Володимир Войтенко – Людмила Рева: міська влада проти старої системи

Кому ж потрібно було ворушити справу з нафталіновим душком? – запитувалися один в одного мешканці будинку 50 по вул. СКД, які днями зібралися підтримати свого сусіда, донедавна депутата та першого заступника міського голови.

Володимир Войтенко з дружиною Іриною та двома синами мешкає за адресою – поруч зі скандальним будівництвом аптеки підприємницею Людмлою Ревою. У 2003-ому, відколи бере початок затяжний конфлікт, він був депутатом міської ради і опікувався цим округом. Родину Войтенків від малого до старшого тут усі знають, як людей рішучих, активних, дієвих, які дбають про навколишній порядок та сміливо відстоюють громадянські права. Тут росли їхні діти, тут прибудинкове подвір’я, на якому відпочивають шановані літні люди, добрі знайомі, бавиться малеча, яка має відчувати затишок та комфорт від прогулянки. Звістку про зведення аптеки поблизу житлового будинку разом із сусідами сприйняли «в штики», коли у 2005-ому мешканці побачили проект аптеки, згідно з яким «аптечний кіоск» сягає 7 метрів у висоту та 14- у довжину. Тоді сказали, що кістьми ляжуть, але не дозволять будівництва. Підприємниця ж, як розповідають люди, виявилася непростою столичною «штучкою». Йшла «буром» до власної мети. Свій задум не полишала, не зважаючи на тотальний спротив місцевих мешканців. Розповідає мешканка 50-го будинку Лідія Рябко:

– Вона зневажала думку усіх нас. У 2006-ому році Рева вивела на нас молодь, хотіла поставити паркан, з боями ми не дозволили. Володимир Войтенко на той час був депутатом від нашого округу, і ми неодноразово зверталися до нього за допомогою у вирішенні цього питання і у тому ж році міськрада відмінила рішення про виділення земельної ділянки Реві Людмилі Миколаївні. Але через суди вона домоглася відміни цього рішення. Тоді ж на багатьох мешканців нашого двору написала заяви в міліцію, але всі справи були закриті за відсутністю складу правопорушення.

На зборах мешканців будинку, люди пригадували, як крок за кроком відвойовували своє право бути почутими. 15 червня 2007 року, у день, який у своїй заяві вказує Людмила Рева, вона приїхала зі своїм чоловіком, але постраждала не вона, як пише, а мешканці нашого будинку Майя Головко і Микола Сафронов, якому навіть прийшлося викликати швидку медичну допомогу. Я свідок тим подіям, – стверджує пані Лідія Рябко, – бачила все на власні очі. Що стосується Володимира Войтенка, у той день його поміж нас не було. Хоча зазвичай він приїжджав, коли були конфлікти з цією аптекою, а це як мінімум двічі на рік, казав, що буде пильнувати, щоб нікого не побили. І одного разу не приїхав, от нас і побили. Ось стоїть громада, яка не дасть збрехати, що за всі десять років, що вона їздила сюди, ніхто її і пальцем не торкнувся, тим більше Войтенко, який був відсутній на час конфлікту. В цьому році у неї закінчився строк договору-оренди на цю ділянку. Міська влада не дала дозволу на продовження оренди. Тому, думаю, вона і придумала, нібито вісім років назад її побили. До речі, і люди підтвердять, що Володимир Войтенко допоміг облаштувати дитячий майданчик, зробити дорогу у дворі. Дуже погано, коли порядну людину намагаються оговорити».

Десять років з цією Ревою воювали, думали, що все, а вона он що упорола, – гомонять люди. За ці роки повиростали діти тих, хто боровся з нав’язаною будівлею. Тепер вже вони заявляють, що не хочуть жити в умовах, коли їх не чують і їхніх батьків. Голос громади – це закон для будь-якої гілки влади. Але в правоохоронних органах Сум, виходить, людську думку просто зневажають. Унікально-невмотивовані звинувачення, рішення проти невинних людей – це що, норма сучасного правосуддя? У цій справі багато запитань. Вона була порушена третьою у ланцюзі звинувачень, що їх нанизує прокуратура проти першого заступника міського голови. Справу з Людмилою Ревою дістали зі скрині, здмухнули з неї пил…для кого це зробили? Хтось попросив? Хто? За дивним збігом обставин саме зараз згадали про історію 12-річної давності. Відповіді на ці запитання є. Інша справа, хто їх озвучить і хто розставить всі крапки над і. Якщо прокуратура та суди зупинять ці штучні звинувачення й візьмуться за розслідування кримінальних злочинів і дадуть результат, то ще зможуть утримати віру людей в ефективне реформування системи. А якщо ті крапки над і розставлятиме Майдан, то взаємини міської влади Сум з правоохоронними структурами можна вважати безпрецедентними і як такими, що дадуть початок великим змінам. Ну як мінімум, ще одній Врадіївці. Суми вже давали старт не одній революції…

Юрій Клименко, адвокат:

“Дійсно, прокуратурою Сумської області проводиться досудове розслідування за ст. 128 КК України – необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження за фактом подій які відбувалися у 2007 році. Як зазначає сам Володимир Володимирович та в повній мірі підтверджується матеріалами кримінального провадження в момент, коли відбувся конфлікт між потерпілою та мешканцями будинків по вул. СКД його фізично там не було. Приїхав на місце де-факто набагато пізніше і не бачив заявницю та самого конфлікту. Крім того, з

первинних пояснень самої потерпілою вбачається, що фізичне протистояння було саме з мешканцями будинків,а не з на той час депутатом Сумської міської ради Войтенком В.В.

Всі ці факти були з’ясовані слідством ще у 2007 році, що і зумовило закриття всіх кримінальних справ на той час. Які причини змусили правоохоронні органи проводити нове досудове розслідування через вісім років після вказаних подій та прив’язувати до них Войтенка В.В. – залишається лише здогадуватись…”

І.Д.