Життя починається з вдячності

Сьогодні 17-річна харків’янка Юліана КОЛЕСНИКОВА разом з родиною мешкає у м. Суми, активно займається благодійництвом і волонтерством, навчається у Харківському національному медичному університеті. Її життя, як і життя усіх українців, докорінно змінилося ранком 24 лютого 2022 р., коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.

“Коли почалося повномасштабне вторгнення, я була дома, у Харкові, у районі Салтівка. Я не відразу повірила в те, що на нас напали, а, можливо, просто не хотіла в це вірити. Я по життю завжди намагаюся бачити хороше, бути на позитиві. Тоді я була ученицею випускного 11-го класу Харківського ліцею №8; президенткою шкільного самоврядування Салтівського району; телеведучою харківського телебачення, – згадує найстрашніші дні свого життя харківська переселенка. – Я завжди вела активний спосіб життя, намагалася допомагати людям, спілкувалася з «зірками». Тоді, у лютому, я відразу почала писати електронні листи росіянським «зіркам», які виступали у Харкові, як мені здавалося, любили його. Я писала про те, що місто знищують, людей вбивають, будинки руйнують… Але за деякий час я зрозуміла, що це сплановане зло, що вже ніколи не буде дружби, що ті, кого я вважала друзями – вороги”.

Харківський мікрорайон Салтівка був одним із перших, куди зайшли російські окупанти. Мешканці були розгублені, їм було дуже важко і фізично, і морально. Саме тоді активна життєва позиція стала у пригоді Юліані, яка, попри свій досить ще молодий вік, почала шукати допомогу не тільки для своєї родини, але й для тих мешканців будинку, які залишилися вдома. Саме тоді дівчина зрозуміла, що допомагаючи іншим, людина допомагає насамперед собі. “Коли я бачила радісні очі людей, коли вдавалося щось знайти для них, мені ставало легше”, – ділиться спогадами Юліана.
А потім будинок родини Колесникових зазнав руйнувань. Сім’я прийняла рішення переїхати до Сум.

Кінопорятунок
“У Сумах я спочатку не могла оговтатися від всього, а потім, коли бачила спокійне життя міста, почала відчувати, що я виїхала з Харкова, але Харків залишився в моєму серці, – розповідає вимушена переселенка. – Мені захотілося розповісти у Сумах про Харків, про те, як ворог руйнує наше неперевершене місто. Я стала режисеркою документального фільму “Сумчани про Харків”. Разом з командою ГО “Милосердя Сумщини” ми зняли цей фільм. Потім влаштовували покази у кінотеатрі “Дружба”, у міській галереї”.

Місто Суми стало для мене вже дуже рідним, але мій дім – Харків

Згодом Юліана і сама стала членкинею ГО “Милосердя Сумщини”, а пізніше стала засновницею ГО “Lenka Penka”. “За майже півтора року ми провели багато заходів з гендерної культури, протидії торгівлі людьми, протидії домашнього насильства, безпечного працевлаштування, – ділиться надбаннями дівчина. – Коли ми тільки переїхали, я по своїй маленькій племінниці зрозуміла, що іграшки – це першочергова потреба для дітей. Так виникла ідея акції “МетроДіти”, яку з радістю підтримали мешканці міста Суми. Іграшки, речі, книжки українською мовою було передано до Харкова, де на той час діти перебували у метро. А потім ми допомагали переселенцям з Куп’янська, військовим. Зараз закінчуємо акцію “Тепла зима”, збираємо теплі речі, взуття, ковдри для переселенців з Куп’янського району”.
Трішки освоївшись у нашому місті та познайомившись з ним ближче, Юліана разом з колегами по громадській діяльності вирішили провести конкурс малюнків “Суми майбутнього”, у якому взяли участь багато людей. Перемогла картина з пам’ятником Дмитру Буйвалу, герою Сумщини, який загинув під Куп’янськом.

Плани на майбутнє
“Що зараз? Зараз я не зупиняюся. Я зрозуміла, що Україна для мене, це не місце на мапі, це місце у моєму серці. І тепер я розумію, що, де б я не була, я ЗАВЖДИ, і це ключове слово, буду допомагати рідному місту, рідній країні”, – каже Юліана.

Майбутню професію абітурієнтка з Харкова обирала під час бойових дій. Вибір стояв між журналістикою, в якій дівчина на той час мала великий досвід: збірки власних віршів, перемоги у конкурсах та олімпіадах МАН; та медициною, про яку мріяла з дитинства, бо саме так хотіла допомагати людям. Переважила медицина.

“Я – майбутня ерготерапевтка, я буду дбати не тільки про здоров’я і життя людей, а ще й про якість життя. Я вирішила, що саме ця професія допоможе мені бути корисною для людей, для України”, – впевнена майбутній лікар.
Зараз ГО “Милосердя Сумщини” у співпраці з ГО “Lenka Penka” проводить акцію “Вдячність”. Вони збирають реальні історії вдячності, які потім будуть опубліковані у збірці. Ми хочемо, щоб кожна людина озирнулася навкруги і помітила тих, кому потрібно подякувати.

“Я дуже вдячна місту Суми, неймовірним і щирим мешканцям міста, я вдячна всім, хто мене підтримав і підтримує зараз, я вдячна нашим захисникам і захисницям, за кожен ранок. Вважаю, що саме з вдячності починається життя, а добро є його сенсом”, – філософствує дівчина і сподівається на найскорішу нашу перемогу і повернення до рідного Харкова.

Фото з родинного архіву Колесникових
Цей проєкт реалізується за підтримки програми “Український фонд швидкого реагування”, яку втілює IREX