Сумщина вистоїть. 200 днів війни
Сумська область, яка має більше пятисот кілометрів спільного кордону з росією, була окупована уже в перші години після того, як російська армія перейшла наш державний кордон. З ранку 24 лютого ворог почав наступ на Сумщину відразу у декількох напрямках. Колони військової техніки вдень 24 лютого були у обласному центрі, практично не зустрівши опору. Та така ситуація тривала недовго — уже через кілька годин сумчани та жителі області почали боротьбу з окупантами. На території області вона тривала 44 дні — саме через цей проміжок часу російські окупанти були вигнані з Сумщини, зазнавши значних втрат. Багато горя принесли окупанти жителям області — загинули люди, були зруйновані дороги, інфраструктурні об’єкти, будинки, мости та багато іншого, заміновані території. На жаль, і зараз, коли на території Сумщини вже давно немає російських окупантів, наша область зазнає щоденних обстрілів від ворога, сигнали повітряної тривоги звучать вдень і вночі. Але ми віримо, що наступить день, коли скажемо: “Ми перемогли!”. Але забути і пробачити росіянам те, що відбувалося, ми не зможемо ніколи.
Перший бій
російські окупаційні війська почали рух Сумською областю з боку пункту пропуску “Юнаківка”, там був бій, у полон потрапили прикордонники. Біля Сум вороги були помічені по обіді 24 лютого. Приблизно у той же час мешканці Хіммістечка почали повідомляти про звуки вибухів і постріли. На підступах до м. Суми з боку Харкова та Білопілля почалися бої. Ворога на околицях міста зустрічали бійці ТрО, які самоорганізувалися.
Ближче до 17 години вечора містом вже поїхала ворожа техніка, багато містян бачили її рух зі своїх вікон, багато хто спостерігав за цим через онлайн-трансляцію на камерах спостереження, які на той час ще не були вимкнені. Перший бій у місті почався біля Ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою “Кадетський корпус” Прикордонної служби України, звідки напередодні була виведена 27 артилерійська бригада. Тривав він майже до 2 години ночі 25 лютого. У цей день у ЦМ та Сумську обласну лікарні привезли перших 12 поранених хлопців. Троє з них померли того ж дня.
44 дні на території Сумської області перебували російські війська
З вечора 24 лютого м. Суми опинилося в окупації: ворог стояв у Токарях і Нижній Сироватці, в районі Косівщини та Білопілля. Цієї ж доби у м. Охтирка почалися бої, у результаті яких було поранено 30 місцевих військових.
Перші дві доби сумчани жили немов уві сні: майже нікуди не виходили, не вимикали телевізори та новинні стрічки, постійно телефонували один одному з питанням: “Ти як?”
У місті не працювало майже нічого. Далі, трішки оговтавшись, місцевий бізнес зрозумів, що людей потрібно годувати, людям потрібні ліки та засоби гігієни. На декілька годин зранку відкривалися продуктові магазини й аптеки, ліки з яких зникали зі швидкістю звуку, але, попри кілометрові черги, у жодній з них не виникало претензій один до одного, люди намагалися допомагати, хто чим може і як може.
Ті, хто більше не мав сил просто сидіти та чекати, почали гуртуватися у волонтерські об’єднання, спочатку допомагали хворим та стареньким сусідам, далі був створений Перший Сумський гуманітарний штаб, який силами дівчат-волонтерів забезпечував дечим необхідним.
Перший обмін
27 лютого силами територіальної оборони Сум були затримані троє російських військових. За словами нашого добровольця, росіяни кинули бронетехніку, на якій прибули та пішки йшли у бік Токарів. Наступного дня було повідомлено про те, що 5 бійців ТрО Сум взяті у полон ворогом. А вже 1 березня у Сумській області відбувся перший обмін полоненими: 5 бійців сумської тероборони повернулися додому в обмін на одного російського офіцера військової поліції.
Перший “приліт”
Перший гучний вибух стався у місті вже 26 лютого. Тоді було здійснено чотири обстріли міста, під час яких загинуло троє цивільних, у будинках повибивало скло. Декілька снарядів влучили у приватні будинки на Веретенівці. Пресслужба управління ДСНС у Сумській області повідомляла, що під час розбирання одного з будинків знайшли тіло чоловіка. Ще одна постраждала, жінка, яка перебувала на вулиці, була госпіталізована. Пошкоджені шибки та дахи будинків поруч, серед них і гуртожиток коледжу Сумського аграрного університету. У геріатричному пансіонаті, що на Ковпака, 20, ударною хвилею повибивало шибки. Було знесено близько 30 вікон. Ворожі обстріли призвели також до пошкодження водопроводу, через що частина будинків житлового масиву Веретенівка до 1 березня залишалася без води.
