Сергій Тігіпко: боротьба за своє покоління

Автор – Олександр Хоруженко, директор Центра досліджень регіональної політики

Сергій Тігіпко останнім часом називає себе новим обличчям української політики, хоча і старе ми, звичайно, не забули. Тігіпко – це п’ятдесятирічні, це те покоління політиків і бізнесменів, яке свого часу було покликане в якості інструменту модернізації старої номенклатурної влади. Проте у цього покоління завжди існував комплекс нереалізованості. Тігіпко – пострадянський технократ, який тяжіє до лівоцентризму, соціал-демократії.

Тігіпко показує, що у нього не тільки гарно продуманий візуальний ряд. Свою нішу як кандидата – і в образі, і в слоганах він підпадає під очікування нового покоління в політиці. Легкість образу, бамівський комсомолець з піджаком через плече – це дуже доречно.
Сергій Леонідович не став вганяти народ в депресняки в стилі модерного Арсенія, а пішов по протоптаній стежині: позував голим до поясу перед фоторепортерами, посидів в танку, завів телефон для скарг і риторичних відповідей на риторичні запитання.
У нього активна і організована інформаційна лінія, він постійно присутній у виданнях і для еліт, і в жовтій пресі. Проте рівень цих матеріалів досить паркетний, спрямований більше на підтримку візуального ряду, а не для дискусії з мислячим читачем.
А 17 січня 2010 р. він може розраховувати на 3-4% голосів виборців, не більше.

Автор – Олександр Хоруженко, директор Центра досліджень регіональної політики