Парадокси невизначеності

ПОНЕДІЛОК, 2 ЛЮТОГО. Познайомився із справжніми сучасними партизанами. Серйозні чоловіки, багато не балакають. У 2022 році полювали на русню, яка з’явилась у прикордонних лісах Сумщини. Бо всі ж мисливці, всі давно один одного знають, також добре знають кожен кущик у своїй місцевості. Багато чого вполювали – там і документація, і техніка, зброя всіляка, один дуже цінний дрон. Про кацапів і бурятів я вже не питав, самі обмовились, що перших між собою називали “козли”, а других “кабани”. Ну мисливці, одним словом. Знайомство відбулося вчора, а до щоденника факт потрапив ось аж коли. Відключення за графіками відбуваються із зразковою послідовністю. Увечері спромігся передивитись новини з великого світу. Топ-тема – горезвісні “Файли Епштейна”. Та хто із ким, та коли і скілько разів, та ще й неповнолітні дівчата – весь світ чекає продовження серіалу. Обурення не відчувається, тільки глибоке зацікавлення. Чомусь спало на думку, що т.з. “світова еліта”, мільярдери і можновладці – вони годні здійснювати свої таємні забаганки так само, як і “кончені” люмпени. Тільки в багатших і декорації пишніші. Їм все можна, якщо ніхто не побачить і нічого за це не буде. А воно он як сталося!

ВІВТОРОК, 3 ЛЮТОГО. Кажуть, що Трамп, начебто, організував нам перемир’я. По Сумах гатять дрони, в Харкові люди не лише без світла, але й без тепла. Це тільки те, що встиг вхопити за останні хвилини. В Україні – власні “таємні файли”: НАБУ проти Юлі. Пишуть, що зібраний компромат щодо підкупу депутатів визнано фейком. Як воно насправді – не знаю, але
одна із сторін, безперечно, бреше. Щось одне – або наклеп, або підкуп. Ось де загадка, а епштейнів “острів розваг” то таке. Найближчим часом ця глобальна сенсація на українські справи навряд чи повпливає.

СЕРЕДА, 4 ЛЮТОГО. У Сумах і на Сумщині все, як і було. Зранку – нова атака по житловому будинку, в лікарні помер чоловік, якого поранили напередодні. Він працював на сміттєвозі, абсолютно цивільна служба. Не знаю, що додати про сьогоднішній день, майже весь час перебував вдома, намагавсь якось покращити свій побут, присвітлюючи ліхтариком. Батарейки здихають.

ЧЕТВЕР, 5 ЛЮТОГО. У магазині господарчих товарів, куди мене випадково занесло по батарейки, зустрів знайоме подружжя. Люди вибирали шпалери, карнизи та ще щось таке для ремонту, який вони планують почати та закінчити влітку. Виглядають заклопотаними та зосередженими, бо ремонт – це ж не жарти, серйозна річ! “Тим паче, – думаю собі, – у місті, де ледь не щодня дрони влітають просто у вікна!”. Звичайно, подумав та прикусив язика. Хай все в них виходить на краще! Навіть сам відчув певний імпульс оптимізму і навіть щось зрозумів про сенс життя. Сьогодні обов’язково помию підлогу й винесу сміття! Ага, говорили-балакали! Світло вирубилось поперек усіх графіків. Пишу це вже вночі, коли увімкнули знов, не знаю, чи надовго. Дати у “Щоденнику” тепер суто умовні, вже п’ятниця почалась, а я ще не все про четвер сказав. Знов влучання по житлу та по центру міста, по Алеї слави. Писати про таке вже втомивсь.

П’ЯТНИЦЯ, 6 ЛЮТОГО. День звичайний. Помітив ще одну ознаку невизначеності дат у “Щоденнику”: сьогодні роблю те, що планував на вчора, але не встиг, бо не вистачило світла. Такий от релятивізм, глибока фізика. Абсолютний позитив на сьогодні: додому з російського полону повернулись 157 людей, серед них один наш земляк. Це результат нудних і тривалих переговорів в Абу Дабі. Єдиний видимий.

СУБОТА, 7 ЛЮТОГО. Почалась Олімпіада, люди стежать, вболівають за щось, аж із Іспанії телефонують, діляться емоціями. А мені байдуже. Аж соромно признаватись, що такий обмежений, майже дикий.

НЕДІЛЯ, 8 ЛЮТОГО. Нічого певного сказати не можу. Який сьогодні день? Друга година ночі! Вже понеділок, час відпочивати.