Сумщина в період між Першою світовою та більшовиками

У Сумській обласній універсальній бібліотеці відбулась чергова зустріч на історичну тематику. Гостем і історичним гідом був кандидат історичних наук, доцент СНАУ, а також краєзнавець, колекціонер та реконструктор Микола МИХАЙЛІЧЕНКО. Тема цієї зустрічі-лекції – український визвольний рух, зокрема – українське військо в період 1917 – 1921 рр. Узагальнююче гасло: “За Україну, за її волю!”. Слід зазначити, що ініціатива на зустріч виходила від націоналістичної молоді, а до юних приєдналися й старші, і всі разом склали коло шанувальників правдивої української історії.
Всі, хто хоч трішки цікавиться українською історією, добре уявляють собі перебіг подій в Україні у зазначений період та знають імена Винниченка, Грушевського, Петлюри, Скоропадського. Мудра вікіпедія багато чого нагадає про Центральну Раду, УНР. Але як почувалися в цьому вирі прості люди, руками яких і творилась велика історія? У що вони одягались, якими побутовими речами користувались, якою зброєю воювали – про це, і не тількі про це, була зустріч. Микола Михайліченко зібрав багату колекцію документів, світлин, аутентичних або ретельно відтворених речей, які дають уяву про військову форму і моду того часу, смаки, вподобання та потреби українських вояків. Відвідувачі мали можливість доторкнуся до розсипів трофейних речей, старовинних солдатських листів, світлин, довідок, грошей, газет, журналів та бонусом – до вцілілого смертного медальйону. Для особливо охочих – виключна опція – сфотографуватись у справжній шинелі зі справжньою зброєю. Але ж це не жарт і не атракціон, бо, на нашу думку, дотик до історії додає людське її відчуття до академічного знання. Микола Михайліченко на підставі знахідок і ймовірних припущень створив історію чи легенду, героєм якої був наш земляк, Сергій Фоменко. До рук дослідника потрапила солдатська книжка, яка належала цьому воякові. Цей документ не є повним аналогом військового квитка, це, скоріше формуляр, в який вписуються відомості про те, яке довольство і амуніцію отримав солдат, а також відмічено нагороди і військову часину, в якій служив. Сергій Фоменко народився в с. Павловка (так в документі – авт.), що знаходиться на теперішній Сумщині, а тоді належало до Харківського повіту. До мобілізації мешкав у Харкові, служив у мортирному корпусі 10-го дивізіону. Останній армійський запис російською: “Вовсе уволен с военной службы”. А додому потрапив вже за української влади, бо на реєстрі підпис отамана. Сергій Фоменко став служити в українському війську. Все це цілком достовірні відомості, а про перебіг долі і пригоди солдата можна домислювати, розглядаючи речі з солдатського “сидора”, та інші артефакти і документи, які продемонстрував дослідник. Це була дуже непересічна зустріч з історією, точніше, з її часткою. На нашу думку, такі повертання до минулого сприяють розумінню сучасності, в якій нам випало жити.

Олексій Сікорський, Панорама, №37-2023