Кмітливі залізничники
Начальник станції “Баси” Руслан Аристархов та начальник станції “Суми вантажна” Артем Кисельов буквально голіруч захопили ворожий БТР та двох російських окупантів. Вранці 28 лютого після селекторної наради чоловіки вирушили виявляти мітки, робили обхід колії на станціях «Баси» та «Суми вантажна». І побачили, як на станцію заїжджає бронетранспортер. Один із російських загарбників виліз із кабіни та запитав напрямок руху. Залізничники зорієнтувалися та вказали йому шлях у тупик. Потрапивши у пастку, росіяни вилізли з БТР, їх повалили на землю та викликали тероборону. Двох затримали та здали сумській теробороні. Ще двоє втекли, на них було оголошено полювання. Того ж дня у Сумах ворог обстріляв цивільне авто з дітьми: в автомобілі були двоє дорослих та троє неповнолітніх дітей. Жінка, яку поранили в голову, померла.
Без світла і води
Найбільшого бомбардування м. Суми зазнало у першій декаді березня. Тоді майже щодня відбувалися авіаційні атаки, які закінчувалися для міста трагедіями.
Сумщина швидко зламала всі плани ворога на легку перемогу і зруйнувала міф про “другу армію світу”
3 березня окупанти завдали авіаудар по 40-й електропідстанції “Обленерго” та ПС “Суми” Укренерго”. Виявлені значні пошкодження устаткування. У зв’язку з чим тимчасово було відключено тепло, вода та водовідведення.
Тепло до більшості осель сумчан повернули майже миттєво – за 2-3 години батареї знову почали нагріватися. З електроенергією було складніше й усю ніч сумчани провели у повній темряві. Комунальники міста працювали, попри мороз і загрозу для життя. Як сьогодні згадують мешканці міста, так швидко світло і воду у місті не ремонтували ніколи раніше.
На ранок 5 березня було повністю відновлено подачу теплоносія, частково водопостачання, водовідведення та електроживлення. Найдовше без водопостачання були мешканці Хіммістечка, воду яким повернули лише 6 березня, і мешканці вул. Білопоільський шлях, які жили без води до 7 березня.
Без транспорту
Від самого початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Сумська область залишилася без залізничного сполучення. “Укрзалізниця” скасувала усі потяги, які рухалися територією нашої області одразу 24 лютого. Майже півтора місяця до 10 квітня залізничні колії Сумщини не чули стук коліс. Після звільнення області від ворогів 8 квітня, відновили рух і приміські потяги, і потяги в напрямку Харкова.
Автовокзал Сум відкрили для перевізників та пасажирів з 10 квітня. З 6 березня залишились сумчани й без комунального транспорту. Ні тролейбуси, ні автобуси КП СМР “Електроавтотранс” не виїздили на лінії. “Рогатим” було недостатньо електрики, автобусам – пального. Комунальний транспорт до кінця березня працював у режимі спецрейсів. Ще й сьогодні рух громадського транспорту у місті повністю не відновлено.
Смертельна атака
Пізно ввечері 7 березня Суми відчули потужний вибух – це російський літак скинув бомби на житловий сектор на перехресті вулиць Роменська та Спартака.
Це наймасовіша загибель цивільних людей в обласному центрі за час війни. З-під завалів рятувальники дістали тіла 22 загиблих людей, серед яких було троє дітей. Ще 8 мешканців Сум були травмовані. У будинку № 27 по вул. Роменська, на який прийшовся епіцентр удару, загинула ціла родина: троє хлопців різного віку, тато, мати і бабуся.
Рятівні коридори
Перший “зелений” коридор з м. Суми був організований 8 березня. Напередодні пізно ввечері росіяни скинули бомбу на житловий сектор на вулицях Роменська та Спартака. Тривога була оголошена вже після того, як усе сталося. Мешканці міста, які до цього у питаннях безпеки орієнтувалися саме на сигнали тривоги, почали панікувати та шукати шляхи для того, аби залишити обласний центр. Але місто перебувало в оточенні, на усіх автошляхах стояли ворожі підрозділи, які не пропускали приватні автівки, і, у кращому випадку, грабували людей і залишали посеред дороги, а у гіршому – розстрілювали.
Радниця голови обласної військової адміністрації Альона БОЯРИНОВА так коментувала ситуацію з “коридорами” в інтерв’ю Суспільному.Суми: “Люди, через страх, почали розглядати для себе можливість евакуації до росії. Кілька днів у нас не було можливості зробити ці коридори до України. Напередодні від авіаударів постраждала 40-а підстанція і деякі райони міста були без водопостачання. Іноземні студенти виклали у соціальні мережі відео, як вони збирають сніг для власних потреб. російські ЗМІ використали це на свою користь: у них був такий масовий наратив, в якому брав участь і путін: “Іноземні студенти перебували в жахливих умовах, їх тут тримали в заручниках”. Ми це розвінчували. Наші медійники поїхали до студентів, вони зняли умови їхнього проживання, зняли сюжети, а ми ці матеріали використовували у своєму інформаційному просторі. Також ми їх передавали на посольства, консульства, представників різних країн, студенти яких тут жили. Я думаю, що присутність іноземних студентів і дала нам можливість, взагалі, організувати ці коридори”.
