Війна плутається під ногами та набридає

ПОНЕДІЛОК, 21 ЛИПНЯ. Рятуйте! Зник інтернет! Хіба років 20-30 тому можна було передбачити, що це справжня катастрофа?! Саме зранку, коли налагодивсь пересилати до редакції все, що понаписував, що заплановано у черговий випуск! Чемний комп’ютерний голос у телефоні вибачається за незручності, запевняє, що все буде полагоджено за 4 години і додає: “Або більше”. Ясно, що чекати не варто, час бігти до редакції, заводити старенький комп, який ще мене пам’ятає, попри багаторічну розлуку – з часів ковіду не бачились! Перенабираю все, що мав здати, по пам’яті і фрагментарних чернетках. Не зрадили пенсіонерська діркувата голова, архаїчна звичка робити нотатки в блокноті й старий комп’ютер, добрий товариш часів, коли не знали, що то є “працювати на віддаленні”. Увечері – близькі вибухи. Дуже потужно, на БПЛА не схоже. Повідомляють про двох поранених.

ВІВТОРОК, 22 ЛИПНЯ. Серія повітряних атак БПЛА. Вибухи чую, але вже не рахую. Увечері повідомили, що загинула жінка. Поки займаємось щоденними дрібницями, війна робить своє.

СЕРЕДА, 23 ЛИПНЯ. Новий закон, точніше – зміни до закону. Читаю про обмеження повноважень антикорупційних структур – НАБУ і САП. По Україні протести, в Сумах – також їх не дуже виразні відгуки. Повсяк, протестна акція відбулася, хоча дізнався про неї тільки наприкінці дня. Відомі імена сумських нардепів, які голосували “за”. Найбільшу підозру викликає блискавична швидкість голосування й підписання того документу. Передбачаю вибух ІПСО. Вже чую щось на кшталт: “Протестні акції – це дестабілізація і зрада, розгойдування човна під час шторму!”. Сам я не великий фахівець, але здається, що вихід людей на вулиці – є реакцією на події, які відбувались за зачиненими дверима, спроба комунікувати з владою. Тобто, “розгойдуваня” почалось не на мітингах.

ЧЕТВЕР, 24 ЛИПНЯ. Схоже, що зміни до закону “відіграли назад”. Втім, згодом побачимо. Боротьба між різними владними структурами – звичайна річ у будь-якій державі. Навіть, коли війна.

П’ЯТНИЦЯ, 25 ЛИПНЯ. Найгучніша подія – вранці. БПЛА прилетів в самісіньку ОВА. Перша адмінбудівля на всю Сумщину і така халепа! Пішов подивитись, правда, близько не пустили, але вибиті вікна бачив. Люди не постраждали, як кажуть, то вже добре. Цілий день у місті буденна ділова атмосфера. Читаючи про регулярні ДТП, почав звертати увагу на поведінку автівок на світлофорах і пішоходних переходах. Ну не самих машин, а тих, хто там, всередині, за кермом. Сьогодні було: аж дві машини дуже спритно проїхали, ігноруючи червоне світло. Не “швидка”, не поліцейські чи військові – такі собі яскраві іномарки. Не брешу, сам бачив зблизька. Знаходився значно ближче, ніж хотів би. Але: знаю кілька переходів, де пішоходів пропускають наче дорогих гостей. Завжди! Навіть почав слідкувати за власними рухами, аби не зупинитися біля “зебри” випадково, коли не думаю переходити. Аби не дратувати земляків, які не йдуть, а їдуть.

СУБОТА, 26 ЛИПНЯ. Неспокійна ніч через грозу. Звичайне природне явище вночі може викликати стан, близький до панічного. Дуже гучно і дуже яскраво за вікном, а ти, весь такий, підскочив і “на калідор”. Бо ж правило двох стін. А краще – трьох-чотирьох. Прокинувся, озирнувся, увімкнув свідомість – а ти ще на цьому світі, ще й цілий. І будинок твій стоїть, речі-документи при тобі. Соромно. Минула гроза, вранці сходив на ринок, а вдень – ще один дрон в ту ж саму головну будівлю міста. І лізуть думки про те, що жити – то великий ризик і ще більше щастя.

НЕДІЛЯ, 27 ЛИПНЯ. Спека. Біля річки немає вільних місць. Проте з’явилась гаряча вода. Прання та вологе прибирання виявляються не такими вже неприємними процедурами. Чую стрілянину і вибухи, але роблю своє. Всі ми тут зайняті серйозними справами, а війна плутається під ногами та набридає. Але нема куди дітись.