Дивись українське. Сумчани засвітилися в українському кінематографі (Фото)

У 2019 році на українське кіновиробництво держава виділила 1 мільярд гривень

Іще 123 роки тому кіно було дивиною. У 20-30 роках минулого століття воно стало “главнейшим из искусств” і засобом пропаганди. Сьогодні навіть важко уявити життя без кіно. Адже воно дозволяє нам, простим глядачам, поринути у незвіданий світ фантазій, історій та мрій, який щодня забарвлює та прикрашає нашу буденну реальність.

У 2018 році український кінематограф набрав обертів і подарував глядачам більше 40 різнопланових картин – історичного жанру, пригодницького, сімейного фентезі, комедій тощо…

Приємно, що сумчани не стоять осторонь процесу відродження українського кінематографа.

У 2018 р. на екрани вийшов фільм “Король Данило”, саундртек до якого виконав київський гурт Entree, а от музику та аранжування композиції створив відомий сумський музикант Євген Касьяненко на слова сумського поета Ігора Касьяненко.
У цій же картині свою першу роль у кіно (нехай ї епізодичну) виконала сумчанка Анастасія Картава.

Наприкінці листопада 2018 р. Держкіно повідомило про те, що надає 100-відсоткову фінансову підтримку, а це 1 млн 262 тис. грн., документальному проекту кінокомпанії «Добранічфільм» «Родинна справа».

Режисер фільму – сумчанин Валерій Балаян, автор сценарію – сумський видавець, письменник і поет Євген Положій.
Це історія про три зовсім не схожі одна на одну російськомовні родини, які у 2014 році зробили свій вибір на користь України.
Родина Смирнових із Сум, Козлових – з Дніпровщини, і Фіміних – з Луганщини у 2014 р. вирішили захищати Україну від російського агресора. Це стало для них родинною справою. Як це було? Чого вартував їм цей вибір та що змінив у їхніх долях? Ви зможете побачити це у картині «Родинна справа» по завершенню виробництва стрічки, яке заплановане на липень 2019 року.

У 2018 р. в українських кінотеатрах показали аж 46 фільмів українського виробництва

Незважаючи на те, що у кінопрокат виходить дедалі більше фільмів українського виробництва, далеко не всі наші співвітчизники готові дивитися українське. Особливо серйозне українське кіно. Саме про це активно свідчать касові збори, а критики налаштовані не дуже оптимістично. Хоча, відзначають вони, тенденція на попит “свого”, “вітчизняного”, “українського” – зростає. І це поки що головне досягнення українського кінематографа.

Рік, що минає, був успішним для українського фестивального кіно, яке показували в Каннах і Берліні, однак у місцевих кінотеатрах більшість фестивальних хітів зібрали до образливого мало. Чого не скажеш про жанрові картини, які у 2018 р. встановили новий для українського ринку рекорд касових зборів.

Про те, які жанри користуються популярністю у глядачів, чи люблять в Україні патріотичні картини й на що чекають глядачі у 2019 році, ми запитали в українського кінооглядача, куратора Київського тижня критики Наталії СЕРЕБРЯКОВОЇ.

Лозниця і нові імена авторського кінематографа
Цей рік почався ударно для українського кіно: фільм Марисі Нікітюк «Коли падають дерева» представляв Україну на “Берлінале-2018” в секції «Панорама». Дія цієї еротичної соціальної драми відбувається в українському селі, а його герої – закохані юнак і дівчина, чиї відносини засуджує все село. Візуально «Коли падають дерева» – ніжне, естетське кіно: над фільмом працював польський оператор Міхал Енглерт, призер кінофестивалю «Санденс» і “Берлінале”.

31-річна Марися Нікітюк – український журналіст, театральний критик і сценарист; це її повнометражний дебют. Для української кіноіндустрії прем’єра фільму в Берліні була справжньою подією: київські журналісти шукали «зайвий квиточок». Однак коли картина влітку вийшла в прокат, на неї чекав справжній провал. Незважаючи на гарний провокаційний трейлер, глядач не пішов на цей фільм, в результаті чого картина зібрала в кінотеатрах жалюгідні 373 тисячі гривень при бюджеті у 22 мільйони (з яких десять – державні).

