюючи низку стилістично вдалих будов, бере участь у виставці українського мистецтва (1911—1912), співпрацює з театром Миколи Садовського, оформлює ряд книг. У 1917 році став одним із засновників Української академії мистецтв.

За української влади його обрали першим ректором Державної Академії Мистецтва в Києві. Керував мистецькою частиною у виробництві українських фільмів «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило». «Борислав сміється», «Звенигора», «Назар Стодоля», «Сорочинський ярмарок».

Під час війни покинув Київ і виїхав до Львова, де був ректором Вищої образотворчої студії. Пізніше переїхав до Німеччини, 1949 року — на постійне місце проживання до Каракаса (Венесуела), де й помер 15 листопада 1952 року. Через деякий час відбулося його перепоховання на українському цвинтарі св. Андрія в м. Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі, США.