Привид незалежності

Фанатам Зеленського / Що Таке Незалежність / Хароший Цар, Погані Бояри / Третій Шлях

Автор «підвальчику» чудово пам’ятає, скільки відсотків у Сумах проголосувало в 2019 році за Володимира Зеленського і його партію «Слуга народу» (автор ще тоді жартував, що невідомо, якого саме народу слуга). Дуже-дуже багато, здається, друге чи третє місце в Україні за відсотками. Також автор не менш чудово пам’ятає, як обійшлися сумські виборці з дуже якісним народним депутатом Олегом Медуницею від округу, проголосувавши масово за Тетяну Рябуху, відому лише тим, що вона балотувалася від партії Зеленського. Автор також добре пам’ятає, як йому дзвонили передплатники-читачі газети з тридцятирічним стажем і вимагали припинити «обіжать нашого Володю», писали гнівні листи і відмовлялися від газети. І як автора називали божевільним у 2021-22 роках, коли він говорив і писав, що така політика Зеленського приведе до великої війни.

Не маю на руках жодних опитувань щодо популярності Зеленського та його партії в Сумах на сьогоднішній день. Та й неважливо. Бо що це дасть, яку додаткову інформацію, як допоможе проти КАБів, дронів та всього іншого? Ніяк. І написано вгорі – лише невеличке нагадування, що все, що ми робимо, має свою ціну і наслідки. Зеленський обіцяв мир, Порошенко закликав готуватися до війни. Хто з них був правий, тепер вже також – історія.

Наразі я хочу лише зафіксувати, де ми – народ і держава Україна – знаходиться в даний момент, у 35-ту річницю Незалежності.

Але перед тим, як поїхати цим не дуже приємним треком, хочу визначитися з терміном «незалежність».

Так от, незалежність для автора – це не лише державна суб’єктивність із прапором, славенем, гербом; це і демократичні інституції, що спираються на Конституцію: діючий парламент, незалежний уряд; а також законність, справедливість, безпека, свобода совісті, підприємництва, повага до приватної власності, розвиток рідної мови, культури, літератури та мистецтва. Це так, якщо коротко. Пафосно, знаю, але легко перевіряється на непафосній практиці.

Отже, мушу визнати, що сьогодні Україна не є демократичною країною. Викинуті з ефірів без суду опозиційні телеканали, на опозиційних політиків накладаються незаконні санкції, парламент втратив легітимність, уряд призначає особисто президент, і той виконує хіба технічну функції, а всі стратегічні рішення приймають в Офісі президента.

Сьогодні одна людина в країні вирішує долю країни, і коли це так, то це називається — монархія.
Та це ще півбіди, можна сказати, що війна, так треба і т.д., завжди можна щось придумати.
Але другий факт полягає в тому, що практично всі люди із не тільки найближчого оточення «монарха» наразі або мають підозри від антикорупційних органів, або проти них впроваджені кримінальні справи. Хіба Олена Зеленська та два-три дуже акуратних «топ-менеджера» поки що уникають цієї долі, але впевнений, проблема лише в часі.

Ви задумувалися над цим? Озирніться навколо. Всі його друзі, ділові партнери, куми замішані в брудних справах і пов’язані з розкраданням коштів, що мусили бути спрямовані або на енергетичну безпеку, або на оборону країни.

Впевнений: будь-який інший президент навіть із половиною такого «кримінального товариства» вже б давно був знесений або Майданом, або на виборах.

Країна стікає кров’ю, щодня гинуть сотні людей, руйнуються тисячі доль.

Але вибори, як кажуть, неможливі – війна, Конституція, фінанси, непередбачені наслідки.
Зате від такого управління країни наслідки передбачені. Тоді казав, в 2019-му, і зараз вам кажу. І ще невідомо, за яких обставин наші втрати будуть більшими.

Та добре, облишимо ідею, яку неможливо втілити. Які альтернативи?

Альтернатива номер один, гарантія, що так і буде, 99% – війна триватиме довго, і весь цей час президентом залишатиметься Зеленський. При тому, що влада ще більше концентруватиметься в його руках. І коли війна закінчиться (якщо не восени 2027-го, то, боюся, дуже не скоро), на парламентських виборах більшість візьмуть його партія та сателіти (типу Федорова, Буданова, Білецького – ті, за ким, як і за Зеленським, стоять олігархічні клани. Маючи таку необмежену владу, вирішити підсумки виборів буде нескладно) – і Зеленський стане прем’єр-міністром і одразу ж згадає, що Україна є парламентсько-президентською республікою, а не навпаки, і тим більш, не монархією, як зараз.

1% автор дає на те, що, під тиском кримінальних справ і викриття в корупції (кооператив «Династія», Вова, який тупає ніжками, словом, це той персонаж, який насправді управляє країною, а не якого ви бачите щовечора на відео із заспокійливими реляціями про стійкість, патріотизм, героїв УПА та інше) буде створений уряд національної єдності. В уряд увійдуть політики з різних політичних сил, запрацює парламент як парламент, а не як шматок лайна з підошви найвеличнішого, і таким чином Династична «монархія» буде нівельована і країна отримає найкращі рішення для війни і перемоги.

Бо зараз, під тяжкі бої і обстріли мирних міст, ми на всіх парах прямуємо до диктатури. Тобто до катастрофи держави Україна. При тому, що фронт стоятиме на смерть. До тих пір, поки буде кому стояти, звісно.

Ще раз підкреслю, що автору невідомо, що думають з приводу Зеленського мешканці міста Суми, які, як передбачається, читатимуть ці рядки. Але робота автора – попередити про небезпеку. А слухатимуть його чи ні – за межами його відповідальності.

Чи є варіант третій? Автор не вірить у дива. Але третій варіант мусить бути. І тут питання не в любові-не любові до Зеленського чи тих, хто за ним стоїть. Питання в тому, чи святкуватимемо ми 40-у річницю Незалежності.

Будьте пильними. Бережіть себе і своїх близьких.

Зі святом нас!