На Берлінале ж показували документальний фільм Сергія Лозниці «День перемоги» про святкування 9 травня в берлінському Трептов-парку. Картина виявилася гостросоціальним коментарем до стану «русского мира» і надалі в прокат не вийшла, хоча і стала вагомим внеском у фестивальні новинки року. Інший фільм Лозниці – «Донбас», прем’єра якого відбулася за іронією долі 9 травня в Каннах, до прокату все ж таки дістався. Фільм являє собою низку історій про сучасну ситуацію в Донбасі, іноді скочуючись у фарс і сатиру, іноді в холодний жах військового життя. У Каннах Лозниця отримав приз за кращу режисуру програми «Особливий погляд», фільм був висунутий Україною на «Оскар», правда, в шорт-лист претендентів на нагороду не потрапив. У прокаті, попри хорошого дистриб’ютора («Артхаус-трафік»), стрічку чекав провал: картина отримала 1,5 мільйона гривень при бюджеті 71,3 мільйона. (16,7 з яких – підтримка держави).

Другий фільм, частково знятий на українські державні гроші та представлений на Каннському кінофестивалі, – «Жінка на війні». Це історія про те, як ісландка, заклопотана екологічним питанням, усиновляє дитину з України (сироту з Донбасу). У стрічці звучать українські народні пісні, тексти до яких адаптували в Національній музичній академії. У Каннах цей фільм отримав нагороду за кращу музику разом з державною премією Каннського кінофестивалю «Золота залізниця». Цей фільм в національний прокат поки не вийшов.

Доля держави
“Якщо ще сім років тому в українських кінотеатрах показували тільки один фільм місцевого виробництва, то до минулого року ситуація помітно змінилася. У 2017-му їх було вже 45. У 2018 році – на одну стрічку більше, констатує пані Наталя. – Всі вони частково профінансовані державою. Але більша частина цих фільмів не змогла покрити хоча б частину бюджетного фінансування, яке з кожним роком зростає.

У 2018 році на кіновиробництво виділили 1 мільярд гривень, стільки ж планується виділити і на майбутній рік

У минулому році «Держкіно» на підтримку українських фільмів виділило 500 мільйонів гривень. Для порівняння, у 2011 році ця сума була в п’ять разів менше і становила 95 мільйонів. А на 2018 рік, за словами міністра культури Євгена Нищука, на кіновиробництво виділили 1 мільярд гривень; стільки ж планується виділити і на майбутній рік”.

Патріотизм проти «Скаженого весілля»
На жаль, доля вітчизняного кіно поки складається так, що більшість картин не збирають залів.

Так, з тріском провалився в прокаті головний патріотичний хіт року «Позивний “Бандерас”», зібравши в кінотеатрах тільки 1,9 мільйона гривень (при бюджеті в 39,3 мільйона). Картина показує дуель двох профі – українського розвідника з позивним «Бандерас» і російського диверсанта-підривника на прізвисько «Ходок». Події відбуваються у наші дні на Донбасі. Фільм – не вигадка сценаристів, сюжет заснований на щоденниках бійця Нацгвардії Сергія Башкова, а також розповідях інших учасників АТО. До речі, вони і знялися в епізодичних ролях. На думку сценариста, фільм провалився через відсутність реклами та через підступи якихось ворогів, які «намагаються приховати» кіно від глядача.

А от “Кіборги” Ахтема Сеітаблаєва відкривали прокатний рік українського кіно. Незважаючи на складну і болісну тему, стрічка в кінотеатрах протрималася аж 21 тиждень. Це був перший абсолютний рекорд в Україні по касових зборах – 24 млн грн.

Трохи краще йшли справи в прокаті у 3D-анімаційної стрічки «Викрадена принцеса», яку в Україні та за кордоном подивилися приблизно 800 тисяч глядачів. Це мультфільм в жанрі фентезі режисера Олега МАЛАМУЖА за мотивами казки Олександра Пушкіна «Руслан і Людмила», прем’єра якого в Україні відбулася 7 березня 2018 р. Фільм розповідає про бродячого артиста Руслана, який рятує викрадену злим чарівником Чорномором принцесу Мілу. Цікаво, що робота над картиною велася п’ять років, а сценарним консультантом виступив американець Ендрю Хілтон, який працював на аналогічній посаді на проектах «Мадагаскар», «Володар кілець» і «Полярний експрес». Незважаючи на слабкий сюжет і непереконливих персонажів (а також «дорослі» жарти і відсутність національного колориту), цей фільм припав до душі українському глядачеві, який відніс в кінотеатри 29,8 мільйона гривень (при бюджеті 95,2 мільйона). Однак це не остаточна “каса”: прокат мультфільму у світі ще триває, його планують показати ще у п’ятидесяти країнах.