За офіційною статистикою, понад 300 тисяч людей виїхало з Сумської області під час війни. Більшість – саме гуманітарними коридорами.
Сумська область
Ще гірша ситуація складалася по районах Сумської області. Мешканці міста, які 24 лютого вирішили, що у селах буде безпечніше і виїхали до рідні, у багатьох випадках ставали заручниками ситуації. Адже північною частиною Сумщини ворожі колони рухалися у бік Києва, спочатку доволі тихо було на Шосткинщині, Буринщині, Путивльщині. Конотоп зустрів ворога масовим протестом, люди буквально голіруч власними тілами зупиняли танки, було організоване стихійне народне віче, на якому мешканці міста голосували за бій, а не здачу в полон. У березні майже усі районні центри області знаходилися в облозі. росіяни грабували, мародерили, катували місцеве населення.
Найбільш тривожні новини по Сумщині були з Охтирки і Тростянця. Охтирка протягом місяця по декілька разів на добу зазнавала авіаударів, на територію військової частини ворог скинув вакуумну бомбу, майже повністю була знищена критична інфраструктура міста. Але Охтирка вижила, вистояла і отримала звання Міста-Героя.
Тростянець до ворожої навали був родзинкою Сумщини. Сюди на фестивалі приїздили гості зі всієї України і зарубіжжя, тут активно розвивалася комунальна інфраструктура, музеї, парки, сквери. Все змінилося 24 лютого, коли у місто зайшли ворожі війська. Повна окупація Тростянця тривала аж до 26 березня, коли українські війська 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр” звільнили місто від російських загарбників.
Окупантів вибито
У перших числах квітня Генеральний штаб України повідомив про те, що російські військові покинули територію Сумської області. А вже 11 квітня прикордонна служба заявила про відновлення контролю на раніше непідконтрольних прикордонних ділянках. За інформацією речника Державної прикордонної служби Андрія Демченка, було піднято українські прапори у прикордонних підрозділах Сумської області. Прикордонна служба разом з підрозділами ЗСУ обстежує прикордоння.
Новий етап
З понад 200 днів нового етапу війни в Україні, Сумська область знаходилась під окупацією 43 доби. На 44-й день Сумщина була деокупована, а 145 населених пунктів області – звільнені від ворога.
За час військових дій на території Сумської області загинуло 149 цивільних осіб, з яких 8 дітей. Приблизно 100 тисяч населення було евакуйовано з Сумщини, у тому числі близько 2 тисяч іноземних студентів, що навчалися у вищих навчальних закладах міста Суми.
Сьогодні росія продовжує кожного дня атакувати наші прикордонні території, не перетинаючи кордон. Артилерійські й мінометні обстріли, повітряні атаки нищать житло мирних жителів Сумщини, руйнують інфраструктуру області і завдають шкоди здоров’ю людей
Після звільнення області військами ЗСУ, щодня тривають роботи по відновленню і налагодженню життя на території Сумщини. Спеціалістами ДСНС України знешкоджено 6 тисяч 756 вибухонебезпечних предметів. Сумщина прихистила майже 60 тисяч внутрішньо переміщених осіб, 30% приїхали до нас з інших регіонів. Викладачами курсу “Тактична медицина” підготовано майже тисячу бійців-рятувальників з тактичної медицини. 921 фаховий бойовий медик успішно закінчив курс з тактичної медицини.
Голова Сумської обласної військової адміністрації Дмитро Живицький під час брифінгу повідомив, що попри війну, область продовжує функціонувати і у деяких галузях навіть краще, ніж у довоєнний період. Зокрема,
– виділено 5 млн грн для відновлення бізнесу;
– засіяно майже 95% площ і уже завершено збирання ранніх зернових;
– відновлено 427 об’єктів критичної інфраструктури та житлового фонду;
– відремонтовано 89,0 тис. м2 державних доріг, відновлено два мостових переходи;
– до місцевих бюджетів надійшло 5,7 млрд гривень, що на 11,1% більше, ніж минулого року.
Військове керівництво області запевняє жителів Сумщини: “За ці 200 днів Північний форпост України набув досвіду і значно зміцнів. Другого разу” не буде – повторення лютневого наступу на Сумщину наразі неможливе. Кожен день війни наближає українців до Перемоги! Ми вистоїмо! Слава Україні! Вічна пам’ять загиблим Гером!»
Панорама №28-2022
Фото з відкритих джерел