Суми: новини, події, коментарі

Нотехс - будівництво у Сумах

В пошуках істини

281

Історик Олег Корнієнко може провести паралелі між сумським слобідським козаком трьохсотрічної давності та нинішнім жителем нашого міста, а також повідати таємниці заснування Сум

Олександр Грінка

Сумщина — не провінція

[q]r.: Олеже, не помилюсь, коли скажу, що ти один з кращих в нашому регіоні знавців історії періоду козаччини. Звідки такий потяг до цієї теми? [/q]
Олег Корнієнко: Зацікавився нею ще з інституту. А до дослідницької роботи, мабуть, спонукала відсутність матеріалів про той період. Адже в радянській історіографії розповіді про той період нагадували швидше етнографічні нариси. Зовсім не було видно людей тієї епохи, їхні долі.

Досьє

Олег Корнієнко народився 19 листопада 1968 р. З відзнакою закінчив історичний факультет СумДПУ. Працював в системі Міністерства з надзвичайних ситуацій. Зараз очолює пошуково — видавничу групу Головного управління роботи з громадськістю облдержадміністрації.

З 1991 р. — член Міжнародної організації «Українське козацтво». Нині працює над кандидатською дисертацією, тема якої — історія Сумського слобідського полку. Автор книг «Нариси військової історії України. Сумський слобідський козацький полк 1659–1765», «Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь». Підготував і видав збірник статей до 350-річчя Конотопської битви.

[q]r.: І яким ж були люди тієї епохи? Чи багато залишилось спільного між тим козаком Сумського слобідського полку і нинішнім сумчанином? [/q]
О.К.: У багатьох і досі козак асоціюється з напівголим розбишакою з металевим крючком-шаблею. Насправді ж це були духовно вищі, освічені люди, у яких моральні чесноти стояли на дуже високому місці. Напевно, нинішнє покоління сумчан саме цим найбільше відрізняється за своїх предків. Помиляються і ті, хто вважає, що у козацькому оточенні панувала повальна безграмотність. Лише один приклад: у 1762 р. у Сумському полку із 48 підпрапорних — а це представники привілейованої верстви козацтва — лише троє були неписьменними. Дехто знав не одну іноземну мову. Та і територія нинішньої Сумщини в кінці XVII — на поч. XVIII ст. була зовсім не провінцією. Тогочасна військова еліта спілкувалась з високоповажними особами сусідніх держав. Переплелись і родинні зв’язки. Так, приміром, син Павла Полуботка був одружений на Кондратьєвій. Серед родичів полковників були старшинські роди ГАМАЛІЇВ, ЛИЗОГУБІВ, ЧОНИШІВ, ЗЕЛЕНСЬКИХ, СКОРОПАДСЬКИХ, князів ЧЕТВЕРТИНСЬКИХ. Через ВЕЛЕЦЬКИХ Кондратьєви породичались з Данилом АПОСТОЛОМ. Більшість із них — з числа мазепинців.

[q]r.: А чи правда, що сам засновник Сум Кодратьєв і його оточення були дезертирами з Гетьманської України? [/q]
О.К.: Справді, люди Кондратьєва в скрутний час самовільно покинули військо Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО і оселилися на нинішніх сумських землях. Ні для кого не секрет, що політика КОНДРАТЬЄВА була багатовекторною — він не хотів сваритися з Московською державою і водночас намагавсь підтримувати зв’язки з Гетьманщиною. Слобожани завжди наголошували на своїй окремості. Тому, коли ліквідовувався Сумський слобідський полк, досвідчені старшини не пішли до створеного на його базі Сумського гусарського полку, а молодь заганяли туди здебільшого з допомогою залякувань і переслідувань.

[q]r.: Олеже, у рік ювілею Конотопської битви тобі, як фахівцю, запропонували підготувати до видання збірник статей про цю подію. Якщо коротко, не заглиблюючись в історичні подробиці, що дала ця перемога Україні? [/q]
О.К.: Наслідками перемоги Україна не скористалась, бо почався внутрішній громадянський конфлікт, тому відійти від Московської держави не вдалося. З іншого боку була дана суттєва відсіч відкритій агресії. Цю перемогу пам’ятали ще і у XVIII ст. і пам’ятатиме ще не одне покоління. Що ж до критеріїв оцінки, кожен народ будує власну модель історичної пам’яті? і події необхідно оцінювати з точки зору конкретного етносу та нації. Космополітичних «добрих» чи «лихих» подій не буває.

Про пам’ять і плани

[q]r.: Твоя книга «Зруйновані храми Сумщини» зібрала чимало схвальних відгуків. Що власне для тебе дала ця робота? [/q]
О.К.: Зізнаюсь, вона чимало забрала в мене здоров’я… Інформації на початку катастрофічно не вистачало, в той же час підганяли терміни здачі матеріалу. Приємно, що зовсім недавно побачило світ друге видання цієї книги, значно якісніше у багатьох відношеннях. З’явилась шикарна обкладинка, кольорові фото, анотація кількома мовами. Таку книгу не соромно подарувати. Придбати ж її можна в мережі магазинів «Книголюб».

В період розквіту, за часів полковництва Гарасима та Андрія Кондратьєвих, верхівка полку була тісно пов’язана зі старшинською аристократією Гетьманської України

Які внутрішні відчуття залишились? На душу лягає важкий тягар, коли усвідомлюєш, яких невідворотних втрат зазнала Сумщина. Якщо храм ще якось можна відродити з малюнків, фото, то все те, що зберігалось в цих храмах, ми не повернемо вже ніколи. Адже храми в свій час були своєрідними музеями, люди несли туди свої речі, духовні скарби. А скільки архівів загинуло! Всі революціонери, які знищували церкви, — це пацієнти доктора ФРЕЙДА. Всі вони, здебільшого, закінчували життя паскудно — хтось повісився, когось вбили, хтось помирав у страшних муках.

Хочу також висловити особливу подяку органам державної виконавчої влади та самоврядування, всім краєзнавцям і звичайним громадянам, які надали свої свідчення та матеріали.

[q]r.: Ти зараз, як я розумію, можеш повністю сконцентруватись на своїй дослідницькій діяльності, перейшовши працювати до пошуково-видавничої групи. Що в найближчих планах? [/q]
О.К.: Маємо видати Книгу пам’яті з поіменними учасниками Великої Вітчизняної війни, в якій планується і додаток «Звитяжці» — про тих, хто боровся за незалежну Україну. Стосовно особистих творчих планів. Сподіваюсь, що у видавництві «Наш час» побачить світ книга «Зброя, спорядження і символіка незалежного війська». Готова до друкe і книга «Між орлом і булавою» — про внутрішній устрій Сумського слобідського козацького полку.

Під керівництвом керівника Центру краєзнавчих досліджень СумДУ Віктора Звагельського намагаюсь залучити ресурси для організації археологічної експедиції з дослідження поля Конотопської битви 1659 р. Відсутність локалізації самого місця битви та відповідних артефактів не дозволяє в повній мірі об’єктивно говорити про цю непересічну подію.

Також в рамках громадської експедиції «Забуті могили українського війська» намагаємось відродити напівзабуті сторінки історії, пов’язані з воєнно-політичними конфліктами на території Сумщини.