Як працює новий закон про мобілізацію, або воювати будуть не всі

Перш, ніж ми спробуємо розібратися, як працює новий закон про мобілізацію, важливо згадати одну аксіому. Аксіому, яка є однією з основних засад демократії – нікому не можна давати влади і повноважень більше, ніж відміряне законом. Згадаємо: Віктор янукович у незаконний спосіб змінює Конституцію і узурпує владу; Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ за допомогою Конституційного суду пропихує дострокові парламентські вибори, за результатами яких отримує абсолютну владу. Нічого гарного це країні не принесло і принести не могло. Але самої тільки згадки про дії політиків замало. Треба також пам’ятати, що їхні дії схвалювала більшість громадян України.
Те ж саме стосується повноважень будь-якої інституції і структури: поліції, СБУ, чиновників. Навіть ТЦК. Ніхто не має права виходити за межі закону. Давно сказано: «Благими намірами вимощена дорога до пекла».
А про справедливість зазвичай починають говорити ті, хто не хоче виконувати закон. Або хоче хабаря. Бо закон – один для всіх. А справедливість – у кожного своя. Тим більше, під час війни, яка сама по собі є суцільною несправедливістю.
Тому сьогодні ми будемо говорити про мобілізацію не з позицій патріотизму, з якої слідує, що всі до одного військовозобов’язані чоловіки у разі початку війни одразу ж ідуть до ТЦК. Це, звісно, правильна позиція, але не робоча, як не боляче це усвідомлювати тим, хто наразі воює, та їхнім родичам. Бо життя значно складніше, і люди це життя живуть дуже різні. І коли система організована від початку неефективно і залишає не те, що щілинки, а цілі провали для корупції, чи варто дивуватися, що цим скористаються?
Тому про мобілізацію варто говорити з позиції практичної, з урахуванням реалій. Тобто з такої, що дозволить мобілізацію зрештою зробити ефективною. Але чи запрацював новий закон на повну потужність і чи вирішує накопичені проблеми? Чи легше знову перекласти відповідальність на поранених і контужених бійців з передової, змусивши їх ганятися вулицями за людьми, і вважати при тому, що все йде гаразд?

Перші підсумки
Як стверджує «Центр протидії корупції», за десять днів (18-28 травня) свої дані через застосунок «Резерв+» оновили близько 1 млн 300 тисяч людей. Із них 25-30% мають бронь чи відтермінування від мобілізації. Ще 120 тисяч військовозобов’язаних оновили свої дані через ЦНАПи. Тобто лише за перші десять днів база ТЦК поповнилася 1 млн військовозобов’язаних, які потенційно можуть бути мобілізовані найближчим часом. А нам казали, що нікому служити. Виявляється, є. Проте в Міноборони кажуть, що повістки тим, хто оновить свої дані, почнуть надсилати після 16 липня, тобто після того, як закінчиться офіційний термін в два місяці (18.05 – 16.07), відведений військовозобов’язаним для оновлення даних. Здавалося б, навіщо чекати? Оновив дані – тримай повістку і слідуй до ЗСУ. Бо армія аж кричить: «Дайте людей! Дайте людей!». Так ось же люди, в чому проблема?

Збій системи
Проблема в тому, що ті, хто придумав цю історію, прорахував лише перші кроки. Бо достатньо лише подивитись на цифру 20 тисяч – стільки всі ТЦК країни змогли прийняти і оформити військовозобов’язаних за ті ж самі перші десять днів дії нового закону, щоб зрозуміти, що в ТЦК фізично не справляються (і об’єктивно не можуть справлятися) з таким напливом людей.
Напевне, багато хто вже бачив репортажі з-під ТЦК, де чоловіки займають черги з 4-5 ранку, й однак змушені, замість того, щоб працювати, стирчати під стінами ТЦК тижнями. До ТЦК йдуть у переважній більшості ті, хто має «бронь» або відтермінування від мобілізації. Ці люди закономірно поспішають вирішити питання з документами і ходити по вулицях спокійно, не озираючись, чи не біжать до них люди у військовій формі. Людей, які не мають «броні», безпосередньо до ТЦК приходить не так і багато. Такі надають перевагу електронному застосунку. У перші дні в соціальних мережах від них можна було бачити багато пафосних скрінів, що підтверджували оновлення даних, наче вони вже десь в окопах, а не просто зробили елементарну справу.
От і виходить, що ТЦК, замість того, щоб негайно поповнити швидким резервом ЗСУ, наразі змушене займатися переважно людьми, які мають «бронь». Звісно, мобілізація триває, але триває вона у звичайному режимі, як в 2022-23 рр., можливо, лише трішки пришвидшеному (сам Зеленський це на днях підтвердив). Бо в ТЦК реально не вистачає можливостей, щоб впоратися з таким напливом інформації.

