Гроші на смітті. Як сумчани стають екосвідомими

Від Панорама 04.12.2019

У Сумах кілька спроб колективно сортувати сміття провалилися, сміттєпереробний завод залишається мрією, а полігон твердих побутових відходів вже не вміщує всього сміття, що збирається у місті

Вже майже рік як Україна мала б почати сортувати сміття. Того вимагало українське законодавство, того дуже просили європейські донори, все це було прописано в Угоді про Асоціацію України та ЄС. Але сталося не так, як гадалося. І далеко ходити не потрібно.

Разом з тим в Сумах продовжують працювати над розробкою нової схеми санітарної очистки міста. Власне, дуже важливого концептуального документу на найближчі 15 років, який має навести лад у думках можновладців і прописати конкретні кроки, немає. На цьому тижні і міський голова Олександр Лисенко поспішив попередити містян, що сміттєвий колапс наче відміняється, в Сумах навіть приймали делегацію чехів, яким дійсно є чим похвалитися у плані переробки сміття.

Але наразі ми маємо реальну екологічну проблему, і як би там не було, полігони не можуть впоратися з тим обсягом відходів, який ми щоденно продукуємо. Та чи можуть сумчани вже сьогодні почати сортувати сміття? Де є у Сумах пункти прийому макулатури, скла, пластику? Скільки коштує сміття і чи вигідно його накопичувати, щоб потім здавати?

Люди постійно скаржаться на погане життя, пенсіонери бідкаються, а влада розводить руками… Дійсно, рівень життя населення поки залишає бажати кращого. Однак винахідлива людина завжди знайде, на чому заробити. Навіт якщо мова про сміття. Приклад деяких країн, як то Швейцарія, Швеція чи Японія, показує – відходи можуть стати непоганим способом заробітку. Однак, навіть якщо українській економіці до швейцарської ще дуже далеко, перетворювати сміття на гроші можна спробувати вже сьогодні. Збираючи та відправляючи на переробку макулатуру, скляні та пластикові пляшки, метал. Зокрема, у роздріб у пунктах прийому по Сумах можна отримати всього 1,4 – 1,6 грн. за 1 кг макулатури.

350 кг сміття продукує за рік середньостатистичний українець

Та найчастіше у сумчан мотивацією до сортування чи збору того чи іншого сміття стає саме екологічний аспект. Кількість екологічних акцій чи флешмобів у Сумах за останній рік-два в рази збільшилася.

Хочу бути еко
Турбота про екологію сьогодні – світовий тренд, але чи так просто ставати еко-відповідальним у Сумах?

Якби ця стаття писалась де-небудь у Швеції, її тема, напевно, була б мало актуальною. В Швеції, де на сміттєзвалище потрапляє приблизно 1% відходів. Але не в Україні.

Кількість відходів, які щорічно продукують в Україні, просто вражає! Як розповіла доцент кафедри хімічної техніки та промислової екології НТУ ХПІ Тетяна ТИХОМИРОВА, за рік кожен українець викидає у смітник 350-370 кг відходів. Це близько 1 кг на добу. А якщо мова йде про дітей, чиї батьки використовують одноразові підгузки – то цифра виростає в рази. 97% відходів відправляються на полігони, де впродовж років вони накопичуються, перетворюючись на загрозу для усього живого. За офіційними даними, 10% території України знаходиться під санкціонованими та стихійними сміттєзвалищами. Лише 2% ТПВ спалюються на єдиному сміттєспалювальному заводі «Енергія», що в Києві. Про переробку й говорити годі. «Переробляється менше 1% сміття. В основному це скло, папір, поліетилен, поліпропілен (пакети) та поліетилентерефталат (ПЕТ пляшка). Технології переробки усіх типів пластику в Україні існують, але найчастіше вони тільки на папері – для запуску у виробництво потрібно налагодити роздільний збір сміття», – пояснює Тетяна Тихомирова.