У середньому найбільш касові українські фільми приводять до кінотеатру 300-400 тисяч глядачів. Всього, за даними Держкіно, в Україні працює 177 кінотеатрів із загальною кількістю екранів 512

Окупилася в прокаті лише одна картина – комедія «Скажене весілля» Влада ДИКОГО. На виробництво стрічки було витрачено 10,8 мільйона гривень, прокатні збори ж перевалили за 45 мільйонів. Сюжет фільму, за який гривнею проголосували глядачі, простий і тривіальний. Голова районного клубу культури Василь Середюк бажав своїй доньці Каті завжди найкращого і при цьому ще й змагався з сусідом Тарасом. Коли ж Катя прислала батькам повідомлення з Сорбонни, що вона збирається заміж за французького кардіохірурга Франсуа, щастю Василя не було меж. Однак не все так просто – Франсуа виявився «афрофранцузом». Василь вважає, що це весілля ні за що не повинно відбутися.

Аналітики вважають, що українці не хочуть дивитися в кінозалі патріотичний продукт, який і так транслюється в ЗМІ, бо бажають розслабитися, подивившись що-небудь розважальне. Цим і можна пояснити шалений успіх «Скаженого весілля».

Останні кадри. Документальна стрічка «Міф» про всесвітньо відомого українського оперного співака Василя Сліпака стала останньою не лише в кар’єрі артиста, а й в кар’єрі режисера Леоніда Кантера .

Сумчани і Король Данило
У листопаді 2018 року на широкі екрани України вийшов історичний бойовик “Король Данило” львівського режисера Тараса Химича.
Цей фільм розповідає про дружбу, зраду і кохання в часи Середньовіччя, головним героєм якого є відома історична постать — князь Данило Галицький. Сценарій засновано на працях львівського історика Леонтія Войтовича.

Окрім історичної скаладової і видовищних батальних сцен, сумчани чують у картині саундрек «Дим», який виконує гурт Entree (Н.Три). Музику та аранжування композиції створив відомий сумський музикант Євген Касьяненко у співавторстві з киянином Олексієм Шманьовим. Текст пісні написав сумський поет Ігор Касьяненко.

«Стати частиною кінематографа, не знімаючись у фільмі, реально? Легко! Як саме? Написати пісню, що стане саундтреком, а потім ще й відзняти на неї кліп», – йдеться у дописі на офіційній сторінці Entree у Фейсбуці.
Трек «Дим» був записаний багато років тому, і це була остання композиція, яку гурт зробив разом перед 10-річною паузою. У 2018 р. Євген Касьяненко повністю змінив аранжування і пісня увійшла до україномовної частині міні-альбому «Кома».

А вже після завершення роботи над фільмом на його базі був змонтований відеокліп, зйомки якого відбувалися на Львівщині, де для фільму «Король Данило» було збудовано середньовічну фортецю.Відеороботу можна переглянути в Інтернеті, ввівши у пошук “Саундрек “Король Данило””.
Але на музикою лише, як кажуть. У картині, хоча й в епізодичній ролі, знялася випускниця СВУМіК ім. Бортнянського Анастасія Картава. Як розповіла нам молода актриса, це перша, але сподіваємось не остання її роль у кіно.

На відміну від існуючої думки, Настя не мріяла стати акторкою з дитинства. “Акторство не було моєю мрією до того часу, доки я не вступила в училище культури на режисуру масових заходів. На цей крок мене вмовила мама. І десь в кінці першого курсу мені почалось подобатись, а на другому курсі я вже цим загорілась. І тоді я вже точно знала, що хочу бути актрисою. Я думаю, що сталося це завдяки моїм викладачам Кулик Олексію Борисовичу, Єгоровій Олені Миколаївні і Шолох Анатолію Антоновичу. Саме ці чудові викладачі заклали в мені фундамент та любов до мистецтва і до театру”.

