Олег Медуниця: «Я притримуюсь двох правил – говорити людям правду і не давати обіцянок, яких не можу виконати»

До чергових парламентських виборів залишається трохи менше року, і каденція народних депутатів, обраних у 2014-му, вийшла на фінішну пряму. Тож з Олегом Медуницею, нардепом від м. Суми, ми спілкувалися про те, чого вдалося досягти за роки його перебування у парламенті, про ставлення до роботи сумської міської влади, кризу на Сумському НВО, підвищення тарифів на газ, кредит від МВФ, перспективи закінчення війни та інше

Про досягнення
r: Олеже, як вважаєте, що вам реально вдалося за цю каденцію?
О.М.: Ще у 2014 р., на початку своєї другої каденції, основною метою я визначив служіння інтересам Сум і сумчан. У першій, короткій каденції (2012-14 рр.) для мене основною метою стала опозиційна робота, протистояння режиму Януковича. Я відверто говорив про це виборцям – для Сум у той час я не міг зробити майже нічого: Янукович і його зграя повністю централізували владу і фінанси, кошти отримували лише ті міста, де владу цілком контролювали регіонали. Пригадую, Харкову із його величезними доходами у 2013 р. дали «дотацію вирівнювання» 250 млн грн., натомість у Сум вилучали кошти з місцевого до державного бюджету. Після того як ми цей режим повалили, вважав, що найкращий спосіб допомогти сумчанам – стати членом урядової коаліції. Тож протягом цих чотирьох років «фільтрував» усі законопроекти на предмет того, як вони можуть допомогти чи зашкодити моєму рідному місту. Відповідно, голосував лише за ті, які додавали прав місцевому самоврядуванню і коштів до місцевого бюджету. Вже другу каденцію я працюю в комітеті з питань бюджету. Вважаю, що із завданням сприяти розвитку Сум я більш-менш впорався. По-перше, фінансову дискримінацію міста, яка існувала за регіоналів, ми виправили. У 2014 р. вдалося розв’язати кризу платежів у Держказначействі, повернувши усі борги місцевим бюджетам. Перед цим, починаючи з 2012 р., уряд Миколи АЗАРОВА просто крав гроші місцевого самоврядування, незаконно вилучаючи їх, щоб латати дірки Держбюджету. Починаючи з 2015 р. ми із колегами планомірно приймали децентралізаційні закони, почали наповнювати місцеві бюджети, у тому числі й Сум.

Влада – це відповідальність. Готовий відповісти

Коли я зараз зустрічаюся з виборцями, то вони можуть просити зробити «євродвір» чи відкрити новий маршрут комунального автобуса. У 2014 р. рівень запитів був зовсім іншим – усі розуміли, що коштів немає. Нині бюджет розвитку у Сумах – приблизно 800 млн грн., тоді як у 2013 р. був у 20 разів меншим! Вважаю, що у цьому є і моя заслуга. Коштів більше навіть попри те, що кількість працюючих у Сумах за останні роки скоротилася, що фактично зупинилося Сумське НВО. Лише протягом восьми місяців цього року, через ситуацію на заводі Фрунзе, бюджет Сум, за моїми оцінками, недоотримав близько 200 млн грн. Уявіть – це вартість 45-50 нових тролейбусів. Для того щоб Суми і сумчани від цього не страждали, ще починаючи з 2015 року я звернувся до уряду, і місто почало отримувати державні субвенції на соціально-економічний розвиток. Крім того, окремі установи – школи, лікарні, дитсадки – отримували цільові кошти на ремонт і придбання обладнання. У мене на стіні (показує – Авт.) є карта, на якій відмічені усі об’єкти нашого міста, профінансовані з державного бюджету завдяки моєму сприянню.

Загалом протягом 2015-2018рр. мені вдалося завести в м. Суми більше 80 млн грн. державного бюджету на різні об’єкти. Це і утеплення фасадів, і ремонт дахів, заміна вікон, реконструкція дитячих та спортивних майданчиків, ремонт ряду інфраструктурних об’єктів.
Додам ще – завдяки моїй позиції і позиції колег-народних депутатів нам вдалося прийняти закон, який нині дає різним містам і селам Сумщини сотні мільйонів гривень, – це закон, що передбачає отримання 5% рентних платежів від видобутку нафти і газу до місцевих бюджетів. Наскільки пам’ятаю, обіцянки прийняти подібний закон різні політики, у тому числі регіонали, давали ще з 90-х років, але у реальність вони ніколи не втілювалися – ніхто не хотів втрачати доходи держбюджету, ділитися з місцевими громадами. Ми ж подібний закон прийняли, і зараз він працює на благо Сум та області.