«Бронь», відтермінування та й таке
Більше того, як з’ясувалося після опублікування підзаконних актів Кабміну, для оформлення «броні» чи відтермінування у ТЦК тепер мусять бути створені спеціальні комісії (!), які й надаватимуть (чи не надаватимуть) «бронь» чи відтермінування. І в багатьох (боюсь не вгадати, але – в переважній більшості) ТЦК такі комісії ще не сформовані. Тобто ці черги тільки для того, щоб здати документи, а коли буде відповідь і чи нададуть «бронь» – невідомо. Уявіть, яку кількість інформації мусять обробити співробітники ТЦК!
Для тих, хто оновив дані через «Резерв+» начебто колись (обіцяють після 16 червня) існуватиме спеціальний штрих-код (в електронному вигляді), який буде вказувати на статус військовозобов’язаного. Показав штрих-код – і можеш навіть кордон перетинати, якщо маєш на те право. Ну, добре ж, правда? Дуже сучасно і без зайвої мороки. Та не поспішайте радіти. Здається, що для отримання «броні» чи відтермінування однак доведеться йти до ТЦК. Щоб той штрих-код вклеїти у військовий квиток. Але тут інформація з різних джерел (навіть офіційних) різниться.
Для чого потрібно йти до ТЦК? Бо чимось же мусять займатися ці нові комісії. Боюсь, що дане новоутворення помножить не тільки витрачений час та зусилля, а, попросту кажучи, банально підніме «ціну питання». Бо в комісії ж багато людей працює.

Як би мусило це працювати
Працювати це мусило відповідно до цілей, потрібних державі: ефективна мобілізація, швидка «економічна бронь». Зі всіма іншими – хто має право на відтермінування (зрештою, у них всі папери давно на руках за два з половиною роки, що минули від початку війни) можна було б розібратися згодом. Нікуди б ці люди не ділися. Але для цього необхідно припинити практику хапання людей на вулицях. Але від такої розваги, очевидно, комусь дуже складно відмовитись. І мова, звісно, не про тих, кому наказано це виконувати, а про тих, хто ці накази віддає. Зрозуміло, що всі ці питання потрібно задавати законодавцю, Міноборони та Кабміну. Але там, схоже, вважають, що все йде гаразд. Але поки що новий закон жодної поточної проблеми практично не вирішив.

Про що «Резерв +»
Коли застосунок з’явився в користуванні, спеціалісти одразу відмітили, що він доволі простий. Настільки простий, що за функціоналом його порівнюють з електронним шкільним щоденником. Такий застосунок давно можна було б запустити в користування, не обов’язково було чекати на появу нового закону про мобілізацію, прив’язавши до «Дії». Проте є досить цікава версія, чому «Резерв+» створено окремо і ідентифікація особистості влаштована через банківські картки – щоб у разі не явки до ТЦК у разі отримання повістки через цей застосунок можна було заблокувати всі банківські картки потенційного ухилянта.

