Вечір пам’яті Віри Паненко пройшов у Сумах

У Сумській міській галереї 4 серпня зібрались люди, які знали Віру ПАНЕНКО за життя, ті, хто пам’ятає і любить її. Відзначили ювілейний день народження Віри Андріївни, до якого вона не дожила. Вшанували пам’ять цієї світлої, доброї людини. Спілкувались, розглядаючи її фотороботи – виставка під назвою “Небо. Гори. Віра” відкрилась у залі міської галереї напередодні.

Багато промов не говорили, бо всі ж знайомі між собою, всі були і залишаються друзями, яких об’єднує спільна пам’ять. Переглянули короткометражний фільм Сергія МАЛЮКА, змонтований з відеоматеріалів, де зафіксовано різні моменти з життя Віри Паненко – і наче зустрілися з живою людиною, поспілкувались з другом, який пішов назавжди.

Ким насправді була ця людина, важко переповісти у кількох словах. Альпіністка, педагог, тренер, фотограф. Працювала у сумському ПДЮ близько 45 років, керувала альпіністським клубом “Абалаковець” – це тисячі вихованців, які завжди будуть пам’ятати походи в гори з Вірою Андріївною. Була для дітей не просто тренером, але старшим товаришем, авторитет якого є природним, заслуженим. Один досить молодий чоловік сказав про неї: «Я не знав, скільки років Вірі Андріївні. Але її життя – це найкраще, яке можна собі уявити!”.

Ще слід згадати про створений на базі ПДЮ “Народний музей історії альпінізму”, де зібрано понад вісім тисяч експонатів: від фотографій сходжень — до спорядження та особистих речей альпіністів.
З офіційних регалій можна згадати ще таке: «Відмінник народної освіти», кандидат у майстри спорту з альпінізму, інструктор-методист II категорії з альпінізму, лауреатка першого незалежного рейтингу «Золота десятка», в 2010 році відзначена правом внесення на Алею Слави освітян, в 2013 році нагороджена Почесним знаком Сумської міської ради «За заслуги перед містом» III ступеня і Почесним знаком голови Сумської ОДА. З 1998 року – член Національної спілки фотохудожників України.

Але зустріч друзів у Міській галереї була не про це. Просто згадували Віру, якою вона була. Відкрита до людей, захоплена горами. Професійним фотографом себе не вважала, але завжди подорожувала з фотокамерою. Розповідали, що бувало, викладала перед друзями-фотографами стоси знімків, пропонувала відібрати найбільш вдалі. На виставці тематично підібрані світлини – гірські пейзажі, зняті у численних походах під час походів до Карпат, Ельбрусу, Гімалаїв чи Тібету.

Роздивляючись, люди згадували також інші фотороботи Віри Паненко, які не увійшли в цю експозицію, але виставлялися раніше, за життя авторки. Ті фото – про людей, про різні моменти гірських походів, окрема сторінка – портрети дітей. Але цю виставку вирішили присвятити лише горам, з якими у Віри Паненко було пов’язане все життя. Згадували її слова: “З вершин краще бачиш і розумієш світ”.