Про дороги
r: Ви постійно говорили про необхідність заснування Дорожнього фонду. Закон прийнято, Фонд працює. Перші результати відповідають покладеним на нього сподіванням?
О. М.: Закон про Дорожній фонд не тільки дав можливість акумулювати кошти на ремонт доріг, що надходять від акцизного збору на бензин та з інших джерел, він змінив розподіл відповідальності органів влади. Тепер за ремонт місцевих доріг відповідає облдержадміністрація, а у перспективі – нові громади. Служба автодоріг тепер опікується лише дорогами державного значення.
Приміром, вже у цьому році Суми вперше отримують 45 млн грн. з Дорожнього фонду на ремонт доріг місцевого значення.

Багатостраждальна дорога по вул. 20 років Перемоги у Сумах у цьому році зроблена саме за рахунок коштів Дорожнього фонду. Це результат роботи депутата Медуниці. Але я на цьому не піарюсь, ви ніде не побачите білбордів про це. Я надсилаю виборцям тільки короткий звіт про свою роботу, бо піар на бюджетних коштах – це неправильно. Мені пощастило з виборцями – у Сумах живуть дуже мудрі і мислячі люди, які все аналізують і розуміють. Але перед виборами я буду про це говорити, бо люди цікавляться, що депутат зробив, куди витрачені бюджетні кошти.

Про сумську владу
r: Сумські активісти постійно говорять про те, що бюджетні кошти, отримані від децентралізації, неефективно використовуються місцевою владою, роботи проводяться неякісно. Як ви оцінюєте ефективність освоєння бюджетних коштів на місцях?
О. М.: Народний депутат із чотирма штатними працівниками не може проконтролювати, як на 20 вулицях виконані роботи, чи прокладена дощова каналізація і чи замінені комунікації. Це – обов’язок усіх активних сумчан, а не тільки окремих поодиноких активістів. Вони мають розуміти, що у Сумах вся влада зосереджена в руках ВО «Батьківщина» – вірних синів і дочок Юлії ТИМОШЕНКО – а значить, вся відповідальність за неефективні витрати коштів чи неякісне виконання робіт лежить саме на них. Парадокс, але саме «Батьківщина» у 2016 р. не підтримала бюджетну децентралізацію, навпаки – їх законодавчі ініціативи були прямо протилежними – пропонувалося централізувати бюджетні кошти, спрямувавши у держбюджет 30% доходів від єдиного податку з підприємців.

r: Останнім часом ви критично ставитесь до міської влади Сум. Чому?
О.М.: Критичне ставлення до міської влади виникло у 2015 році, коли сумський міський голова та його фракція фактично роздерибанили житловий фонд міста Суми і запустили на ринок ЖКГ приватні регіоналівські жеки, що призвело до втрати муніципального контролю за якістю надання послуг. Саме тоді я підтримав Андрія КРАМЧЕНКОВА як кандидата на посаду Сумського міського голови. У його програмі я бачив перспективу врятувати сферу ЖКГ та сферу комунального транспорту міста. На жаль, популістичні гасла Тимошенко знову зіграли на руку чинній владі… Утім, моє критичне ставлення до Олександра ЛИСЕНКА та його команди стосується лише політичної площини. Якщо питання стосуються життєдіяльності міста чи фінансової спроможності бюджету – я завжди йшов і буду йти на співпрацю з будь-яким політичним опонентом, з будь-яким мером.

