У Сумах презентовано нову книгу, присвячену сучасній і одвічній війні

Презентація відбулась 15 листопада в актовій залі СОУНБ. Автор – добре відома нам людина – Євген ПОЛОЖІЙ, письменник, сценарист, журналіст, видавець. Назва нової книги – “Фінальний епізод (війни, що триває 400 років)”. Роман про війну, як можна здогадатися. Зауважимо, що темі війни, яка триває в Україні, присвячені ще дві книжки Євгена Положія, написані відразу після початку російського вторгнення в Україну. Це “Іловайськ” (2015 р.) – книга, побудована на спогадах тих, хто опинився в “Іловайському котлі” 2014 року. Збірка розповідей про людей, які опинились в екстремально трагічних обставинах і спромоглись не піддатись, зберегти людську гідність і здоровий глузд. В 2016 році вийшла ще одна книга – “5 секунд, 5 днів”, де війна для головного героя починається на обох Майданах, а зрештою, він продовжує воювати вже зі зброєю в руках і також потрапляє в “Іловайський котел”. Отже, тема тяглої, виснажливої війни. яку всі ми зараз відчуваємо на собі, болить авторові. Новий роман, який він презентував, по суті є не підсумком – бо підсумки робити зарано – а узагальнюючим осмисленням подій, які сприймаються як низка епізодів, але є проявами нерозривного історичного процесу. Євген Положій розповів, що головний герой книги Григорій МОТУЗ має реального прототипа – протестантського пастора з Маріуполя Григорія МОХНЕНКА, з яким він протягом кількох років записав 14 інтерв’ю. Це реальна людина, багатодітний батько, волонтер і військовий капелан із досить складною біографією і особистою історією. Таким є і головний герой роману, головними рисами якого є чесність, людяність і позитивне налаштування. Перелік виглядає досить хрестоматійно, але слід зазначити, що ці риси присутні в душі героя постійно, навіть за нажахливіших обставин, на порозі смерті, і того, що страшніше від смерті – відчаю і апатії. Герой утримується на межі, залишається на “світлому боці” завжди. Водночас, він, як людина з генетично українським корінням, але радянсько-російської культури, «перероджується» на україноцентричного громадянина. Пасторові тільки спочатку здається, що минуле не має значення.

Ще одна риса роману – розширене історичне бачення подій. Герої – сучасні люди, але вони переживають-пригадують події 17 століття – переселення козаків на Слобожанщину, заселення півдня України, зокрема Маріуполя, вихідцями-вигнанцями з Криму і німецькими колоністами; є і такі повертання в минуле, як українська історія 20-30 х років з розкуруленням, колективізацією, висилкою на Сибір та поверненням. Все це на грунті правдивих історій реальних людей і документальних фактів. Подані ці “відхилення в часі” як природні хвилі свідомості героїв, тобто цілком органічно вплетені в структурований текст роману. Автор розповідав, як багато довелось попрацювати, збираючи факти, використовуючи праці відомих істориків, архівні матеріали і навіть власний сімейний архів. Але то вже секрети “письменницької кухні”, а результат читачі можуть оцінити на власний розсуд. На нашу думку, це не просто чергова книга про чергову війну. Навіть назва роману розпадається на дві нерівні за масштабом частини: моментальний “Фінальний епізод” і розлоге, заглибленне доповнення про “війну, яка триває 400 років”. Головний герой прозріває сенс цієї війни, шукаючи відповідь, на питання “Що є перемога?”: “Пастор знав, що перемога – цілодобова праця, безпощадна битва за свою землю, за кожен клаптик. Іншої відповіді він не знав. Хіба тільки ця війна триває значно довше, ніж 400 років, і лінія фронту – довжиною в екватор, а друга – від полюсу до полюсу, від самого Р.Х.» .
Щодо самої презентації, то вона пройшла вдало, можна сказати, компліментарно для автора і працівників бібліотеки. В залі аншлаг, до того ж, через zoom-трансляцію були присутні багато територіальних громад Сумщини, з обстрілюваного прикордоння також. Публіка підібралась співчуваюча і вдумлива, запитання до автора – числені і “в тему”. Обговорення роману перейшло на інший важливий щабель: формування громадської думки, власне українських наративів щодо доленосних подій, що відбуваються нині. Люди ще не встигли прочитати книгу, але добре усвідомили, що вона пов’язує актуальні проблеми з глибинними загальнолюдськими сенсами і цінностями. Насправді, “Фінальний епізод” має тяглість у майбутнє, початком якого він є.

Олексій Сікорський, Панорама, №47-2023