Головне – перший крок
Слово автора. Ситуація навколо переробки сміття в Україні зачепила мене за живе ще під час роботи над матеріалом про сміттєві полігони в Україні та їхнє невпинне зростання. У той час фраза про те, що сумарна площа сміттєвих полігонів в Україні більша за територію Данії, м’яко кажучи, шокувала мене. Шокувала настільки, що навіть через рік не виходила мені з голови. Якось інтуїтивно я почала «залипати» на лонгрідах на усіляку екологічну тематику, «зависати» у соціально-мережевих пабліках, присвячених сортуванню, відмові від пластику, різноманітним екологічним ініціативам. Я дістала із шафи полотняні торбинки, які часто дають на конференціях та тренінгах. Але, гордо походжаючи містом з екоторбинкою і дещо зверхньо дивлячись на власників пакетів із супермаркету, я відчувала, що цього недостатньо, що я можу зробити більше. Саме у цей час на очі мені потрапив еко-марафон. Такий, що їх нині багато у соціальних мережах. Я вирішила, що час настав, і… почала сортувати.

На перший погляд, сортування – штука зовсім не складна. Здавалося б, береш і розкладаєш пластик до пластику, папір до паперу, органіку до органіки. Дзуськи! Самого лише пластика, що використовується у побуті, 16 видів. І далеко не всі вони підлягають переробці. Так, наприклад, пакети з-під крупи, макаронів, хліба, упаковка з-під кетчупу, пінопластові піддони на переробку не приймають. Тобто їх не можна класти у контейнер з пластиком, який піде на переробку. Окремо варто складати і кришки з-під пластикових пляшок – з них навчилися робити протези для людей з ампутованими кінцівками. Напевно ж, ви бачили в деяких організаціях окремі контейнери для збору пластмасових кришечок.

Перед відправкою на переробку пластик слід ретельно вимити і висушити, а тому епоха прання пакетиків в моєму домі почала новий відлік.

Схожа історія і з папером. Далеко не все можна пустити на вторсировину. Так, чеки, лотки з яєць, упаковка з масла не стануть матеріалом для виготовлення газетного чи туалетного паперу.

Ясно все лише з органікою. Але, як показав мій власний досвід, у загальній кількості відходів органічні займають, напевно, лише п’яту частину. Найбільша кількість сміття – це пластик. Вже за тиждень я мала два здоровенні пакети цього «добра»: один з тим, що теоретично можна переробити, а інший з тим, що треба гарненько стиснути (аби менше місця займало) і, покаявшись перед матінкою-природою, відправити на смітник.

Посортувавши сміття всього тиждень, я дійшла висновку, що саме пластик (пакети, упаковка, зламані іграшки, тощо) займає левову частку відходів у моїй родині. За тиждень у мене назбирався величезний пакет з пакетами та іншим пластмасовим непотребом. І якщо офіційна статистика говорить, що у загальній кількості відходів, спродукованих українцями? пластик становить 15%, то в моїй родині він становив, мабуть, відсотків 60. Це змусило мене суттєво замислитись над тим, як зменшити його кількість. Але це, як говорять, вже зовсім інша історія. На той час мені варто було думати про те, куди здати накопичене «добро».

Сміттєвий квест
Як виявилося, розпрощатися з відходами розумно не так вже й легко. Органіку можна викинути на смітник, або ще краще закопати десь під деревом – вона перегниє ?і буде добриво для рослин. Якщо ви живете в приватному секторі і маєте город чи клумбу – взагалі чудово! Папір і скло я знала куди нести – біля нашого дому є щонайменше два пункти прийому вторсировини. А от що робити із пластиком – питання із зірочкою. Я засіла перед ноутбуком і почала шукати пункти прийому пластику, які б точно відправляли його на переробку. Жовтим контейнерам із написом «Папір, пластик, скло, метал», що стояли у нас у дворі? я не довіряла, бувши впевненою, що сміття з них везуть на той самий полігон, що й решту відходів.

Після триденних пошуків вдалося знайти декілька пунктів прийому пластику, але всі вони були далеко від мого дому. Один раз я відвезла сміття, яке підлягає переробці, до пункту, розташованого за адресою: вул. Черкаська, 4. Там його прийняли і запевнили, що воно точно відправиться на переробку. Однак, якщо врахувати викиди від транспорту, яким я буду щотижня возити пластик в район Хіммістечка, то навряд чи моє сортування має якийсь екологічний сенс.