Для тих, хто за кордоном
Досить суперечливою за формою є також вимога Кабміну до всіх військовозобов’язаних громадян України, що наразі перебувають за кордоном, повернутися до країни і стати на облік в ТЦК до 16 червня. Напевне, спочатку можна подумати, що це стосується тих, хто незаконно покинув країну вже після 24 лютого 2022 р. Типу влада надає їм останній шанс повернутися в законодавче поле, виправитися і т.п. Якби так, то цей крок можна вважати дуже логічним. Дійсно, чому б не надати ухилянтам останній шанс? Може, їх загризло сумління? Але це так само правильно, як і наївно. Не для вони тікали за великі гроші, щоб повертатися.
Насправді ж, це стосується всіх: і хто виїхав незадовго до 24 лютого 2022 р., і тих, хто виїхав багато-багато років тому, але не вийшов із українського громадянства. Тобто, ця вимога Кабміну стосується також і людей, які давно вже не мешкають в Україні, отримали громадянство інших країн рівно в такому ж ступені, як і тих, хто перетнув кордон незаконним шляхом в останні два роки. Чи реально розраховувати на те, що ці люди повернуться, та ще й у такий короткий термін? Звісно, що ні. Можливо, були б якісь шанси, якби президент публічно звернувся до них із закликом захистити Батьківщину або в Європі Міноборони відкрило б рекрутингові центри (де, до слова, можна було б рекрутувати й громадян інших країн). Але підзаконним актом намагатися повернути мільйони чоловіків, які покинули країну бозна коли без жодного наміру повертатися – це верх ідіотизму. Або навпаки, верх цинізму, бо влада, розуміючи нульовий ефект цих своїх рішень, переслідує зовсім іншу мету. Наприклад, конфіскацію рухомого і нерухомого майна у таких громадян. А такого майна, напевне, набереться чимало.
Десятки тисяч таких емігрантів всіма силами допомагають країні, донатять на ЗСУ, возять волонтерські вантажі, закуповують дрони і т.п. Тепер після 16 червня їх усіх скопом запишуть в ухилянти і офіційно оголосять порушниками закону. Хоча ні, якого закону? Ніякого закону немає, є лише підзаконний акт Кабміну. І це також викликає подив: чому тоді ця вимога не внесена до закону про мобілізацію?
Так чи інакше, вимога прибути до України і стати на облік в ТЦК не принесе позитивних результатів. Зате допоможе владі знайти чергових винних і далі розколювати суспільство.

Що там на болотах?
Тим часом ворог майстерно використовує всі наші проблеми з мобілізацією. При тому що свої він давно вирішив просто та ефективно: гроші, гроші, гроші, амністія, слава.
Ворог створює фейкове відео з «бєспрєдєлом» ТЦК (хоча є й оригінальне, тут нема чого приховувати) і розповсюджує його по соціальних мережах. Такі відео впливають не тільки на тих, хто знаходиться на території України або за кордоном. Великий вплив вони мають також і на окупованих територіях. «Бачити, що хохли роблять? А ми вас не чіпаємо», – приблизно такий текст озвучують чоловікам, які там залишилися. І хоча зрозуміло, що рано чи пізно їх мобілізують до російської армії, наразі, за свідченнями, на півдні, намагаючись досягти лояльності місцевого населення, на окупованих територіях росія не проводить примусову мобілізацію. Так що всі помилки української влади ворог намагається перетворити на свою перевагу.

Що у підсумку
Звісно, що три тижні – закороткий термін, щоб підсумовувати. Але на деяких моментах можна наголосити вже зараз: якщо вірити цифрам, то людей, які оновили дані, вже достатньо для формування нових частин. Інша справа, що система не справляється з обробкою інформації, тож виходить, що чинним, на жаль, залишається негативний прогноз – чисельне повноцінне боєздатне поповнення ЗСУ отримає не раніше жовтня. Тобто вже наприкінці сезону наступу ворога.
Робота по закордонному напрямку не має практичної цінності. Сама система роботи ТЦК не зазнала суттєвих змін, у результаті ми спостерігаємо, по суті, її колапс у вигляді тижневих черг під стінами установи.
Довго можновладці мучили цей закон, але, коли, нарешті, вимучили, виявилося, що для його ефективної реалізації нічого не зроблено. Така ситуація на сьогодні. Можливо, завтра щось зміниться на краще.