Велика війна
Маленький коротенький переможний похід, під час якого обмежений військовий контингент швидко наводить лад у бунтівній колонії «Україна», а решта населення російської імперії продовжує безтурботно жити – «Спеціальна військова операція» – з тріском провалився. Замість обіцяного параду по чистенькому Хрещатику – сніги Сумщини, спека Херсонщини і багнюка Донбасу, замість хліба-солі і піонерів з квітами – коктейлі Молотова, вила в дупу і прокльони. «СВО» для русні швидко перетворилося на військовий конфлікт, а військовий конфлікт перейшов у стадію невизнаної війни.
І тепер диктатор путін робить наступний крок – мобілізує, навчає, озброює та розгортає безпрецедентну за кількістю військових армію. Росія по-справжньому готується до Великої війни. Принаймні, більшість військових аналітиків переконані саме у такому перебігу подій уже в найближчому майбутньому.
Коли і де
Невідомо, звісно, коли і де росія готує новий наступ. Більшість спеціалістів вважають, що вірогідніший термін – квітень, коли попереду буде мінімум шість місяців сприятливої для наступу погоди. Та й треба мати певний запас часу, щоб зібрати та навчити тримати автомат у руках таку величезну кількість людей. За обережними оцінками, путін готує для наступу від 600 до 800 тисяч живої сили. Тобто фактично втричі більше, ніж кількість угруповання, з яким росія починала війну у лютому 2022 р.
Озброєні ці частини будуть не сучасною, але, менш з тим, достатньо ефективною зброєю, що ідеально підходить до тактики, якої наразі дотримуються росіяни під Бахмутом і Соледаром – людей не жаліти. Звісно, будуть зроблені закупи зброї у Північній Кореї та Ірану, інших країнах (Африка, арабські країни), які мають радянську зброю. Крім того, на росії у дві зміни працюють військові та ремонтні заводи, так що сподіватися на нестачу у ворога боєкомплекту не варто. Напевно, подбають і про артилерію, і про ракети, і про інше. Звісно, на всі приготування потрібен час, тому, напевне, прогноз на квітень найбільш коректний.
путін, як стверджують спостерігачі, особисто контролює всі приготування. Керівником операції призначений начальник генерального штабу герасимов, також призначені нові керівники на західному, північному та південному напрямках. З усього видно, що цього разу російське керівництво вирішило підійти до планування максимально відповідально, щоб не повторити помилок 2022-го.
Наступ може розпочатися як одночасно по всьому периметру кордону у розрахунку, що хоча б десь вдасться здійснити прорив, щоб потім його розвинути, так і в трьох-чотирьох напрямках. Розрахунок на те, що у ЗСУ елементарно не вистачить людей і техніки, щоб закрити периметр. Зрозуміло, що головна ціль – Київ, а найголовніша на першому етапі Великої війни – відрізати Україну від постачань західної зброї та гуманітарної допомоги.
Чим відповість Україна
Україна відповість, відповідно, симетрично. На днях було оголошено про створення резерву Сил оборони, а також створення кількох нових бригад, що будуть цілком навчені воювати зброєю союзників. Це значить, що мобілізація пришвидшиться, а навчання новобранців проходитиме переважно за кордоном, звідки за місяць-півтора солдати та офіцери повертатимуться не тільки навченими стріляти з британських гармат чи німецьких (французьких) танків, а й повністю знаряджені (бронік, шолом, форма, аптечка і т.н.). І що важливо, враховуючи трагічний попередній досвід, навчання за кордоном дає змогу уникнути втрат особового складу. Прильоти російських ракет по навчальному центру «Десна», Яворівському полігону та інших центрах підготовки, на жаль, мали трагічні багатокількісні наслідки.
