Вадим ЛИСИЙ: «Чи залежить спорт від політики»

12 вересня – День фізичної культури і спорту України.

День фізичної культури та спорту України, який ми відзначили кілька днів тому, – хороша нагода поговорити про розвиток спорту в Україні і нашій області зокрема. Адже спорт, якщо ми об’єднаємо у цьому понятті і професійний, і фізичну культуру, – це важлива сфера у розвитку кожної держави. Не будемо гортати сторінки історії України, але в ментальності нашого народу фізичне і духовне здоров’я займає чільне місце, українці з давніх-давен були сильними, витривалими. І так продовжується через покоління. Ми вирішили взяти інтерв’ю у політика, голови партії «Рідне місто», який сам вийшов зі спорту та є майстром спорту і головою Федерації Вадима Лисого.

– Вадим, скажіть будь ласка, чим для вас є це свято і що для вас є спорт та фізична культура? Сьогодні ви впливовий політик, самодостатня людина. Але я пам’ятаю, як ви починали, йшли крок за кроком у спорті, спочатку маленькі успіхи, потім великі. Чи вплинув спорт на ваше становлення як людини, як політика? Чи дійсно він загартовує дух?

– Ну, по-перше, це свято – день визнання тих людей, тих спортсменів, котрі завдяки неймовірним зусиллям, талантам, наполегливій праці тренерів та команд, дають можливість нести та пропагувати горде ім’я нашої країни, Сумщини та рідного міста Суми у всьому світі. Ми можемо пишатися успіхами країни на міжнародній спортивній арені, можемо називати золоті імена сумчан, які назавжди ввійшли в літопис світового спорту: неодноразові олімпійські чемпіони Володимир Степанович Голубничий, Олександр Максимович Шапаренко, наші сучасниці Віта та Валя Семеренко, Олена Петрова та багато інших чемпіонів та призерів з різних видів спорту. Всі ті люди, котрі зв’язали свою долю зі спортом і фізичною культурою, заслуговують не тільки на винагороди, але й на визнання в громаді. Це і тренери, і педагоги, самі спортсмени, котрі віддають частину життя на отримання досягнень для своїх рідних міст. Це велика когорта людей, які підтримують позитивний імідж Сумщини, показують приклад життєвих досягнень, що є дуже важливо для виховання молоді та насамперед для створення громадянського суспільства в нашому рідному місті та області. Бо команда – це і є маленька громада.

Але на фізичну культуру і спорт варто сьогодні уважно подивитися і з тих позицій, що в нашій країні не зростає популярність масового спорту. Що тут є першопричиною: чи відсутнє бажання у людей, чи недостатня увага держави, яка фінансує спорт за залишковим принципом. Мабуть, зважати треба на обидві причини, дуже ретельно й глибоко їх аналізувати. Для початку вдумаємося у цифри: на розвиток фізичної культури і спорту в Україні традиційно виділяється з державного бюджету 0,5%, а з регіональних – 1,5-2% від їх видаткової частини, що у 3-4 рази менше середньоєвропейських показників. За обсягами річних видатків з усіх джерел фінансування з розрахунку на одну особу Україна майже у 30 разів поступається Фінляндії, у 15 разів – Японії та Австралії, у 10 разів – Німеччині. Це офіційні цифри, вони вражають, і водночас свідчать про те, що спорт тримається тільки на ентузіастах.

– Ви настільки глибоко розбираєтесь в цьому питанні наводячи ці цифри. Звідки такі знання про організацію процесів в спорті?

