Суми: новини, події, коментарі

Нотехс - будівництво у Сумах

Вчити чи бити. Мама юного сумчанина звинувачує вчительку у побитті сина

298

Сумчанка Наталія, син якої навчається у 4 класі однієї з сумських шкіл, запевняє, що вчителька музичного мистецтва дала йому запотиличник, шарпнула за одяг і поставила в куток

Вчитель ударив учня: як у такій ситуації діяти батькам. Про те, як саме діяти у разі виникнення конфліктної ситуації, читайте далі…

1 вересня, перший дзвоник, зворушливі слова про першого вчителя – віддаючи дитину у школу, батьки сподіваються, що тут її будуть не лише навчати грамоті, а й гідним прикладом покажуть, як бути чесною, доброю, дисциплінованою людиною та вирішувати конфлікти словом, а не бійкою.
Втім одного чудового дня від вашої дитини, що повернулася зі школи, ви можете почути: «Мене сьогодні ударив вчитель». Така ситуація може стати несподіванкою та викликати розгублення і нерозуміння, як з’ясувати, що саме сталося і як захистити свою дитину від насильства. Бо це не такий вже поодинокий випадок. Якщо ввести фразу про побиття дитини вчителем до пошукової строки в браузері, можна побачити десятки посилань за різні роки і в різних регіонах України.

Не готова була до такого розвитку подій і сумчанка Наталія. Її син навчається у 4 класі однієї із загальноосвітніх шкіл Сум. 17 лютого він прийшов додому і розповів, що за порушення дисципліни у класі вчитель музмистецтва дала йому запотиличник, шарпнула за одяг і поставила в куток. Справжні імена учасників конфлікту та номер навчального закладу ми вирішили не називати, оскільки мама побоюється, що через розголос її хлопчика не візьмуть до іншої школи. Втім описані події є реальними, а обставини наразі з’ясовує поліція. Далі розповідаємо історію зі слів матері.

«Я звернулася до класного керівника, яка була не в курсі ситуації, але пообіцяла розібратись. Наступного дня син сказав, що деякі діти підтвердили факт інциденту з вчителем класному керівнику, а та все звела до жарту. Я так і не дочекалась її дзвінка, тож зателефонувала сама пізно ввечері. Вона сказала, що конфлікт вичерпано і мій син «не ображається», мовляв, «вчитель зірвалась, з ким не буває» та «деякі діти підтвердили, що удар чи штурхання було».

Я вирішила йти до директора. В п’ятницю в час прийому її не було на місці і я зателефонувала на особистий номер, який знайшла в батьківській групі (її син навчається в одному класі з моїм). Вислухала обурення, що «не маю права дзвонити їй». Вдалося поспілкуватися лише із завучами. Я попросила зустрічі з вчителем музмистецтва, але її не було в школі. Домовились, що я прийду на початку наступного тижня. В понеділок вранці директор прийшла до класу і при всіх почала кричати на сина, пообіцявши, що «піде зі школи вчителька – підеш і ти». Цього ж дня відбулась і наша зустріч в кабінеті директора. До речі, я не хотіла конфлікту і щиро вважала, що справа закінчиться взаємними вибаченнями. Син попросить пробачення за свою поведінку, а вчитель визнає, що була не права, коли його ударила. І, чесно кажучи, я була не готова до того, що відбувалося далі. Два завучі, класний керівник, директор з усіх боків кричали, яка я «негодна мати», що в мене «дитина не вихована» і «не адекват». Що цей інцидент – «фантазія дитини, а я її розпалюю і розкручую». Мій чоловік працює за кордоном, і це був основний «аргумент» комісії. Лунали слова, що в «нормальних сім’ях діти чудові», що тато має бути поруч і виховувати дитину, що «в класі всі лідери», а Саша їм «заздрить». Я ледве домоглась, щоб запросили кривдницю, тобто викладача музмистецтв. Вона весь час жартувала та сміялася, а щодо інциденту, то просто «жартома погладила його по голівці, а він зірвав їй урок» (до речі, саме вона назвала дитину «неадекватною»). Я просила показати доповідну про зірваний урок, але такий документ мені не надали. У розмові з’ясувалося, що урок таки відбувся, і коли вчитель мого сина ударила, він затих. Я перепитала, чи вірно почула, що вона таки застосувала фізичну силу, а вона відповіла: «А як ще я могла його заспокоїти?» Далі мене звинуватили у булінгу вчителя та пообіцяли, що подадуть до правоохоронних органів заяву про наклеп.