Січневий «Рамштайн» приніс для України багато корисних подарунків. Антиросійська коаліція нарешті надає велику кількість якісної сучасної зброї. Очевидно, там також орієнтуються на те, що російський наступ розпочнеться у квітні, бо, очевидно ж, що на навчання українським військовим буде потрібно три-чотири тижні, і приблизно тиждень, щоб вийти на позиції безпосередньо на лінії фронту. Швидше за все, ближче до весни ЗСУ матиме і танки «Леопард», принаймні, є такий оптимістичний прогноз. Чому навесні, а не прямо завтра? Тут є два делікатних моменти. Перший: лише приблизно 50% німців виступають за передачу важкої зброї для України. Не питайте, чому, але це факт, з яким мусить рахуватися правлячий уряд Німеччини, щоб залишатися правлячим урядом і продовжувати нам допомагати. Німеччина дуже допомагає нашим біженцям, але, головне, її фінансовий внесок у бюджет України дуже вагомий і збільшується щомісяця. Тому німецькі урядовці на цей момент роблять дуже багато для українців і навіть трохи більше, зважаючи на внутрішні політичні обставини. Але є впевненість, що ближче до осені будуть не тільки танки, але і літаки F-16.
Інших варіантів на сьогодні ні Україна, ні Захід не мають – бо росія хоче, може і буде воювати далі.
Стурбований Захід
Друга причина прозвучить, можливо, трохи несподівано і сумно для нашого українського вуха. Бо якщо ми розглядаємо лише один варіант майбутнього – перемога, то Захід розглядає кілька, у тому числі, і поразка України. Тому, коли орда стане біля кордонів НАТО, НАТО мусить мати, чим давати відсіч. Бо тієї зброї, що є у Європі зараз, явно недостатньо. Тому наразі до Данії прибувають кораблі з США з бронетехнікою, тому стали на бойове чергування літаки-розвідники у Румунії, тому Польща створює нові дивізії і закуповує рекордну кількість зброї у Південної Кореї, а Швеція та Фінляндія подали заявку до НАТО. Скрізь відбуваються навчання територіальної оборони, проходить перевірка бомбосховищ, налагоджується та відновлюється виробництво зброї та боєкомплекту. Але НАТО потрібен час, щоб зробити процес масовим і забезпечити свою армію і армію України всім необхідним. Якщо узагальнити ці процеси, то коротко можна написати так: Європа (вважай, НАТО) готується до великої війни.
І сьогодні єдиний шанс запобігти цій війні на своїй території для Європи один – перемога України. І Україна, нехай це прозвучить цинічно, сьогодні дає цивілізованому демократичному світу свій єдиний цінний ресурс. Так, це не технології, не наука, це – люди. Живі люди, які гинуть, захищаючи свою домівку і Європу від навали варварів.
Цифри втрат
Важко передбачити, яким буде наступ росії і чим він закінчиться. Не виключено, що у 2023 році Україна втратить деякі території, а, можливо, навпаки, ЗСУ проведуть ряд успішних контроперацій і зруйнують всі плани ворога. А, можливо, як сказав генерал Міллі, звільнення територій розпочнеться лише у 2024-му р.
Але точно можна сказати одне – якщо великий наступ росії розпочнеться великими силами (до 1 млн солдат і офіцерів) і з такою ж приблизно інтенсивністю, з якою зараз штурмують Бахмут і Соледар, то втрати з обох сторін суттєво зростуть. Наразі ми бачимо число щоденно знищених кацапів – близько 1 тисячі, хоча насправді число невідворотних втрат ворога, враховуючи поранених, значно вище. Але й ЗСУ втрачають щоденно тризначну цифру тільки на Донбасі (відкриті дані німецької розвідки). За один місяць зими ЗСУ втратили там від 4500 до 5500 тисяч загиблими (відкриті дані британської розвідки). Не рахуючи зниклих без вісті, полонених, поранених. Це найбільші втрати за весь час бойових дій.
Тож, якщо уявити, що таких Бахмутів і Соледарів майже одночасно може виникнути кілька десятків, то і втрати з обох боків, відповідно, помножаться на кількість подібних гарячих точок.
Можливо, саме ці страшні цифри і прогнози змусили європейців негайно надати ЗСУ необхідну зброю. Ніхто не хоче побачити орду варварів біля своїх кордонів і Варшаву – у зоні досяжності С-300. Тому зброї дають багато і зброї різної, бо тим, що є наразі, мільйонну армію не спинити.
А Україні та українцям залишається одне – продовжувати запекло битися, розуміти, що найважче чекає попереду і що перемога неодмінно буде за нами. Бо Світло завжди перемагає темряву.