Трохи заспокоїла моє обурення сумчанка Анна КАЙНОВА, котра сказала, що пластикові плашки і макулатуру можна-таки викидати у жовті контейнери-«дзвоники», бо сміття з них відвозять до пунктів прийому вторсировини. До слова, Анна стала однією з сумських еко-активістів, котрі розробили карту, на якій позначено де і що приймають.

Що у сусідів?
Говорити про успішні приклади налагодженої системи сортування в українських містах поки що не доводиться, адже у більшості міст станції сортування сміття працюють виключно на громадській ініціативі. Це при тому що, згідно із Законом України «Про відходи», вся країна з 1 січня 2018 повинна була почати сортувати. Однак віз і нині там. В Україні сортувальних станцій налічується кілька десятків. Всі вони працюють на добрій волі, оскільки дохід від продажу вторинної сировини не перекриває навіть витрати на їх утримання, зауважує засновниця громадської організації «Україна без сміття» та перших громадських сортувальних станцій в Україні Євгенія АРАТОВСЬКА: «45 тисяч гривень – це найбільше, що нам вдалося отримати від вторсировини, це приблизно стільки, скільки коштує оренда приміщення для станції сортування». Заощадити кошти можна було б, якби люди почали самостійно сортувати сміття. І в деяких містах влада запровадила таку практику.

Наприклад, в Тернополі депутати міської ради прийняли рішення зобов’язати обслуговуючі організації переобладнати майданчики для роздільного збору сміття. «З метою забезпечення у Тернополі належного утримання елементів благоустрою та санітарно-епідеміологічного стану у сфері поводження з відходами на черговій сесії міської ради були внесені зміни та доповнення до рішення міської ради від 19.05.2011р. № 6/8/20 «Про затвердження Правил благоустрою м. Тернополя», – повідомила прес-служба Тернопільської міськради.

Подібне рішення прийняли і в Сумській міській раді ще у квітні 2016 р. Тоді ж обслуговуючим підприємствам було рекомендовано обладнати сміттєві майданчики контейнерами для роздільного збору сміття. На виконання цього рішення, говорять в СМР, ТОВ «А-Муссон» було запущено сортувальну лінію. На жаль, розпитати про її роботу мені так і не вдалося, оскільки на підприємстві мої запити проігнорували.

Висновки та рекомендації
Проаналізувавши власний досвід сортування, я зробила невтішні висновки. У Сумах культура поводження з відходами поки що знаходиться на дуже низькому рівні. Однак кожен може змінити ситуацію, не вдаючись до радикальних змін.

По-перше, варто звести споживання пластикової упаковки до мінімуму. Наприклад, віддавати перевагу продуктам у паперовій упаковці або і зовсім завести собі набір полотняних торбинок. Їх можна придбати в Інтернеті (вартість 60-100 грн за штуку) або ж проявити творчість та пошити такі торбинки самостійно. Якщо ж відмовитися від пакетів зовсім неможливо, намагайтесь хоча б використовувати їх кілька разів.

По-друге, збирайте макулатуру. Газети, журнали, зошити, книги, паперові обгортки, картон – це все можна здати у переробку. З них зроблять туалетний папір, газетний папір, навіть блокноти і пакування навчилися робити з макулатури. Це не лише збереже території від смітників, а й заощадить кілька дерев на рік.

По-третє, не спішіть викидати пластикові пляшки та пробки. З пробок роблять протези та використовують для 3-Д друку, а використані пляшки перероблять і зроблять нові.

По-четверте, не викидайте непотрібний одяг та взуття. Речі у доброму стані можна передати у притулки або ж віддати малозабезпеченим родинам.

По-п’яте, намагайтеся споживати локальні продукти. Це не лише вбереже довкілля від сміття та шкідливих транспортних викидів, а й заощадить вам кошти. При цьому необхідні поживні речовини можна знайти і в місцевих овочах та фруктах.
По-шосте, надавайте перевагу всьому багаторазовому. Так, одна стильна термокружка чи пляшка для води завжди краще, ніж 30 одноразових стаканчиків для кави на місяць. Те ж саме із косметикою та засобами для прибирання – краще обирати великі упаковки. Це економніше та зменшить обсяг шкідливого пластику в довкіллі.