– Для загального розвитку нації потрібна масова участь у фізичній культурі і спорті, адже саме це формує здоровий спосіб життя та впливає на його якість. В Україні до занять фізичною культурою і спортом залучено тільки 13 % населення. За цим показником Україна значно поступається таким державам, як Фінляндія, Швеція, Великобританія, Чехія і Німеччина. Мабуть, і в цьому причина того, що за показником «середня очікувана тривалість життя людини», Україна посідає одне з останніх місць в Європі. Так, дійсно, я стикався на власному досвіді з бюрократизмом і його впливом у нашому суспільстві. Багато років тому ми виступали ініціаторами створення в області Дитячо-юнацької спортивної школи з технічних видів спорту, де займаються багато дітей та юнаків різними видами спорту технічного спрямування. Бо у нас дуже багато молоді та дітей гуманітарного спрямування, а молоток і гайковий ключ тримати не вміють. Так, ось при відкриті цієї школи ми стикнулися з відвертим не бажанням чиновників робити щось. І коли вже ми завдяки колективному напору «проштовхнули» це питання, ми отримали залишковий принцип фінансування таких дитячо-юнацьких шкіл з боку держави і міста. Неможливо якісно виховувати і тренувати молодь в таких умовах. У нас є багато талановитої молоді у різних сферах життя нашого рідного міста та області, але всі вони потребують якісного «розкриття» своїх талантів тренерами, педагогами, тощо. На сьогодні фінансуються лише мала частина таких шкіл і то тільки комуналка і зарплатня (хоча я впевнений, оплата праці тренерів і педагогів в нашій країні сильно занижена, вони мусять отримувати значно вищу оплату праці, бо вони формують майбутнє нашого суспільства через дітей і їх світосприйняття). А про розвиток навіть не йдеться. Але ж як ми можемо розвиватися і тренувати нових чемпіонів, якщо не інвестуємо в цьому напрямку?

І потрібно відверто говорити, що ситуація потребує кардинальних змін. Спорт, фізична культура повинні ввійти у щоденне життя українців, займатися фізичною культурою і спортом повинно стати престижним. Починати, зрозуміло, потрібно з дитячого середовища, ще з дитячого садочка. Робота у плані розвитку фізичної культури і спорту повинна бути системною, і, в першу чергу, держава зобов’язана дбати про здоров’я нації. Здоров’я – пріоритет державної політики у всіх передових країнах світу. У нас із цією політикою негаразди. В області сьогодні працюють спортивні школи різних напрямків – їх 47. Здавалося б, цифра вагома, але знову ж таки це тільки один аспект усього зрізу проблем. Потрібно змінювати фінансування цих закладів, зробити їх доступними для якомога більшої кількості дітей. Адже все велике починається з малого – першої секції, першого тренера у ДЮСШ. Однак, ми пам’ятаємо зовсім недавні ситуації, коли над дитячими спортивними школами нависла проблема недостатності фінансування і уряд планував ввести 100-відсоткову батьківську плату у цих закладах. На вимогу громадськості і батьківської, і спортивної, ці рішення не втілили у життя. Але проблема не зникла, спортивні школи потребують інвестицій, тренери – підвищення зарплат. Не може розвиватися жоден напрямок без достатнього фінансування: державного, спонсорського, на рівні місцевого самоврядування. Але держава не має права замахнутися на діючі школи і секції, адже це вихлюпне цілий потік дітвори на вулиці. Невже ми знову цього хочемо?

– Вадим, як ви вважаєте такій вислів: «В ЗДОРОВОМУ ТІЛІ – ЗДОРОВИЙ ДУХ» є вагомим і чи дійсно фізична культура впливає на формування здорової нації?

– Давайте звернемося до результатів ще одного дослідження. Всесвітня організації охорони здоров’я досліджувала рівень дитячого алкоголізму (дослідження робляться раз на 2 роки, тому маємо дані 2013 року), і за результатами якого українська молодь займає перше місце у світі в рейтингу споживання алкоголю серед дітей і молоді: 40 % підлітків споживають алкогольні напої принаймні раз на місяць. За даними міжнародного проекту ВОЗ ці результати невтішні: – в 11 – 12 років є не тільки спроба скуштувати алкогольний напій, але вже є досвід перебування в стані алкогольного сп’яніння. За останніми даними головного нарколога МОЗ України, 1% дітей 12 – 13 років щодня вживають алкогольні напої. Вживання пива в Україні серед підлітків за останні чотири роки зросло вдвічі. Перед нами, і просто громадянами, і громадою, і політками – це величезна проблема, яку вирішувати треба негайно. І саме спорт – шкільний, дворовий, може стати дієвим відволікаючим фактором від зла.

