Вона отримала спеціальну відзнаку за актуальність ідеї – п‘єса «Капкан для жаб». А також третю премію за п‘єсу «Нижньогірська генеральша».
“Щиро дякую усім своїм рідним, друзям, однокласникам, вчителям, знайомим і не дуже людям, тим, кого ніколи не бачила і не чула. СПАСИБІ за всі теплі слова, за побажання. Низький уклін – пані Тетяні і пану Юрію Логушам, засновникам Міжнародного літературного конкурсу” Коронація слова”, які несуть на собі справу державної ваги, бо “Коронація слова” пришвидшує хід історії, змінює український вимір і розширює український простір. Саме дякуючи подружжю Логушів, у 2016 році в Центральному Будинку офіцерів Збройних сил України в Києві (з аншлагом!) відбулася вистава талановитої режисерки Марини Люшиної за моєю п’єсою “Із Тарасом – через Морок”. Заради самодіяльних артистів з Конотопа пані Тетяна і пан Юрій спеціально(!) прилетіли з Америки, не бачачи жодної (!) репетиції. Мало того, пані Тетяна запросила ще й уславлену Ніну Матвієнко. І вона дивилася виставу! Ніна Митрофанівна після вийшла на сцену до аматорів і… вклонилася (!!!!) їм, а потім заспівала. У виставі теж звучав її голос. І це поєднання немов розірвало кордони часу. Плакали на сцені і в залі…Близька зустріч з такими людьми – це подія життя, бо можна доторкнутися до справжньої любові, справжньої інтелігентності, справжнього патріотизму. Саме цей Літературний Оскар України, як ще називають “Коронацію слова”, об’єднує українців рівними умовами, чітким дотриманням правил і надзвичайною вірою у Силу Українського Слова. СПАСИБІ вам, пані Тетяно і пане Юрію, від усіх нас за зроблене вами. Спасибі всім, хто вірить у мене та бажає творчої наснаги, і дай, Боже, щоб п’єси-переможці Богдани Олександровської стали виставами, які б усі побачили”, – прокоментувала нагороду письменниця.