Класний керівник на зустрічі відмовилася від своїх слів. Але я вірю сину. В нього не було зауважень в щоденнику, мене не викликали до школи, жодної доповідної на ім’я директора про поведінку сина мені теж не показали. Тобто не було застосовано жодного заходу виховного впливу, а порушення дисципліни покаране запотиличником. Закінчилася зустріч тим, що директор пообіцяла скликати батьківські збори і там обговорити ситуацію.

У вівторок мій син прийшов до школи, і однокласники почали питати: «Ты что, нищий, что твой папа работает за границей?» Мій хлопчик ледь стримав сльози. Він і так скучає за татом, а йому ще й дошкуляють найболючішим. У середу він сходив до школи останній раз. Того дня дівчата з класу підійшли до нього зі словами: «Ми йдемо до вчительки вибачатися за твою поведінку, здай хоча б дві гривні на шоколадку». Ще син сказав, що у класі почали збирати підписи про його відрахування. Підписали навіть його друзі. І цим листком розмахували перед його очима. Син прийшов зі школи просто у шоковому стані. А 22 лютого я отримала ще одну порцію негативу цього разу від батьків.

Психолог (не шкільний), до якого ми звернулися після інциденту, сказав, що у мого сина психоемоційна травма. Зрозуміло, що після такого морального тиску треба було переводити дитину до іншої школи. Але ми зіткнулися з тим, що нам відмовляють. Можливо, керівників цих закладів повідомили, щоб вони не зв’язувалися з нашою «конфліктною» родиною. Хоча мій син гарно навчається, його оцінки з математики 10-12, він займається карате та музикою. Поки наш тато вимушений працювати за кордоном, я намагаюсь, щоб у сина не було дефіциту спілкування з чоловіками – з тренером у спортивній секції та вчителем музики у музичній школі.

Після всього, що сталося, я написала заяву до поліції, звернулася зі скаргою до управління освіти і науки та до прокуратури. Написала звернення до органів місцевого самоврядування.

«Захищати треба вчителів»
У адміністрації школи, звичайно, інша версія розвитку подій. Директор стверджує, що у такій ситуації беззахиснішими є вчителі, а не діти:
«Мама хлопчика зателефонувала мені у п’ятницю 19 лютого, запитала, чому мене немає на робочому місці (я була на курсах). По її тону було зрозуміло, що розмова буде на підвищених тонах. У понеділок я почала з’ясовувати, що ж сталося. Класний керівник розповіла про телефонну бесіду з мамою і запевнила, що конфлікт владнали. Але у п’ятницю, коли пані Наталія хотіла зустрітися зі мною, класний керівник побачила її у школі і здивувалась, бо вважала тему вичерпаною, а мама сказала, що після розмови з чоловіком не може просто полишити цю справу.

Наскільки мені відомо, хлопчик під час уроку музики бігав по класу, а це не звичайний кабінет, а амфітеатр зі сходинками. Він міг впасти і забитися, а вчитель залишився би винуватим. Вона просто зупинила його. До того ж мова йде про вчителя музики, лауреата конкурсу «Вчитель року», тендітну жінку невисокого зросту, завжди усміхнену. Ця людина не з тих, хто здатен підняти руку на дитину. До речі, вона написала заяву про звільнення.

4 березня пані Наталія з сином останнього разу відвідали нашу школу й зайшли до класу, щоб хлопчик міг попрощатися з друзями. Вони вмовляли його залишитися. І видно було, що він готовий зайти до класу і залишитися. Але мама відступати вже не хоче. До речі, ніхто не попереджав керівників інших навчальних закладів про можливий перехід проблемного учня – просто класи переповнені, більше 30 дітей брати не можна. Тому і відмовляють їм у зарахуванні.

Гадаю, що оцінку цієї ситуації мають надати правоохоронні органи, ми готові до будь-яких перевірок. Не виключаю також, що цей конфлікт штучно роздмуханий і це провокація по відношенню до мене як директора з метою зіпсувати репутацію навчального закладу».

