Як будували завод у Сумах

25 травня 1985 року зовнішньоторгівельне об’єднання «Верстатімпорт» та італійська фірма «Даніелі і КО» уклали контракт на будівництво в нашому місті заводу обважнених бурильних та ведучих труб на умовах «під ключ», тобто з нуля і до пуску та першого випуску продукції всі види робіт виконувались генеральним підрядником та підрядниками-спеціалістами іноземних фірм.

(Закінчення. Початок тут і тут

До сфери моєї відповідальності відносилось також ознайомлення спеціалістів інофірми і членів їх сімей з радянським законодавством, яке регламентує перебування на території іноземних громадян, а також врегулювання питань, що виникають між органами внутрішніх справ та іноспеціалістами. Що стосується першого, то переклад відповідних законів ми передали директору Галлі і він направив копії до субпідрядних фірм, а ось до органів внутрішніх справ ходили за викликом. Пригадується один із таких візитів до Ковпаківського РВВС, на якому начальник ДАІ вимагав видавати водіям італійських автомобілів т.зв. дорожні листи, на що сеньйор Галлі відповів відмовою, адже автівки у них не закріплені персонально, і за день однією машиною можуть скористатись декілька водіїв і головне, що вони не виїжджають за межі міста і візового режиму не порушують.

Зі своєї сторони він виклав скарги робітників фірми на нав’язливий супровід, коли міліціонери слідують за ними по вулицях міста. На це керівники райвідділу відповіли, що міліція, згідно з законодавством, відповідає за безпеку іноземців. Сеньйор Галлі, в свою чергу, попросив звернути увагу на безпеку його персоналу в жилмістечку, куди вночі проникають крадії, а розслідування цих злочинів триває довго. На такі зустрічі він завжди брав найдосвідченіших перекладачів Дьоміну Н.Ю. або Поскрьобишеву О.П., які самі запропонували об’єднанню свої послуги, отримали окремі квартири і по завершенню будівництва виїхали з Сум. Добре зарекомендували себе перекладачі іспанської мови Кошева Л.А., Корнієць Н.Г., Ханюкова В.А., які, працюючи, закінчили заочні курси італійської мови, достатньо роботи було і для перекладачів англійської, німецької та французької мов, долучались також і студенти старших курсів факультету романо-германської філології КГУ ім. Т. Шевченка, які проходили у нас практику.

Катастрофа на Чорнобильській АЕС
1986 рік приніс занепокоєння за долю проєкту через катастрофу на Чорнобильській АЕС.
Владні органи в різних країнах в цій ситуації діяли по-різному. Уряд ФРН, наприклад, наказав всім своїм громадянам негайно залишити територію СРСР, італійський – діяти з урахуванням обставин на місці перебування. Ми, в свою чергу, на прохання італійської дирекції, запросили завідуючого радіологічної лабораторії обласної санепідемстанції, який у супроводі обох зацікавлених сторін обійшов всі названі точки будмайданчика та жилмістечка і прибором ДП-2 зробив заміри рівня радіації – він виявився в межах норми. Окрім цього, він зауважив, що їх автомобілі дуже брудні і порадив частіше їх мити як зовні так і салони, де може осідати пил і накопичуватись радіація.
Італійці привезли також декілька радіаційних накопичувачів, розмістили їх по всій території і раз на місяць передавали їх показники в Національний інститут ядерної фізики в Неаполі, де їх досліджували і кожного разу давали втішні відгуки. Про все це розповів представник дирекції в інтерв’ю сумській телерадіокомпанії.

Саме в цей час на сумському ВО «Хімпром» спеціалісти західнонімецької фірми «Бабскок» будували новий цех для сушіння фосфогіпсу – відходів виробництва фосфорної кислоти. В подальшому передбачалось постачання спецобладнання і монтаж технологічної лінії для виготовлення з них облицювальної плитки. Керівництво цього об’єднання попросило організувати зустріч німців з італійським лікарем в надії, що той їх стримає від від’їзду. Це була людина вже поважного віку з особливим почуттям гумору на прізвище Іобі. Він розповів, що на території будівельного майданчика ситуація контрольована, окрім накопичувальних, привезли ще й індивідуальні дозиметри, скарг на погіршення стану організму немає. На запитання як він себе особисто відчуває і чи чоловіче здоров’я не дає збоїв під впливом радіації, той відповів, що недавно побував дома у відпустці і його дружина вночі сказала йому, що він помолодшав років на 30, так що він особисто за такі збої. Німці, як дисципліновані громадяни, повернулись додому, а на початку колишньої вул. Боженка, перед поворотом на Олдиш, серед мальовничої природи виросла фосфогіпсова гора.

Завод відкрили
Минав час і на очах виростало сучасне металургійне виробництво, з максимально автоматизованим виробничим процесом, безвідходною технологією, високопродуктивним обладнанням, яке дозволяло щороку випускати сотні штук високоякісних труб з різними характеристиками, а також 81 тисячу тонн рідкої сталі для власних потреб. 23 березня 1988 року було підписано робочий протокол про прийомку підприємства в робочу експлуатацію з наступним випробуванням всіх робочих систем італійськими спеціалістами. Після цього пробного пуску 18 червня того ж року в урочистій обстановці здійснилась передача фрунзенцям новоспорудженого заводу, відбувся багатолюдний мітинг, на якому були присутні представники значної кількості західних фірм, з якими генпідрядник був пов’язаний під час будівництва заводу, генеральна директорка фірми «Даніелі» Чечілія Даніелі, міністр Мінхіммашу СРСР Лук’яненко В.М, посол Італії Серджо Романо та інші офіційні особи. І ось сеньйора Даніелі і Лук’яненко В.М. перерізають червону стрічку – виробництво відкрито, новому заводу всі бажають удачі наче новому кораблю, що відправляється в самостійне плавання по мінливому морю.

Василь Бібіков