Кому потрібний політичний second hand?

Спробую проаналізувати сильні та слабкі сторони цієї передвиборчої кампанії, відразу зазначивши, по-перше, що останніх, як на мене, набагато більше, а по-друге, я сам ще не визначився за кого буду голосувати.

Технологічно ці вибори є калькою ще президентської виборчої кампанії 2004 року. Такий собі політтехнологічно вживаний і непридатний до подальшого використання second hand. Можливо, на це вплинула короткостроковість самої кампанії, бо на побудову позитивної технології, яка б дала ефективний результат, потрібно три-чотири місяці. Повністю відсутні конкурентні механізми в основних підходах до економіки та соціальної політики.

Я виборець. Переконайте мене, чому я за вас повинен проголосувати? Боріться за мій голос! Ніхто робити цього не буде — я не бачу конкурентності програм розвитку. Для мене важливим є перспектива мого розвитку, добробут моєї сім’ї та реформи для моєї країни. І поки що я не побачив ту силу, яка a priori, зараз не набрехавши мені, зможе сприяти цим самим розвитку, добробуту та реформам.

Говорити про системність в ситуації штучної боротьби за вдаване лідерство на цих дострокових виборах неможливо, адже з точки зору живого виборчого процесу нічого не відбувається.

Три основні політичні сили, три основні гравці всім давно і добре відомі. Вони дуже персоніфіковані і мають більш-менш рівномірний маніпулятивний вплив на виборців. Характер цієї кампанії прозорий, а результат завідомо визначений ще до підписання указу президентом, тому що три основні гравці… є єдиним політичним організмом. Але ніхто з них не може сказати, що буде після виборів. І це величезна помилка. Грубо кажучи, у виборах приймають участь один 30-процентний проект, один 20-процентний проект і один 10-процентний проект. Похибка вибірки може коливатися в межах 3–4%. Сумщина в даному випадку є традиційним виключенням із давніми протестними настроями, тому тут принцип той же, але гравці міняються ролями.

Недоліки ведення агітації є у всіх. Вони ведуть кампанію на протистоянні: або ми, або вони. При цьому ж один одного обливають брудом практично за межами дозволеного. Це також недолік всіх політичних сил. Ніхто із них не презентував свою політичну ідеологію — якою вони бачать країну, скажімо, через 20 років. А для мене і моєї сім’ї це важливо. Вони не змагаються за можливість впроваджувати свою систему розвитку держави, а змагаються за те, щоб сформувати більшість, щоб зайняти посади, а що потім робити — ніхто зараз не говорить. Точніше, знають, але не говорять. Ми ж це також знаємо, правда?

Де ж вихід? Адже без нього не можна. Людям завжди треба залишати частку надії, особливо це важливо для молодшого покоління.

Зараз та політична сила, яка має в своєму активі не просто адміністративний і кадровий ресурс, а має ресурс моральний, авторитетний, політично-впливовий, може мати серйозний результат, в тому числі й в Сумській області. На цих дострокових виборах гроші та візуальна реклама мають значення, але не таке визначальне, як раніше. Партіям, поки ще не пізно, потрібно використовувати справжні методи public relations — систему активних комунікацій з тим середовищем, яке вони самі вважають середовищем свого впливу. Це спілкування, інфраструктура, організації, авторитети і набір інструментів, де реклама важливий, але не вирішальний інструмент. І не забувати, що за обіцянками наступить час, коли ми — виборці — запитаємо у них, що вони зробили для країни.

Чомусь маю переконання, що ці вибори не будуть останніми достроковими. І в цьому немає нічого поганого. Тільки от немає впевненості, що у випадку частих виборчих кампаній вдасться знайти виборців, бажаючих прийти на дільниці. Ми з вами, що б там не думали про нас політики, вміємо думати, читати, осмислювати та робити висновки.