– Як на Вас вплинув спорт? І чи маєте Ви реальні ідеї як вплинути на розвиток фізичної культури та спорту в сучасних політичних та економічних реаліях України та Сумщини зокрема?

– Для мене, напевно, він зіграв ключову роль у моєму становленні як людини, як політика. Бо впевненість в собі та бажання перемагати та досягати кращого закладається з дитинства педагогами та тренерами. Тому можу впевнено сказати, що спорт це один із кращих напрямків розвитку особисті. Але давайте звернемось до цифр, які характеризують шкільний спорт Сумщини. В області працюють 26 комплексних та 1 спеціалізована дитячо-юнацькі спортивні школи, де розвивають 26 видів спорту. У 779 групах займається 9698 учнів. Навчально-тренувальний процес з учнями проводять 387 тренерів-викладачів, з яких 245 є штатними працівниками. За 2014-2015 навчальний рік у спортивних школах підготовлено 6 майстрів спорту України, 41 кандидат у майстри спорту, 84 спортсмени першого розряду, 3359 спортсменів масових розрядів, 31 учень входить до складу збірних команд України – ми повинні подякувати тренерам за ці результати! Невже це малий вклад у розвиток нашої громаду? Невже цього недостатньо, щоб влада звернула увагу на нашу молодь, на тренерській потенціал області і фінансувала ці напрямки не тільки перед виборами, а й інвестувала в її розвиток!

Проте, не буду песимістом, сьогодні ми маємо велику ініціативність серед людей, і у спорті також. На Сумщині працюють 24 федерації з олімпійських видів спорту та 49 – з неолімпійських. Уявляєте, яка це частка того ж самого громадянського суспільства, людей небайдужих – з ними можна активізувати це середовище, здійснити будь-які позитивні перетворення. Переконаний, сьогодні цілі покоління молодих і амбітних активістів якщо не читали, то хоча б чули про «Демократію в Америці» Алексіса де Токвіля. Але не всі звернули увагу, що серед інших чинників розвитку демократичних процесів на рівні громади він називає і футбольні клуби, інші команди як об’єднуючий фактор. Погодьтеся, корисний досвід. Сьогодні можна об’єднуватися довкола скількох видів спорту, щоб у кожному місті були потужні спортивні команди, панував дух здорового суперництва!

Тому, як спортсмен, і як лідер громадської організації і політичної партії «Рідне місто» закликаю всіх небайдужих реально, на ділі, об’єднатися довкола спорту та фізичної культури. Це стане вагомою інвестицією в майбутнє нашої країни, реальною справою, яка вплине на її сьогоднішній і завтрашній день. На громадське обговорення потрібно виносити вже згадані мною місцеві програми підтримки фізичної культури і спорту. Громадськість повинна контролювати і розподіл бюджетних коштів. Маю чіткий напрямок розвитку в цієї галузі:

– відновлення роботи у рідному місті дитячих клубів за місцем поживання;
– суттєве збільшення заробітної платні тренерам та педагогам галузі;
– інвестування у розвиток фізичної культури (влада повинна фінансувати не тільки за залишковим принципом, а й вкладати в оновлення інфраструктури галузі, в спеціалізовані збори, міжнародний обмін досвідом викладачів, тощо);
– чіткий громадський контроль за розподілом коштів в галузі (фінанси повинні розподілятися пропорційно на всі види спорту, в залежності від кількості залучення дітей, та масовості виду спорту, а не в залежності від «вподобання влади»).

ІД