Підтримує позицію керівництва закладу і голова батьківського комітету класу: «Хлопчик, який нині у центрі конфлікту, має проблеми з поведінкою. «Я сам вчитель, але працюю в іншій школі. Колись, забираючи свого сина після уроків, вимушений був зробити сину пані Наталії зауваження. Щодо цієї ситуації, то однокласники вмовляли його вибачитися перед учителем, а він не погодився. Знаю, що діти трошки недолюблюють хлопця за його поведінку». До речі, син голови батьківського комітету на цьому уроці був відсутній через хворобу, тому підтвердити чи спростувати факт нанесення удару не може.

Фіксуйте кожний крок
Крапку у цій історії мають поставити правоохоронні органи, управління освіти та науки й інші інстанції. А також психолог, з яким хлопчику доведеться пропрацювати цю травму. Вислухавши обидві сторони конфлікту, можна дійти висновку, що ідеальним варіантом запобігання виникненню подібних ситуаій, могли би стати камери відеоспостереження у навчальних закладах. Втім поки їх немає, батькам краще знати, як вчиняти, коли є необхідність захистити свою дитину.
Про те, чим відрізняється булінг від конфлікту, та про кількість справ щодо булінгу, які доходять до суду, ми спитали у начальника відділу ювенальної превенції ГУНП в Сумській області Сергія ТАРАСЕНКА.

r: Булінг – це відносно нове слово для позначення конфліктних ситуацій. Чи кожний інцидент можна так називати?
Сергій Тарасенко: Почнемо з теоретичної частини. 18 грудня 2018 р. ВРУ прийняла Закон України №8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу». Згідно визначення, для булінгу характерні наступні ознаки: систематичність, наявність сторін: кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу) і необов’язково спостерігачі, тобто свідки. Третьою ознакою є дії або, навпаки, бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння шкоди. При цьому важливо відрізняти булінг від конфлікту. У разі виникнення конфлікту відносини між його сторонами є симетричними. Кажучи простіше, сторона конфлікту, якій намагаються заподіяти шкоду, може дати відсіч. До прикладу, батьки можуть звертатися до поліції із заявою про булінг, якщо два підлітка побилися на перерві. Під час з’ясування обставин інциденту виявляється, що сварка почалася безпосередньо перед бійкою, а до цього хлопці навіть не були знайомі. У цьому разі ми не можемо говорити про булінг.
При булінгу відносини асиметричні. Визначається нерівність сторін, тобто хтось із учасників цькування не може впливати на ситуацію. Це може бути зумовлено різним ступенем фізичного розвитку, соціально-психологічної адаптованості до колективу, соціальним статусом, станом здоров’я. Наприклад, коли цькують інваліда, він не може захистити себе.
Заявити до поліції про факт булінгу може хто завгодно – жертви булінгу чи їх батьки, свідки. Спочатку можна звернутися до адміністрації навчального закладу, потім до поліції. Звернення буде зареєстровано, і за фактом проведено ретельну перевірку.

r: Яким чином можна довести факт булінгу?
С.Т.: Можна звернутись просто за фактом, втім правоохоронцям легше буде довести булінг у разі наявності доказів – наприклад, висновку експерта (якщо в результаті вчинення правопорушення була завдана фізична чи психологічна шкода), зіпсованих речей або техніки чи одягу, письмових документів – записок з погрозами чи повідомлень у соцмережах або месенджерах (у такому разі необхідно робити скріншоти, тобто знімок екрану). Також можна надати інформацію, збережену на телефоні чи смартгодиннику, та список осіб, які були присутні у момент булінгу.

r: Скільки звернень щодо булінгу ви отримали за поточний та попередній роки?
С.Т.: Звернень надходить дуже багато, оскільки у будь-якій незрозумілій ситуації звертаються до правоохоронців. За січень цього року зафіксовано три адміністративних правопорушення за фактом булінгу на території області. Я маю на увазі ті випадки, що кваліфіковані як булінг і направлені на розгляд суду. За 2020 р. було зафіксовано 10 фактів. Але така відносно невелика кількість випадків обумовлена карантином і режимом дистанційного навчання, адже булінг у переважній більшості випадків відбувається саме у навчальному закладі.

Поради адвоката

Про те, як саме діяти у разі виникнення конфліктної ситуації, розповіла адвокат Наталія Лебединець.
Не можна відкидати той факт, що діти бувають різними, у кожної дитини свій характер, виховання. Але одне можна сказати точно: застосовувати насильство, що має фізичну або психологічну форму, категорично заборонено. Багатьох батьків цікавить, що робити, якщо вчитель вдарив учня. Залишати без уваги подібні інциденти ні в якому разі не можна. Це може повторитися і, що найголовніше, негативно позначитися на психологічному стані дитини, знизити її самооцінку.

