Тарган Путя

Щоденник сумського обивателя

ПОНЕДІЛОК, 7 ЛЮТОГО. Біля дому діти влаштували щось на зразок скейтодрому чи ровердрому – не знаю, як правильно це визначити. Роблять скачки з перекидачками на роликових дошках, самокатах, велосипедах, чи, як їх ще йменують, роверами. Сміху й галасу вистачає на весь квартал, але ж помітив, що ці зірвиголови примудряються не зачепити перехожих. Почув: “Ой, извінитє, дєдушка”. Зима, місяць лютий, тут традиційно треба санчата і ковзани, але ж змінюється клімат. Брів змащеними берцями серед калюж, думав сумні думи.

ВІВТОРОК, 8 ЛЮТОГО. Підрахував, що Путін за терміном свого царювання перевершив аж самого Брежнєва. Що сказати? “Ну, красавчік”. Але ж чим довше він керує Росією, тим прикольніше спостерігати, як повільно і неухильно їде дах. Про політику не хотів, та вона ж лізе прямо в хату. Прийшов друг, який їх відстрілював ще 14-му році. Казав: “Не буде їм так!” Маю на увазі те, що хоче Путін. Був у редакції: всі дівчата, в сенсі жіночки, питаються одна одної :
“Куди бігти, де ховатись?!” Чому ці добродійки мають тікати з власної країни? Щось тут пішло неправильно, хибно. Може, таки захистимо наших жінок і дітей?

СЕРЕДА, 9 ЛЮТОГО. Разом з подругою оглядав нові сумські мурали. Це такі художні витребеньки, що ховають недбалість міських експлуатаційних служб. Так ось, замість мого улюбленого муралу на Воскресенській, там, де були пташки з дитячими малюнками в дзьобиках, з’явилась якась дуже брутальна пика в темних окулярах. Напис “СУМИ” не рятує. Хоча мої смаки – суто особисте. Подруга фотографувала все підряд, аж поки на неї не впало з даху добряче криги. Не снігу, а саме щільних крижаних уламків! Вона нещодавно зламала собі ногу, тільки почала ходити, і раптом – на!

ЧЕТВЕР, 10 ЛЮТОГО. Отримав платіжки. Зрозумів, що мій особистий бюджет зростає щороку. Але ж тільки у графі “витрати”. “Божечки, в нас все є, все своє, та все комусь належить, тобто воно і не наше”, – так матюкалась сусідка біля поштової скриньки, куди потрапляють ці “листи щастя”.

П’ЯТНИЦЯ, 11 ЛЮТОГО. Робота не найприкольніше заняття, але ж треба кудись піти зранку. То й пішов.

СУБОТА. 12 ЛЮТОГО. Презентація майбутнього нападу Росії: “16-го числа – точно!” Друг каже: “А в донечки моєї як раз день народження! Повбиваю гадів!” Не вірте прогнозам, земляки, цікавіше дожити і побачити, що воно буде і як. Термін нападу вже перенесли на травень, і все за одну добу. От спасібочки!

НЕДІЛЯ, 13 ЛЮТОГО. Ганяв тарганів. Не в себе – в подруги, але це не суть. Дуже вітальні, живучі істоти, ось я про що. Одного найкрасивішого назвав Путя і довго спостерігав. Досі живий.