Цілющі експромти в Сумах

В Сумах виник театр, який є несподіванкою для глядачів і самих акторів
Про цей незвичайний проект нам розповіла виконавчий директор громадського фонду “Суми” Олександра МАРТИНЕНКО. За її словами, навесні в місті було здійснено проект “Лекції на колесах”. Сумами курсував спеціальний тролейбус, в якому між іншим можна було послухати розповідіь автора проекту театру Олександра БОНДАРЕНКА про емоційний інтелект. До речі, він є військовим з нашої 27-ї ракетно-артилерійської бригади, війну бачив і психологічний стан хлопців, які звідти повертаються, розуміє. Але ж він і колишній гравець Клубу веселих та винахідливих. Олександра Мартиненко стверджує, що в Сумах вперше відзначали День тролейбуса, подібного доси не було ніде в Україні. Лекції зацікавили людей, вони попросили ще. Так читання лекцій перетворилось на імпровізаційний театр “Стимул”, в якому акторами і глядачами є люди, які повернулись із зони АТО, або вимушені переселенці з місць бойових дій на Донбасі.
Олександра Мартиненко твердить, що всі ці люди зазнали більш або меньш тяжких психологічних травм, а імпровізаційний театр неабияк допомогає призвести душу до ладу. Олександра демонструвала світлини і відеозаписи, можемо стверджувати, що сама ідея такого театру досить смілива і оригінальна. Власне кажучи, акторів і глядачів, як таких, немає. Будь-хто може долучитися до того, що відбувається в будь-яку мить, аби тільки було натхнення. А воно просто випромінюється зі сцени, закликає взяти участь у виставі. Все почалося з лекцій про емоційний інтелект, але у Олександра Бондаренка виникла ідея такого театру, і вона виявилась дуже плідною. До гри в виставах залучаються військові, які, будемо казати прямо, зазнали психологічних травм, переселенці, які також побачили біди, і разом — представники міської громади, зокрема молодь. Автори проекту вважають, що в такому складі люди краще роздивляться одне одного, зрозуміють проблеми, які турбують тих чи інших. “Справа в тім, що цивільне суспільство не завжди розуміє військових, які повернулись із АТО, – вважає Олександра Мартиненко, – це не докір мешканцям Сум, це звичайно, але треба налаштуватись на те, що ці хлопці побачили і пережили таке, що ми навіть не уявляємо!” Окрім того, переоцінювання всього у людей після АТО йде на такому рівні, що непорозуміння починаються в колі сім’ї. Тобто людина, яка повернулась після тих жахів, залишається сама. І ось тут у пригоді стає цей незвичайний театр.
Щовівторка о 18.30 у приміщенні фонду за адресою: вул. Набережна р. Стрілки, 2 збираються охочі взяти участь у виставі або просто бажаючи бути глядачами і, звичайно, спілкуватися з іншими людьми, які їх розуміють або навчаються розуміти. Це насправді велика наука. Олександра Мартиненко розповідає про ідею імпровізаційного театру із захватом. Написаної заздалегідь п’єси нема. Нема навіть приблизного сценарію. Актори виходять на сцену і не знають, яким буде фінал імпровізованої вистави. Кожен може грати сам себе, аби виплеснути емоції, які давно накопичувались, або перебрати на себе якусь — будь-яку роль. Кажуть одне одному: “Зараз я буду Гамлетом, а ти — Колобок!” І потім імпровізують, не знаючи, що з такого розподілу ролей вийде. Олександр Бондаренко тільки координує процес, надаючи виконавцям максимум свободи. Коли він їде з міста у зону бойових дій, його місце заступає дружина або ж друг. О
Олександра Мартиненко спостерігала, що жодного разу актори-імпровізатори не завершили виставу якимось негативом і взагалі завжди уникають сумних емоцій. Все розчиняється в жартах, добрій іронії, гуморі. Люди намагаються розрадити одне одного. Минулої неділі, 19 листопада, в приміщенні фонду відбулась вистава, яку самі актори назвали “Варево”. Імпровізація, звичайно. Ідея цього шоу дуже загальна: варили-варили і щось таке зварили. То й по всьому. Але Олександра Мартиненко розповіла, що глядачів на цю виставу прийшло багато, як ніколи. Та й назвати цих людей глядачами — велика умовність, бо всі долучалися до дійства за натхненням.
Шоу народилось за підтримки Інститута миру і порозуміння, який знаходиться в Києві. Інститут допоміг придбати обладнання для освітлення і мікрофони, підтримали “Варево” і сумські волонтери. Як розповіла Олександра, через такі вистави, через спілкування фонд має на меті виявити людей з психологічними травмами і надати їм відповідну допомогу через професійних психологів, які працюють в фонді волонтерами. Ми спитали, чи тільки військові чи переселенці можуть звернутися до фонду по допомогу. Олександра відповіла, що фонд не залишить поза увагою будь-кого, хто зазнав психологічного дискомфорту, людей познайомлять з іншими психологами, які працюють в місті. Але головна увага фонду — військові та вимушені переселенці. Пояснення просте: аби не розпорошувати сили і зконцентрувати зусилля.
Вріз
Імпроовізація — знахідка не сьогоднішного дня, але дуже стає у пригоді людям, які відвідали справжню війну
Фото из архива
Заколдованная сцена! На этом подиуме люди буквально воскресают, забывая о выстрелах и восстанавливая душевное равновесие
Олексій Сікорський, “Панорама” №49