Що таке колоніальне мислення?

Колоніальне мислення (КМ) – це, коли культуру метрополії тубільці знають краще, ніж свою. Коли більше переймаються втратою пам’ятника Пушкіну, ніж відсутністю пам’ятників своїм поетам. Хоча носій КМ і не відділяє поетів метрополії від поняття «свої». Тому й переживають за Пушкіна, як за «свого».

Носій КМ переконує нас, що мешканці країни-агресора «максимально близькі нам за менталітетом, духом, мовою і так далі, і вони точно ближчі до нас, ніж люди будь-якої іншої національності”. Бо «свої».

Колоніальне мислення – це, коли свою культуру називають «маленькою». Бо є ж велика культура, і вона не деінде, а в столиці метрополії. А в нас може бути тільки маленька. А яка ж культура в інших країнах – велика чи маленька – це взагалі за межами цієї парадигми. Є лише «велика» там і «маленька» тут. Культуру інших країн носій КМ не міряє.

Колоніальне мислення – це постійні пошуки харошого русского (ХР). Що є формою рабської залежності від господаря. Так, він зараз злий, катує і вбиває. Але ж, певно, в нього є й хороша його половина, і тубільці наполегливо її шукають. І ця хороша частина, втілена хоча б у кількох ХР, має нас пожаліти, засудити свою погану половину. Тоді якось трохи легше на душі. Наш господар усе ще любить нас, хоч і карає.

Пошуки ХР – це варіація стокгольмського синдрому. Начебто усі проти російської мови в публічній сфері, проти російської музики, російських діячів, але варто якомусь ХР заспівати «Украіна – мая втарая палавіна», і всі новонабуті антиколоніальні переконання розбиваються вщент.

ХР – це спецоперація, яка проламує в переконанні, що відповідальність несуть усі росіяни, величезні дірки. І чим імовірніший буде хоча б частковий програш росії, тим операція з просування ХР, буде більш масовою. До речі, про повний програш росії жодний ХР навіть думки не допускає. Ми ж двє палавіни. Причім, одна палавіна главная. Як же вона може зникнути? У випадку, не дай бог, програшу України, операція з просування ХР буде швидко згорнута.

Але крім пасивних носіїв КМ є й свідомі агенти КМ та масового вмонтування ХР в тіло України, які маніпулятивно будують свої тези, спочатку пропонуючи бажане рішення існуючої проблеми («Щоб перемогти РФ…), а слідом нав’язують необхідну для впровадження в громадську думку тезу: «… треба прихистити усіх «хороших росіян».

Але, здається, ми вже стали забувати, як насправді мають виглядати ХР.