Про ситуацію на Сумському НВО
r: Ви активно займаєтесь правовою допомогою машинобудівникам Сумського НВО, яким заборгували зарплату за 6-7 місяців. Які результати? Чи можна ще допомогти самому підприємству, щоб воно остаточно не збанкрутувало?
О.М.: Починаючи з 2015р., як народний депутат від Сум, я переймався ситуацією на Сумському НВО та долею заводчан. Неодноразово з трибуни Верховної Ради, на засіданнях комітетів, на годині запитань до Уряду я піднімав питання заводу Фрунзе. Звертався до перших осіб держави щодо відшкодування ПДВ Сумському НВО, щодо завантаження сумських машинобудівників вітчизняними замовленнями, повернення на підприємство виведених в офшори коштів, виплати працівникам заборгованості по заробітній платі. Однак ПДВ держава повертала, але адміністрація зарплату знову затримувала. Вітчизняні замовлення були, але бралися аванси, договірні умови не виконувалися, проти заводу застосовувалися штрафні санкції… На жаль, через безвідповідальність керівництва заводу, через офшорні махінації, недотримання контрактних зобов’язань підприємство втратило імідж добросовісного товаровиробника на вітчизняному ринку. І цей імідж ні я, ні працівники невзмозі повернути. Підприємство повністю закрите. Ніхто, крім основних акціонерів, не має доступу до жодної інформації стосовно фінансового стану ПАТ, розміру кредиторської заборгованості, оборотних коштів, активів тощо – комерційна таємниця, втручання у приватну власність.

«Голодна хода» та позови до суду, на жаль, стали останнім вимушеним кроком – єдиним шляхом повернути людям їхні зароблені гроші. Сьогодні до моєї приймальні звернулося більше двох тисяч фрунзенців. Складено судові позови, справи розглядаються судами. Залежно від судді, до якого потрапила справа, виносяться рішення. Значна частина позовів задоволена, і тепер справа за виконавчою службою. Рішення інших суддів, які відмовили у розгляді справ, нині оскаржуємо в апеляції. У будь-якому випадку я до останнього відстоюватиму інтереси кожного заводчанина, який звернувся по допомогу до моєї приймальні. Звичайно, всі ці процеси тривалі у часі. Утім, іншого шляху нема.

Про газ і тарифи
r: Зараз всіх українців неабияк турбують дві речі: підвищення ціни на газ та скорочення урядом програми субсидій на житлово-комунальні послуги. Як ви оцінюєте ці дії уряду?
О. М.: Додаткові кошти, які завдяки нашій роботі наповнили місцеві бюджети, виникли не з повітря. Це сталося тому, що ми знайшли можливості скорочувати і перерозподіляти окремі величезні видатки держбюджету. У 2013 р. держава віддала на підтримку цін і тарифів в енергетичному секторі 15 млрд дол., або 120 млрд грн., за курсом 8 грн./дол. Тільки компанія «Нафтогаз» отримала 80 млрд грн., а вугільна галузь – 15 млрд грн. – це більше, ніж на той момент видатки на Міноборони. На взаємозалік по тарифам обленерго та водоканалів, тобто фактично підтримку низьких тарифів, з держбюджету пішло 35 млрд грн. Завдяки деяким угодам ми купували газ в Росії по 400 дол. за 1 тис. куб. м, а продавали населенню по 150 дол. за той же об’єм. Здавалось б, це добре, але… Різниця компенсувалася за рахунок держбюджету, тобто за рахунок усіх нас – платників податків. Через це держава просто недоплачувала зарплату учителю, лікарю, військовому і формувалася база для нинішнього масового виїзду трудових мігрантів за кордон. Також на різниці цін на газ наживалися певні особи, які швидко ставали олігархами-скоробагатьками, як той же Оніщенко. Його капітали – це засновані на корупційній складовій прибутки від махінацій із цінами на газ. До речі, Юлія Тимошенко до останнього захищала Оніщенка і не голосувала за зняття із нього депутатської недоторканості. Зараз усі ми, українці, за подібне ставлення до енергетичних проблем платимо дуже високу ціну.

Що ми зробили, щоб виправити цю ситуацію? Відмінили дотації, підняли ціни на енергоресурси і ввели систему субсидій на послуги ЖКГ. Наші опоненти кажуть, що кошти від субсидій ідуть до кишень олігархів. Але це не нинішня влада повністю приватизувала енергетичний сектор – на початку 2000-х це зробили Кучма, прем’єри Янукович та Анатолій КІНАХ. Отже, до 2014 р. ці кошти вже йшли до кишень олігархів. Але тоді вони отримували надприбутки, а нині загнані в певні рамки. Також витрати із бюджету набагато менші – десь близько 60 млрд грн. – порівняйте із 120 млрд грн. за курсом 8 грн./дол. Раніше два домогосподарства – скажімо, приватний будинок багатія, що споживає 1000 куб. м газу на опалення у місяць, і будинок вчителя, що споживає 100 куб. м, платили однаково по низьким тарифам. Тепер багатій платить по повній по високому тарифу, а вчитель отримує державну субсидію на оплату тарифу. Хіба не в цьому соціальна справедливість?