Як і усі актори-початківці, Настя ходила на кастинги і, навіть, знімалася у рекламі. А на зйомки картини “Король Данило” потрапила випадково. “Мене і моїх одногрупників запросила продюсерка цього фільму, – згадує дівчина. – На відміну від очікувань, зйомки були не те що цікавими (як картина на виході), вони були, скоріше, довгими. Цікаво було приміряти костюми і відчути атмосферу того століття. Також не менш цікавим був сам процес зйомок, коли ти спостерігаєш, як створюється українське кіно. А потім бачиш готовий результат. Пам’ятаю, був день зйомок, коли знімали вбивство короля, і як він летів з 7-8метрової висоти. От тоді навіть страшно трохи було за нього, хоч ми ж нали усі, що то каскадер. Моя перша спроба у кіно не відбила у мене бажання зніматися і надалі. І я, звичайно, хочу пов’язати з акторством своє життя, бо більше ніде себе не бачу. Тим більше, що українське кіно почало активно розвиватися”.

Сьогодні 22-річна актриса навчається на 3 курсі Львівського НУ ім. Івана Франка на акторському факультеті при театрі ім. Марії Заньковецької. Наразі, будучи студенткою, вона вже має головну роль у виставі “Марія Заньковецька” і грає саму Марію Заньковецьку. Це поки що найбільше досягнення молодої актриси, але їй є чим пишатися, адже не кожен випускник театрального вузу має за свою кар’єру хоча б одну головну роль. Ще студенти другокурсники зараз ставлять Чехівські “Чайку” і “Вишневий сад”, де Анастасія Картава грає Любов Андріївну Раневську і Шарлотту Іванівну у другому складі.

На питання про долю українського кіно дівчина відповідає: “Я вважаю, що українське кіно відбулося, бо є хороші достойні українські фільми, хоч їх і не багато. Але це тішить дуже. Я гадаю, що ще декілька років, і знайдуться геніальні актори, геніальні режисери, сценаристи, оператори. Я в це вірю. Бо Україна повна талантів, їх просто треба пошукати”.

Ставка на копродукцію
З проектів, заявлених до прокату на 2019 р., найпотужнішим поки бачиться екшен «Захар Беркут» Ахтема СЕІТАБЛАЄВА («Кіборги») за мотивами однойменної повісті Івана Франка. У 1241 році монгольська орда на чолі з ханом Бурундою рухається на захід, винищуючи все на своєму шляху.

Дійшовши до високих Карпатських гір, військо зупиняється біля підніжжя. Однак вночі кілька місцевих мисливців, серед яких Захар Беркут, потайки пробираються в табір і звільняють полонених. Несамовитий від люті хан вирішує йти навпростець, щоб помститися і знищити карпатські поселення. Головну роль у фільмі грає голлівудський актор Роберт Патрік, у фільму вже вийшов досить багатообіцяючий тизер. На честь виходу фільму буде випущена пам’ятна марка і монета, що є цікавим промоходом. А прем’єра стрічки запланована на 10 жовтня 2019 р.

Цікавим здається історичний фільм «Гарет Джонс» Агнешки ХОЛЛАНД про журналіста, що розкриває правду Голодомору. Холланд – відома правозахисниця від кіно, яка неодноразово знімала про Голокост, тепер взялася за сумні сторінки історії України.

У картині зіграє Джеймс Нортон («Макмафія»), прем’єра запланована на 28 листопада 2019 року. Загальний бюджет стрічки складає 262,2 мільйона гривень, з них 25,9 мільйонів— частка надана українським Держкіно.

Продукт спільного виробництва України, Бельгії та Франції «Поліна» з Жаном Рено в одній з головних ролей вийде раніше (27 червня 2019 р.) – і саме час, адже виробництво цієї казкової історії почалося ще в листопаді 2015 року.

Ще один незвичний для української аудиторії фільм – «Пульс», історія сліпої паралімпійської спортсменки Оксани Ботурчук.

Реліз запланований на осінь-зиму 2019 року.

Говорити про касові прогнози для цих стрічок поки передчасно, але не виключено, що співпраця українських кінематографістів у тому числі і з закордонними колегами дозволить залучити в місцеві кінотеатри більшу кількість глядачів.

Альона Касаткіна
Панорама №1-2019