Сергей Табала: «Я мрію про шляхетну і горду країну»

Президент України Петро Порошенко присвоїв звання Герой України посмертно сумчанину Сергію Табалі, який віддав своє життя, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України під час антитерористичної операції.
Відповідний Указ Глави держави оприлюднено на його офіційному інтернет-сайті.

З книги пам’яті:

Боєць 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського корпусу «Правий Сектор» легендарний «кіборг» Сергій Олександрович Табала (на позивний «Сєвєр») загинув 6 листопада 2014 р., тримаючи оборону на звідусіль обстрілюваній вишці Донецького аеропорту. Неміцну стіну пробив снаряд 100-мм протитанкової гармати МТ-12 «Рапіра». Через місяць хлопцю мало б виповнитися дев’ятнадцять…
До легендарного летовища Сєвєр потрапив як доброволець «Правого Сектору». Підрозділ ДУК «ПС» стояв у Пєсках – до аеропорту рукою подати, і прибулий на дружні перемовини з «правосєками» комбат десантників зізнався, що там непереливки, треба рятувати наших хлопців, серед яких десантники, піхота і трохи спецназу. Добровольці «ПС» тоді пішли і зробили – розтиснули кільце довкола летовища.
Своє перше поранення Сєвєр отримав 28 серпня, в тому ж таки аеропорті, коли «сєпари» в чергове штурмували позиції «кіборгів». Ушкодження середньої важкості: в груди і руку, один з осколків залетів під бронік, зупинившись біля сонної артерії. Хірурги із дніпропетровського військового госпіталю ім. Мечникова тоді казали, що юнак народився в сорочці.
«Не треба лукавити, йде війна – і або ми їх, або вони нас! – у інтерв’ю зі шпитальної палати говорив про реалії воєнних подій «кіборг» Сєвєр. – І краще, якщо ми переможемо. Стріляють у мене, у побратимів, топчуть мою Україну. Я мушу їх захищати! Якщо не вб’ють, піду до військового училища. Вважаю, я обраний для військової справи!..»
Сергій Табала народився у Сумах 16 грудня 1995р., дитинство промайнуло на берегах Псла та серед багатолюддя вул. Харківської. Після закінчення міської школи №9 здобув фах кухаря-кондитера.
У зовсім юному віці – в 15 років – хлопець захопився національною ідею, перечитавши силу-силенну книжок з історії та філософії. Псевдо «Сєвєр» придумав собі сам, можливо тому, що народився на Сумщині, на Сіверський землі, де жило грізне плем’я сіверян, найвойовничіше з усіх слов’ян. У релігії язичників немає культу страждань, натомість радість буття. Хлопець вважав себе язичником.
«Сєвєр у Сумах жив із бабусею. Мама була далеко, на заробітках, а тато загинув. У нього ще молодші брати Олекса і Стася, – згадує друг дитинства «Каспер», котрому 16 років і котрий так само є активістом «ПС» в Сумах. – У людей мій товариш викликав абсолютну симпатію, прагнув бути цілісним, справжнім. Говорив: хлопці, як загину і будете мене ховати, хочу, щоб ви посміхались і згадували наше веселе. Так, він дуже любив життя».
У «ПС» Сергій Табала вступив на Майдані, 29 листопада 2013-го, коли відчув – настав час рішучих дій. Під вогнем на Грушевського йому виповнилось вісімнадцять. Не по роках мудрий, з високим IQ: швидко думав, реагував, пропонував нелінійні рішення – швидко добирав слова до непростих категорій. Відчайдух і патріот. Безперечний лідер у молодіжному націоналістичному середовищі.
«Я мрію про шляхетну і горду країну. Хтось скаже: утопія, але я хоча б спробую! – зазначав у своєму вересневому інтерв’ю «кіборг» Сєвєр. – Є бажання зробити швидше. Не сидіти, склавши руки, як наші політики, не чекати з моря погоди. Хочеш перемогти – дій, така логіка бою! І будьте певні, я не один – нас багато!»
Псевдо «Генріх», 23 роки, активіст «ПС», м. Суми: «Сєвєр був цікавим і вдумливим співбесідником, багато читав, умів дискутувати, мав свій погляд на філософські речі. А потім Майдан. Найгарячіші події на Грушевського, Інститутській, в Будинку профспілок. У побратимів вогнепали, контузії, опіки від коктейлів Молотова, запалення легенів, а Сєвєру хоч би що, мов заворожений… Він жартував: мене боги оберігають! Там, на Грушевського, його призначили заступником командира загону «ПС», а коли друга-командира важко поранили, Сєвєр став на його місце. То були найгарячіші дні».
Псевдо «Шило», 31 рік, боєць ДУК «ПС», м. Новомосковськ: «Ми здружились під обстрілами в аеропорту. Якщо він прикривав фланг чи спину, я вже не обертався: вірив більше, ніж собі. Такий загине, а не відступить…»
Віталій ЛЯШОК, 48 років, боєць ДУК «ПС», м. Шостка: «Сєвєр – лідер від народження, дуже перспективний і тямущий хлопець… Був, на жаль… Таких молодих і ранніх у ДУКу більше, ніж половина. Чи мають вони воювати? Я не знаю, де правильна відповідь на це питання. Україна в огні… І мій старший син – йому 24 роки – воює у добровольчому батальйоні…»
18-річного Сєвєра ховали у закритій труні, накритій державним і повстанським прапорами. В останній похід його несли на руках по Соборній, труна на плечах побратимів гойдалась, як слов’янський човен-тура. Молоді дужі голоси раз-у-раз вигукували: «Слава Україні!» – «Героям слава! Слава! Слава! Слава!». Ми й не зчулися, як за трагічний 2014-ий стало на крило покоління безстрашних.
Місце поховання Героя – Алея Слави Центрального кладовища Сум.

Детальніше з історіями загиблих героїв в АТО сумчан можна ознайомитись в книзі пам’яті.