Стосовно підняття нинішньої ціни на газ – збереження нинішньої «спеціальної» ціни на газ згубно діє на економіку України, в тому числі на доходи простих громадян. Чому? Зараз ми співпрацюємо із Міжнародним валютним фондом (МВФ) і Європейським Союзом (ЄС). Від ЄС ми можемо отримати безкоштовну фінансову допомогу, від МВФ – запозичення під дуже низькі відсотки. На жаль, кошти від МВФ ми майже цілком змушені відправляти на повернення боргів минулої влади. Уряди Тимошенко та Азарова напозичали за свій час близько 50 млрд дол. (див. графік запозичень – Авт.). Це державні борги, які ми зараз змушені віддавати, бо саме на 2018-2019 рр. припадає пік виплат за цими запозиченнями. Парадокс, але через пропагандистські телеканали і брудні майданчики у соціальних мережах екс-регіонали і прихильники ЮВТ довели до громадян, що нібито це зробили уряди Арсенія ЯЦЕНЮКА і Володимира ГРОЙСМАНА. Але це відверта брехня – навпаки, уряд Яценюка у 2015 р. реструктурував зовнішню заборгованість, тобто зменшив її.

Уряди Тимошенко та Азарова напозичали за свій час близько $50 млрд. Брали вони, віддавати нам

Йдемо далі – відкладання питання підняття ціни на газ коштує держбюджету, а отже гаманцям усіх громадян, дуже дорого. Через це співпраця із МВФ згорнута, а отже уряд Гройсмана змушений позичати кошти на виплату боргів на міжнародних фінансових ринках, але не під 3% річних у МВФ, а під 9%. Формально різниця невелика, але реально – це сотні мільйонів доларів, які ми змушені будемо віддавати із держбюджету, а отже з доходів усіх громадян. Якщо зберегти стару ціну, уряд змушений буде повернутися до практики 2013 р. і дотувати її, а також дотувати НАК «Нафтогаз» – знову-таки із держбюджету. Або друкувати гроші – а це розкручування інфляції, або знову брати нові запозичення. Виходить замкнене коло, із якого треба виходити. До того ж уряд не контролює облгази – вони під контролем олігарха ФІРТАША. Ми достеменно не знаємо, чи продає він газ за спеціальними цінами населенню чи промисловості, для якої ціна вище і переглядається кожен місяць. Буде єдина ціна – можливості заробляти по-чорному у Фірташа не буде.
На жаль, наші опоненти-популісти ухиляються від предметної дискусії щодо ціни на газ, вони відверто спекулюють на емоціях людей, на необізнаності, говорять все що завгодно, аби сподобатись виборцям. Але їхні обіцянки далекі від реальності, ці горе-політики не готові відповідати за свої слова. Готовий вийти на прямі дебати із опонентами на будь-якому відкритому майданчику і довести нашу правоту.

r: Але ж лозунги «ми знизимо тарифи», «заберемо і всім роздамо» досить популярні…
О. М.: Можу відверто сказати громадянам, які у це вірять, що єдина ціль таких гасел – привести цих політиків до влади. Якщо подібні популісти прийдуть до влади, реально цього не буде. Ціни або залишаться старими, або буде відроджена корупційна схема, на якій ці популісти самі будуть заробляти. Я завжди притримуюсь двох правил: говорити людям правду, якою б гіркою вона не була, і не давати обіцянок, яких не можу виконати. Тому у рейтингу сайту «Слово і діло», який відстежує виконання політиками обіцянок, по Сумські області я знаходжуся на першому місці. Сумський виборець мудрий – він розбирається, хто популіст, хто ні.

