Єднати націю

На минулому тижні ми як у воду дивились, говорячи про часи невпевненості.
Голова РНБО Данилов заявляє про активізацію російської агентури з метою «вбивання клину» між Зеленським і військовими (читай, Залужним). І тут же, чи то підтверджуючи слова Данилова і вбиваючи клин, чи невідомо що, заступник голови комітету по обороні ВР (уявляєте рівень доступу до секретних документів) Безугла заявляє про необхідність звільнення Залужного з посади.
Про Безуглу писати багато не потрібно. У пані депутатки що не заява – то абсурд з точки зору пересічного громадянина. Але у кожної влади на пострадянському просторі обов’язково є подібний персонаж. У путіна спочатку був жириновський, який верз, як видавалося, нісенітницю про війну з Україною та США. А тепер так послухаєш і розумієш, що він просто розповідав плани путлера на десять років вперед, моніторив інформаційний простір, привчав російського обивателя до думки, що таке можливо. Тепер таким собі клоуном-пророком там виступає мєдвєдєв.
А у нас – пані Безугла. На перший погляд, говорить якісь безглузді несвоєчасні провокативні речі. Але з часом ми раптом зможемо переконатися, що це лише – випробувальна куля, запущена з метою промацати інформаційний рельєф і розчистити місце для справжнього тарану.
І потрібно не Безуглу сварити, а того, хто за нею стоїть, точніше, хто тримає на поводку і дає команду «Фас!».
І хто ж ці люди, давайте запитаємо. Хто ж це може бути? Як складно здогадатися, правда ж? І, головне, яку вони мають мету?
Але перед тим, як погадати на цій кавовій гущі, дозвольте поділитися власними враженнями від поїздки країною. Наразі вже два тижні в дорозі, презентую свій новий роман «Фінальний епізод (війни, що триває 400 років)». Суми, Харків, Запоріжжя, Ромни, Конотоп, Терни, Київ. І на всіх зустрічах так чи інакше піднімалася тема нашого сьогоднішнього становища на фронті і в тилу. Зрозуміло, що я – письменник, а не військовий стратег і не державний діяч, не політик, тому намагався більше слухати, ніж висловлювати свою глибоко суб’єктивну думку. І що я хочу сказати, шановні читачі – настрої у людей дуже сильно змінилися. Немає вже зубодробильно-оптимістичних цитат із Арестовича, як рік тому, заспівів із «Марафону» про скору перемогу, натомість з’явилась у людей невпевненість у правильності дій влади і командування і найбільше – гостре відчуття несправедливості. Чи похитнулася віра в перемогу? Ні, на щастя. Поки що ні. Але хтось там, нагорі, вправно умілою рукою і правильно поставленим язиком намагається зробити так, щоб похитнулася.
Факти, до речі, дуже прості. Зеленський може звільнити Залужного. Залужний Зеленського – ні. Питання логічне: для чого Зеленському звільняти Зеленського? Який сенс, тим більше, соціологічні опитування показують, що популярність Залужного серед людей висока, довіра ЗСУ – тим більше. Важко порівняти з довірою до Верховної Ради, тобто, вважай, до партії «Слуга народу», яка має монобільшість, тобто і є, на жаль, обличчям сьогоднішнього українського парламентаризму.
Значить, у звільненні Залужного дуже високі ризики, які можуть боляче вдарити по репутації і політичному рейтингу самого Зеленського. Але, раз почався такий тиск у медіа, раз випустили без намордника шавку погавкати, значить, процес у стадії підготовки.
І все ж таки, навіщо? Яка мета?
Давайте спробуємо розпочати з практичної версії: в Офісі Президента вважають, що Залужний – поганий воєннокомандуючий. Що можна воювати краще, ефективніше, і вони точно знають, як саме і хто зможе втілити їхні ідеї на полі бою. Не будемо сперечатися про правильність чи помилковість цієї тези. Просто зійдемося на тому, що вона має право на існування і буде основною у разі звільнення. Результатом нового призначення мусить бути покращення положення української армії на полі бою.
Версія друга, на мій погляд, наближена до реальності: в Офісі Президента вважають, що хтось мусить нести відповідальність за південь, схід, Гостомель, Бучу і т.д. Не президент же, і не Єрмак, не Подоляк, не Арестович, які… не будемо повторюватися тут зайвий раз, про те, що вони не робили і що обіцяли.
Тому зробити крайнім популярного в народі Залужного – те, що потрібно. Не з’їдять, так понадкушують.
Іншого суперника на виборах президента у Зеленського не намічається. Тому прибрати рейтинг Залужного – завдання номер один. Після цього можна і вибори провести насправді.
Якщо це так, то ризики реально досить великі. Фронт, думаю, встоїть. Але розчарування у бійців буде. Все ж таки Залужний – авторитет, як не крути.
Також підсилиться розкол у суспільстві. Зверніть увагу, як почали вигулькувати і роздуватися до скандалів на рівному місці старі дурні теми типу мовного питання. Витягають Фаріоншу, і та ляпає про бійців і російську мову дурниці – і давай полоскати по всіх соціальних мережах цю історію. Тепер от лінія Зеленський-Залужний пішла від ОП. Далі буде, не сумнівайтесь.
Минулого разу ми говорили, що зараз головне завдання Зеленського – об’єднувати. Бо важко стало людям, поламане їхнє уявлення про справедливість вибірковою мобілізацією, не все так добре, як би хотілося, в самих ЗСУ, у західних партнерів політичні складнощі, що відбивається на поставках зброї та боєприпасів. А попереду – довга темна холодна зима. Тому і важливо демонструвати єдність, робити політичні кроки, що об’єднують, досягати домовленостей і компромісів – і швидко змінювати ситуацію в тилу. З медичним забезпеченням, з виробництвом дронів і боєкомплекту, з мобілізацією. Багато, багато ще невирішених за півтора роки війни питань. Уряд, очевидно, давно не справляється.
У цьому завдання президента – єднати націю.
Натомість ми бачимо протилежне. Не хочу згадувати про російських агентів, але, здається, вся країна знає, де їх шукати. Нас штовхають до конфліктів. Спочатку дрібних, потім – більш потужних. Будьте пильними. Четвертий рейх мусить бути зруйнований.

“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”.