А головне – пам’ятайте: кожен крок важливий. Ми можемо вічно виправдовувати власну бездіяльність бездіяльністю інших. Але кожен маленький вчинок може надихнути інших та наблизити людство до більш відповідального ставлення до світу, що нас оточує.

Сортуй, як в Європі
Ми любимо порівнювати Україну з країнами Європи. Та, оглядаючись на позитивні процеси в розвинених країнах, часто забуваємо, що це результат не лише досконалих законів, а й колективної відповідальності людей.

Німеччина. Не сортуєш? – Штраф!
Загально визнаним європейським лідером у плані поводження з відходами є Німеччина. Тут люди сортують не лише тому, що це корисно для довкілля, а й тому, що інакше вони матимуть значний клопіт. Наприклад, у невеличкому містечку Трір, населення якого ледь перевищує кількість мешканців в Сумах, сміття сортують у кожному домі. Люди там вже знають, що, коли не будуть відповідально ставитись до сортування, їм доведеться сплатити штраф у 90 євро, або й зовсім компанії з вивезення сміття перестануть їх обслуговувати.

В Трірі працює сміттєпереробний завод, який щорічно переробляє до 180 тонн відходів. Підприємство працює без перерв та вихідних.

З органічних відходів при температурі 60 градусів виготовялють компост, що високо цінується не лише німецькими, а й французськими та бельгійськими фермерами. Ціна за тонну такого добрива доходить до 1000 євро.

Польща. Контейнери для ялинок і знижки за сортування
У польських містах відходи сортують так само, як і в Німеччині, розділяючи їх на пластик, папір, скло, метал та органіку. Однак після новорічних свят можна помітити додаткові контейнери, куди поляки викидають новорічні ялинки. Якщо ж ви надумали зробити ремонт, то для штукатурки та старого паркету доведеться замовити додатковий контейнер.

На вулицях деяких міст можна зустріти спеціальні автомати, які за пластикові пляшки видадуть спеціальний чек. Його можна обміняти на продукти у супермаркеті. Відсортоване сміття переробляють, а те, що неможливо переробити, спалюють.
Особливістю польської моделі сортування сміття є заохочення для мешканців, які сортують. Такі домогосподарства отримують знижку на послуги з вивезення сміття. В перерахунку на гривні щомісячна знижка для тих, хто дотримується роздільного збору, становить до 30 грн.

Чехія. Електроенергія та будматеріали зі сміття
У Чехії, як і у багатьох європейських країнах, роздільний збір сміття існує досить давно. Але і проблема з полігонами остаточно тут ще не вирішена. Наразі в країні існує 181 сміттєзвалище та функціонує сміттєспалювальних заводи. Один з таких функціонує у середмісті Любереца. Підприємство щороку переробляє близько 96 тис. тонн ТПВ, які надходять від жителів міста та прилеглих районів. Під час високотемпературного спалювання сміття (850 – 1100 градусів) отримують електричну та теплову енергію, яка спрямовується на потреби містян. Крім того, після спалювання лишається близько 30 тонн шлаку, який використовують у будівництві.

Швеція. Переробимо своє і заберемо в сусідів
Швецька модель поводження з відходами, певно, могла б бути взірцем для багатьох навіть розвинутих країн. Тут бажання зменшити кількість полігонів призвела до того, що на смітник відходить лиш 4% непотребу. Власники сміттєпереробних заводів бідкаються, що скоро їм буде нічого переробляти.

Так сталося через те, що в Швеції почали активно впроваджувати технологію “енергія зі сміття”. Спалювання 2,5 млн тонн відходів дозволяють забезпечити теплом та електрикою понад 900 тис. будинків і 30 електростанцій. Така технологія призвела до того, що Швеція почала забирати сміття у сусідніх країн. Щорічно вона забирає 800 тис. тонн сусідського сміття.

Сортування сміття для швецьких родин не є чимось новим або дивним. Практично у кожному домі є кілька контейнерів для роздільного збору сміття. На автозаправних станціях у вас радо приймуть для утилізації батарейки, люмінісцентні лампи, кабель, токсичні відходи, як то побутова хімія, фарби, лаки, аерозолі, тощо. Брендові магазини приймають вживаний одяг, аби той не відправлявся на смітник.

