До 75 річниці утворення Сумської області
Економічні і політичні основи утворення Сумської області
Є такий історик архітектури України В. Вечерський. Він в розділі присвяченому Сумській області вважає її штучним утворенням з 4-х областей: Харківської, Полтавської, Чернігівської, Курської. Звичайно, що це не відповідає дійсності. Ось як оцінювала російська історіографія значення міста Суми і сумського повіту.
Ревельський цеховий – це Антон-Леон Іванович Розенквіст, що на хуторі Рекушин (сьогодні там гуртожитки СумДУ над озером Чеха) мав механічний, чавуноливарний завод.
Мабуть, причиною, що спонукала К. Шольця переїхати в Суми, була не тільки запрошення П. І. Харитоненка, але і значна німецька колонія, що мешкала в Сумах і Сумському повіті. Вибір садибного місця теж не був випадковий. За дитячою лікарнею було дві вулиці Німецька і Нова Німецька. Назви змінили тільки після початку війни 1914 р. Поруч з садибою Шольців розташовувалася і німецька кірха.
Я автор фундаментальної книжки про Сумський повіт. Ось архівні матеріали про промисловий потенціал повіту. Не тільки завдяки німецькому вкладу в економіку повіту він мав першість серед інших повітів Харківської губернії, але і місцеві поміщики, купці, міщани створювали його промисловий потенціал. Колишній Сумський повіт це сьогодні два райони Білопільський і Сумський.
Відомості про підприємства повіту за 1915 р.
Це були останні повні відомості про промисловість Сумського повіту. Війна довела економіку повіту до повного банкрутства.
Ось іменна медаль з Всесвітньої Паризької виставки 1900 р. отримана І.Ф. Вараксіним, а де тепер ця фабрика (Сумсільмаш)? Знищена бандитами і дебілами Януковича на металобрухт.
В дитинстві Марк Абрамович Берфман грався цією медаллю, забивав нею гвіздки і розбив носи на медалі.Дружина у Вараксіна була з відомого сумського єврейського роду Айзенбергів, а тепер Берфман радник ОДА. Воістину: ,,Неисповидимы пути господни”.
Територія майбутньої області стала місцем формування цукрового обєднання, що визначала всю політику в сфері виробництва і реалізації цукру, а Суми отримали назву цукрової столиці російської імперії. Значний потенціал мала і освіта міста. Якщо вдалося отримати свій окружний суд, то не вистачало адміністративної самостійності. У 1918 році за часів гетьмана Скоропадського ,,Протофіс” (обєднання торговців, фінансистів, селян)звернулося з проханням про створення Сумської губернії. 30 червня 1918 року це звернення було надруковано в газеті ,,Луч”. Ось звідкіля виникла сама ідея утворення області, але з інтервенцією радянських військ ця ідея була похована. В цьому році наукова громадськість мусила б відзначити 95 річницю спроби утворення губернії, але хіба на це здібна наша наука або влада. Поки пахан не двине ОДА по шиї ніякого руху не буде.
7 березня 1923 була прийнята постанова про ліквідацію повітів і створення округів і районів. Округи утворювалися з повітів, а з волостей робили райони. В Сумську округу увійщли Сумський, частина Лебединського і Охтирський повіти.Але було зрозуміло, що ефективно управляти цукровим виробництвом, спиртовою промисловістю сконцентрованими Терешинками і Харитоненками в своїх торгових домах, а при радянській владі розірваними на окремі сегменти, важко.
За радянських часів цукрова промисловість Сумської округи продовжувала зростати разом з іншими традиційними для області галузями і тому утворення області хоча і було запізнілим, але логічним актом. На момент створення області Путивль знаходився у складі Черніговської області і тому стверджувати, що область сформована і з Курської області це помилка. Сумська область з центром в м. Суми створена 10 січня 1939 р. До її складу ввійшли: Білопільський, Великописарівський, Грунський, Краснопільський, Лебединський, Миропільський, Охтирський, Сумський, Тростянецький, Улянівський, Хотінський, Штепівський район Харківської області; Буринський, Глинський, Глухівський, Дубовязівський, Конотопський, Кролевецький,Недригайлівський, Путивльський, Роменський, Середино-Будський, Смілівський, Талалаївський, Хильчицький, Червоний, Шалигинський, Шосткинський, Ямпільський райони Чернігівської області; Липоводолинський і Синівський райони Полтавської області.
