Війна і ми

ПОНЕДІЛОК, 11 СЕРПНЯ. Чергове повідомлення про травмованого через атаку БПЛА вже не сприймається як надзвичайна подія. Від новин про переговори в режимі “путін – Трамп” приходжу до тями. Безперечні висновки такі: росія на деякий час відкараскалась від санкцій, що їх дідусь Дональд обіцяв з 8-го числа, а президент США скасував своє “чесне трампівське” слово, елегантно переводячи увагу на майбутні переговори, де, буцімто, і буде знайдено прийнятні умови миру із взаємними поступками сторін. У попереднім “ультиматумі” йшлося про негайне припинення вогню, якщо я нічого не плутаю, тепер – звучить пісня про обмін територій. Українських на українські. Не хочу витрачати слів на оцінки такого анонсу і перелік можливостей, цікаво буде побачити результат. Втім, один наслідок вже маємо: дні минають, українці гинуть.

ВІВТОРОК, 12 СЕРПНЯ. На Сумщину тиснуть, росіянці навіть просунулись на кілька метрів в Юнаківці та Олексіївці – дізнавсь про це не з офіційних джерел, так люди гомонять між собою. Потім перевірив – підтвердилось. Зустрів приятелів з Путивля. Пам’ятаю це місто як переважно російськомовне, та ось спілкувались українською, не домовляючись. Люди кажуть, що Суми виглядають досить пристойно, як для прикордонного міста. Ходили на майдан Незалежності дивитись на фасад ОДА.

СЕРЕДА, 13 СЕРПНЯ. Інформація про корупцію та зловживання серед високопосадовців демотивує. Я не проти інформації, я за правильний розвиток подій: злочин – покарання. Чвари в міськраді – також впливає на настрій. Сидів з приятелями, їли кавун – саме мене вкусила оса. Це не про те, що життя кепське, а про неминучу конкуренцію між живими істотами. А я для шкідливих комах – головний конкурент. Увечері, близько 22.00, дуже стріляли. Розумний сусід пояснив, що це по дронах, бо по ракетах стріляти не будуть. Потім щось вибухнуло.

ЧЕТВЕР, 14 СЕРПНЯ. Вже з вранішніх новин: БПЛА підпалив якусь нежилу будівлю. Така собі сенсація. На базарі продавці радились, що робити, коли красивий серйозний голос з динаміка каже: “Покиньте приміщення, прямуйте до укриття”. Сидять під своїми тентами, дивляться на товар, та розмірковують, як оце все покинути і куди прямувати. Треба зазначити, не істерять, більше жартують. Сам мав кілька дотепних реплік в тему, та вирішив промовчати. Для здоров’я. Якось пропустив, що вчора Трамп спілкувався з європейськими лідерами і з нашим президентом, зокрема. Обіцяв територіальні поступки з путіним не обговорювати. Про жорсткі санкції промовчав. П’ятниця, яку вже встигли назвати “доленосною” – завтра.

П’ЯТНИЦЯ, 15 СЕРПНЯ. Вранці прилетіло по якійсь АЗС – тонкий натяк на перспективи перемир’я. Вимкнув зв’язок із великим світом, аби не слухати, що там, на Алясці, може бути чи не бути. Займаюсь буденними домашніми справами, бо я ж такий хазяїн, що тільки весь посуд перемити – заморишся. А ще ж підготувати спеціальну воду, бо тече якась рудувата, потім – прання, прибирання. З взятого ритму збиває вибух просто під вікном. Влучили по базару. Близько 17.00 людей там вже не було, хоч в цьому пощастило. Тож чекати результатів переговорів не буду, і так все зрозуміло. Подробиці послухаю завтра.

СУБОТА, 16 СЕРПНЯ. Людям простим байдуже на символічність “червоної доріжки” під ноги путла, про його міміку, проліт військових літаків над самою лисиною – це все яскраве та пусте. Головне помітно й дилетантові: Трамп забув про свій “ультиматум”, рф наразі не під його “карколомними санкціями”, про припинення вогню вже не згадують – путін майстерно тягне час і хоче воювати далі. На Центральному ринку торговці досі розбирають свої погорілі і зруйновані склади.

НЕДІЛЯ, 17 СЕРПНЯ, В Сумах досить тихо, по Україні, здається, також. Чекаймо на нові зустрічі великих людей у високих сферах. А вночі прилетіла балістика й дрони.