Про субсидії
r: Давайте повернемося до ситуації із можливим скороченням субсидій громадянам за ініціативою уряду…
О. М.: До цього я ставлюся вкрай негативно, вважаю урядову постанову №329 дискримінаційною і виступаю за внесення до неї змін. Підняв статистику: наприклад, згідно з цією постановою, зараз 3600 сімей сумських машинобудівників, яким олігарх Григоришин заборгував величезні суми зарплат, можуть втратити ще і субсидії. Це ненормально і аморально. Тому я спрямував декілька звернень до уряду з вимогою змінити цю постанову. Також зустрічався із посадовцями, у тому числі із віце-прем’єром Павлом РОЗЕНКОМ, і прямо погрожую вийти із урядової коаліції та не голосувати за жоден закон, запропонований урядом, якщо постанова про субсидії не буде змінена.
Результат є – Розенко дав обіцянку, що будуть підготовані нові правила нарахування субсидій, із яких усі дискримінаційні моменти, у тому числі щодо розлучених, щодо громадян, які проживають окремо, дискримінаційні норми буде вилучено.

Про війну і мир
r: Російсько-українська гібридна війна триває вже п’ятий рік, і кінця їй не видно. Багато політиків перед виборами обіцяли і обіцяють українцям мир. Чи бачите ви реальний шлях до закінчення війни?
О. М.: Політики, які обіцяють українцям негайний мир, не пояснюючи, як саме цього можна досягти, нахабно брешуть і маніпулюють. Так, усі війни рано чи пізно закінчуються миром. Однак швидкий мир у нинішній війні зараз можливий тільки на умовах Росії: визнання окупації Криму, «автономний» статус «республік Донбасу», а фактично легалізація влади бойовиків і так звана «федералізація» України із внесенням змін до Конституції, тобто розподіл нашої країни на окремі частини із фактичним знищенням центральної влади у Києві. Якщо хтось за такий мир, то я проти. Зараз ми бачимо ренесанс російських агентів впливу в Україні, які саме цього і добиваються, – «Опоблоку», «Відродження», РАБІНОВИЧА, МЕДВЕДЧУКА, їхніх телеканалів «NewsOne» та «112 канал». Я прийняв рішення не брати участі у телепередачах цих каналів і закликаю усіх не дивитися їх. Бо навіть коли там іноді кажуть правду, то для того, щоб потім ви легше повірили у маніпуляції. Загалом вважаю, що ці телеканали треба закрити, хоча я є прихильником свободи слова. Але не для путінських шавок. Президентські вибори для них будуть розминкою, а ось на парламентських вони сподіваються на реванш для свого господаря у Кремлі. Скоріше за все, вони підуть на вибори єдиною колоною за путінські гроші, а коли пройдуть – будуть скуповувати мажоритарників на ці ж гроші, щоб старими методами створити коаліцію, але вже не під Януковича-Ахметова, а конкретно під Путіна.
Нам треба захищати Україну. В цій ситуації, на жаль, немає простих рішень. Гібридна війна буде тривати. Нам треба далі вести збройну боротьбу, підвищувати боєздатність армії, якість її озброєння, престижність військової професії, вести активну дипломатичну діяльність по ізоляції країни-агресора у світі, добиватися продовження економічних санкцій проти Росії, розвалюючи її таким шляхом.

Про вибори
r: Чи буде змінений виборчий закон, щоб парламентські вибори проходили за відкритими партійними списками?
О. М.: Я підтримую прийняття нового виборчого закону, голосував за новий Виборчий кодекс у першому читанні і готовий голосувати за нього остаточно. Хоча для мене, як для мажоритарника, новий закон невигідний, у даному випадку відміна мажоритарки – це питання національних інтересів, що однозначно важливіше за особисті політичні амбіції. Однак, на жаль, більшість мажоритарників виступають проти змін до закону. Олігархи і грошові мішки теж проти – вони звикли підкуповувати виборців за кілограм гречки чи 200 грн. Тому, на жаль, шанси на його прийняття оцінюю як невеликі.

r: Кого ви будете підтримувати на президентських виборах?
О. М.: Буду підтримувати того, кого підтримає «Народний фронт» на з’їзді у грудні 2018 р., – тут я буду командним гравцем. Із тих кандидатів, які зараз засвічені, мені ніхто не подобається, я із задоволенням би долучився до підтримки нового проекту із новим обличчям, яке матиме нове бачення політики і бездоганну репутацію. Бо якщо політик хіхікав разом із Путіним чи цілував руку Гундяєву, відомому як Кіріл, хіба це нове обличчя чи новий курс?

Олег Нагорний,
“Панорама” №38-2018