А тепер моє звернення до так званої влади:,,Покажіть суспільству ваші міжнародні нагороди з вкраденої української промисловості”.
Я вам подав відомості тільки за Сумський повіт, а коли взяти всі повіти на території яких була створена Сумська область, то їх виробничій потенціал в ХІХ ст. був в декілька разів більше ніж в область має в ХХІ ст.
Де слава і гордість Сумщини цукрова промисловість? Вся в металобрухті печей Рената Ахметова. Подивіться скільки підприємств було в Сумському повіті, а сьогодні всі ці села або вмерли, або вимирають. Що ж далі, панове дебіли і бандити?
Сьогодні область втратила свій промисловий потенціал, зменшується кількість населення. На порядок денний поставлене саме існування області, як територіальної одиниці. Мабуть, знову стане округою або поверниться Сумський повіт. В розваленій і пограбованій Україні область зайняла останнє місце. Хіба це не привід для святкування? Любить Чмирь гасати по болотах з сином Януковича, виступати на різних шоу, постійно піаритися, то і отримали прогнозований результат. Я вже не один раз казав владі, щоб вони вивчили досвід управління земств і зрозуміли чим треба займатися владі.
Я часто задаю собі питання: ,,Чому при тому монархічному капіталізму в селах існували заводи, а по великихселах були, навіть, свої власні банки, а сьогодні все знищене?” Взуття було своє, цигарки – свої, сітро – своє, цукор – свій, пиво – своє, а тепер влада дебілів і бандитів весь бізнес пропускає тільки через себе. Відсутність політичної свободи, право одного пахана все вирішувати самому, мабуть, і є тому причиною. Куди тому російському монархізму в порівнянні з монархією Януковича.
В області немає жодної людини, жодного учбового закладу, щоб так досконально відслідкувала історію розвитку і становлення області. Подивіться в бібліотеках, що ви пропонуєте учням і громадськості з історії області,де фундаментальні розробки і книжки цього дебільного інституту післядипломної освіти.Існують видавництва,що постійно видурюють кошти у влади на свої фантастичні книжки. Коли щось і випустять, то це дика фантазія авторів заліплена купою світлин з божевільними підписами. Такі книжки збуту не находять і тому ними забивають шкільні бібліотеки. Звичайно, краще коли загалом немає таких книжок. Єдиною книжкою, що якось давала архівні відомості це ,,Сумщина від давнини до сьогодення”. Моя книжка ,,Історія розвитку знарядь праці, економіки, освіти культури на Сумщині” на 750 сторінок є базовою і фундаментальною книжкою з історії області і розрахована на широкий загал. Вона в доступній формізнайомить читачів з історією області, а не тільки з територіальними утвореннями на території області. Окремо випущена ,,Історія мистецтв Сумщини” на 240 сторінок, де зібрані не тільки унікальні документи з архіву області, але залучені унікальні матеріали з приватних архівів.
Моя книжка ,,Історія преси і журналістики” на 400 сторінок дає унікальні матеріали за становлення на теренах області преси і журналістики. Я маю 33 книжки з історії рідного краю.
Вся ця титанічна праця робилося без всякої допомоги дебільної влади. Ваші редакції, де є кадри і кошти, техніка, дуже рідко спроможні випустити книжку. У влади не вистачає навіть розуму організувати до ювілею області маленький книжний форум на один день в обласній бібліотеці, де сама влада познайомилася б з унікальним моїми книжками. Собі систематично організовуєте нагороди від президента, а коли ж настане черга тих хто дійсно зберіг історію області. Воно не дивно,бо який президент таких і нагороджує.
Я попереджаю академічну науку, так званих краєзнавців від тотального пограбування моєї інтелектуальної власності, а потім друкування як своєї.