Робота вчителем вимагає багато терпіння, але не у всіх його вистачає. Не рідкісними в наш час є ситуації, коли по відношенню до дітей з боку вихователів/вчителів застосовується фізичне насильство. Виникає питання: чи мають вони на це моральне право і яка відповідальність передбачається?

Коли йдеться про випадки фізичного насильства відносно дитини, треба відразу звертатися до Національної поліції України, щоб зафіксувати правопорушення та провести медичний огляд дитини для фіксації можливих травм

Якщо вчитель б’є учня і побої незначні, то спочатку необхідно спробувати врегулювати конфлікт в навчальному закладі із залученням директора та психолога і звернутись у відділ освіти. Якщо переговори не привели до бажаного результату, то необхідно подавати заяву за даним фактом в поліцію або відразу до суду.

У випадку спричинення шкоди здоров’ю дитини або моральної шкоди, батьки мають право звернутися до правоохоронних органів. Право дитини на захист від усіх форм насильства в Україні гарантовано ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до якої кожна дитина має право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. На практиці, якщо вчитель вдарив дитину на уроці, це можна розцінити як побої, якщо відсутні легкі тілесні ушкодження. За це передбачено покарання у вигляді штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до 200 годин, або виправні роботи на строк до 1 року.

У разі якщо дитину б’ють систематично, то можна говорити про катування. Такі дії без кваліфікуючих ознак караються позбавленням волі на строк від 2 до 5 років. Якщо зазначені вище діяння здійснені з хуліганських спонукань або з мотивів расової, політичної, національної, ідеологічної чи релігійної ворожнечі або ненависті, або з мотивів ворожнечі чи ненависті по відношенню до будь-якої соціальної групи, то покарання настає у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Наказом Міністерства освіти і науки від 28.12.2019 № 1646 затверджено «Порядок реагування на випадки булінгу (цькування)». Згідно документу, відреагувати на випадок булінгу в закладах освіти можуть служба освітнього омбудсмена; служби у справах дітей; центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; органи місцевого самоврядування; керівники та інші працівники закладів освіти; засновник (засновники) закладів освіти або уповноважений ним (ними) орган; територіальні органи (підрозділи) Національної поліції України. Втім, якщо ви одразу звернетеся до найвищої ланки, вас, швидше за все, запитають, з ким ви намагалися розв’язати цю проблему на місцевому рівні. Швидше за все, скарга батьків повернеться для розгляду саме у школу. Тому використовуйте спочатку всі можливості для вирішення проблеми на нижчих рівнях.

Адміністративна відповідальність за прояви булінгу (ст. 173-4 КУпАП): штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі це – 850-1700 грн.) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400 грн.) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин. Слід зазначити, що за правопорушення дітей до 16 років несуть відповідальність їхні батьки, далі настає особиста відповідальність. Також передбачено і відповідальність за приховування випадків булінгу, це штраф 850-1700 грн. або виправні роботи до 1 місяця з відрахуванням 20% заробітку.

Щодо фіксування шляхом відео- чи аудиозаписів випадків булінгу, вважаю, що такий запис може бути доказом у суді. Він у будь-якому випадку є ситуативним або цілеспрямованим на висвітлення в Інтернеті. Проте суд оцінює всі докази за своїм внутрішнім переконанням і визнає їх допустимими чи недопустимими. У разі, якщо батьки застосовують зйомку при обговоренні ситуації булінгу, по відношенню до їх дитини то вони повинні сповістити про це адміністрацію закладу.

У ситуації, що викладена вище, батькам раджу звернутись про правничу допомогу до адвоката та написати заяву до правоохоронних органів (у цьому випадку стане можливим проведення слідчих дій: допит вчителя, дітей, які знаходились у класі, отримання посадової інструкції вчителя та інші заходи».

Підсумовуючи, наведемо слова керівника ГО «Батьки SOS» Альони ПАРФЬОНОВОЇ: «Діти – беззахисні, і коли трапляються випадки жорстокого поводження з ними, єдине, що ми маємо,. – це звільнення вчителя за власним бажанням» Втім, за її словами,з десяти випадків насильства проти дітей лише два закінчується звільненням вчителів. Інколи через декілька років вони повертаються на роботу до тієї ж школи.

Ксенія Соболєва
Панорама-2021