Людина революційного духу і гарту
Пилип Капельгородський народився 14 листопада 1882 року в селі Городище (тепер Роменського району на Сумщині) в багатодітній сім’ї. Навчався в сельській школі, потім у Роменській духовній школі. Бурсацька система виховання так допекла, що він пожбурив у вікно ненависного наставника нічного горщика. Наступного дня, 15 січня 1897 року «за бунтарство» він був виключений зі школи: йому видали свідоцтво, де у графі дисциплін стояла цифра «5», а в графі поведінки — «1». Під тиском батьків змушений був вступити до Полтавської духовної семінарії. У Полтавській духовній семінарії навчався разом з Симоном Петлюрою.
За участь у селянських заворушеннях на Полтавщині 1902 р. його арештовує поліція. «росія – це деспотизм і тиранія, якої ще світ не знав. Це темна, як ніч, холодна, мов кам’яний мур, і безжалісна, прикрита зовнішньою доброзичливістю сила, що зазіхає на всі краї. росія – це найтяжче рабство, це невблаганна жорстокість і лукавство”, – ось таку цитату жандарми прочитали у щоденнику Капельгородського.
Пересвідчившись у неминучості викриття його як заколотника бунту, Капельгородський на п’ятому році навчання подає прохання про звільнення з семінарії і тікає на Кубань. Там учителює і бере найактивнішу участь у громадському та політичному житті, за що потрапляє до армавірської тюрми.
Вирвавшись на волю восени 1909 р., Капельгородський переїздить на Північний Кавказ, де активно співпрацює в газеті «Терек» як публіцист.
У 1917 році повернувся на Україну і після численних арештів та низки пригод, пов’язаних зі складним і неоднозначним ставленням до нової влади, почав працювати в редакціях газет «Вісті ревкому», «Червона Лубенщина», «Більшовик Лубенщини». Як сатирик і публіцист, надрукував на сторінках газет Полтавщини понад півтори тисячі фейлетонів, віршів, гуморесок, статей.
19 березня 1938 року був заарештований, а 5 квітня 1938 р. «особливою трійкою» НКВС по Полтавській області Капельгородського було засуджено до розстрілу на підставі вигаданих звинувачень у націоналізмі. Вирок виконано у травні 1938 року. У січні 1956 р. Пилип Капельгородський був посмертно реабілітований. Найкращим його твором є автобіографічна повість-хроніка «Записки семінариста», написана в армавірській в’язниці, в якій описаний аракчеєвський режим і атмосферу, що панувала в Роменській бурсі та Полтавській духовній семінарії. Також написав сатиричну повість «Непорозуміння» (1928), романи «Артезіан» та «Оборона Полтави», що побачили світ лише після смерті письменника
Він спрямований на те, щоб познайомити читачів з біографіями та творчими досягненнями наших знаних земляків. Адже література, мистецтво, кіно, театр — це могутня зброя. І нехай цей проєкт стане маленьким внеском у нашу Перемогу над ворогом, яка неодмінно прийде.