Звісно, будівництво сміттєпереробних та сміттєспалювальних заводів потребує значних інвестицій. Але якщо проаналізувати досвід європейських країн – там відповідальне поводження з відходами стало своєрідною ідеологією, чимось буденним і звичайним. Можна і потрібно чекати, вимагати кроків від держави, але можливо варто почати із себе і, наприклад, сьогодні сказати на звичне питання касира в супермаркеті “ні”?

Nowaste, як стиль життя
Попри те що ситуація навколо збільшення кількості відходів в Україні чи не критична, з кожним роком все більше молодих (тілом і душею) людей починають усвідомлювати необхідність її змінити. Бути екологічно свідомим зараз так само модно, як колись носити майку з Ді Капріо. Цю моду швиденько підхопили виробники, і сьогодні в Інтернеті можна придбати багато цікавинок, що роблять екологічне життя гарним та зручним.

Шопер. Простою мовою “екоторба”. Це, мабуть, найперша річ, що має з’явитися в арсеналі молодого бійця за екологію. Це полотняна торбинка, яка має замінити пакет у поході в супермаркет чи на базар. Хоча, в принципі, екоторба цілком може замінити сумку для прогулянок, походу на роботу. Плюси очевидні – невисока ціна (хоча за бажанням можна й самому пошити із вживаного одягу відповідних тканин); легкість у догляді (прання у машинці дуже добре перерносить); досить велика місткість. Серед недоліків те, що за відсутності кишеньок в шопері перемішується грішне з праведним. Середня ціна: 150 -250 грн.

Термокружка та багаторазова пляшка. Багато пити – дуже важливо для здоров’я. Пити чай та каву – дуже корисно для гарного настрою. Аби зробити ці корисні звички ще й безпечними для довкілля, варто подумати про термочашку та пляшку.

Різноманітність дизайнів, матеріалів та кольорів вражає. А головне – ці гаджети можуть замінити до 30 одноразових стаканчиків та пластикових пляшок на місяць (звісно, якщо ви обходитесь одною кавою та однією пляшкою води на день). Середня ціна: 200-250 грн.

Багаторазова соломинка. Хочете берегти довкілля, але не уявляєте свого життя без латте взимку та лимонаду влітку? Вам на допомогу приходять багаторазові соломинки. Вони бувають дерев’яні та металеві і використовуються безліч разів. Для зручності такі соломинки продаються разом із щіточкою для миття. Увесь комплект коштуватиме до 70 грн.

Торбинки для продуктів. Це те, що має замінити одноразові пакетики, – зло сучасної екології. Їх роблять із різних натуральних тканин, доповнюють зашморгами, щоб продукти не розсипалися. Окрім екологічності, вони грають і суто естетичну роль, адже є значно гарнішими за звичайний пакет. До того ж їх легко прати у машинці, а отже використовувати можна дуже довго, що у певній мірі теж економить наш бюджет. Середня ціна: 60-100 грн. за одиницю.

Еко-блокнот та еко-ручка. Так, ми живемо у добу цифрових технологій. Але складно уявити собі людину, в якої на роботі чи вдома не було б блокноту та ручки. Винахідники придумали, як забезпечити екологічність і в цих простих деталях. Сьогодні в канцелярських магазинах можна придбати блокноти та ручки, виготовлені із вторинної сировини, здебільшого макулатури. Після використання таку канцелярію можна знову здати на переробку, і так безкінечно.

Домашній компостер. Для тих, хто серйозно взявся за зменшення сміття в своєму житті, у нагоді стане домашній компостер. Це такий контейнер, в який дозволяє перетворювати органічні відходи на добриво. В нього потрібно закидати органічні відходи, окрім рідин, кісток та екскрементів тварин. Для того щоб органіка швидше компостувалась, можна використати спеціальні мікроорганізми – бокаші. Їх можна придбати в Інтернеті. Через 35 днів готовий компост можна висипати на город або навіть закопати на клумбі біля багатоповерхівки. Власники таких комостерів запевняють: неприємного запаху від нього практично немає. Середня ціна – 400 грн.

Анна Горпинич
Панорама №48-2019