Представники сумського спортивного клубу інвалідів «Фенікс» піднялися на найвищі вершини Словаччини та Польщі

Члени спортивного клубу «Фенікс» повернулися з експедиції до Високих Татр. Там вони протягом кількох днів, попри всі свої негаразди зі здоров’ям та інвалідність, змогли здійснити сходження на кілька складних вершин

Словацький іспит
Ідея сходити в Високі Татри належала громадянину Чехії Карелу Подоляку. З ним феніксівці познайомились восени минулого року – тоді він був провідником групи з числа українських і чеських людей з інвалідністю на найвищу гору Чехії – Снєжку (перед цим, за тиждень, у сумської команди був підйом на найвищу гору Греції — Олімп. – авт.) Дружба набула вагомих обертів. Зокрема, вже весною нинішнього року пан Карел спільно з клубом «Фенікс», за підтримки Сумської міськради, організували інтеграційний міжнародний пробіг навколо озера Чеха за участю дітей, молоді, ветеранів, осіб з вадами здоров’я. І ось тепер Високі Татри.

Із Сум до Словаччини поїхала група з 11 людей, серед яких були з інвалідністю першої, другої а третьої групи, а також волонтери і медик. Вже безпосередньо в Словаччині до неї приєдналися друзі з Польші та Чехії. Таким чином вийшла своєрідна українсько-чесько-польська експедиція.

Спочатку учасники походу мали зійти на вершину Переднє Соліско – це 2093 м. Пан Карел проінспектував цю вершину на предмет можливого сходження для групи людей з інвалідністю ще раніше і зробив висновок, що на неї можна спробувати піднятися. Загальна протяжність маршруту від населеного пункту Штрбське плесо до гори для групи з 15 людей (наймолодшому учаснику було дев’ять років, а найстаршому – 66 ) склала 12 км. З 15-ти на вершину піднялися 12.

Найвища вершина Високих Татр і всіх Карпатських гір – Герлаховський щит, висота якого над рівнем моря 2655 м

– Це дуже гарний результат, – розповів керівник спортклубу Олександр Грінка. – Адже у багатьох з учасників того походу в Татри є серйозні проблеми зі здоров’ям. Приміром, у Ольги СОРОКІНОЇ було ампутовано нижню кінцівку в дитинстві після перенесеного онкозахворювання, Олександр КНИШ підхопив серйозну недугу під час служби в армії, Віталій ПОНОМАРЕНКО переніс важку черепно – мозкову травму свого часу. Найбільш проблематично було підніматись, звісно, людям з порушеннями опорно-рухового апарату, бо вже останні двісті метрів при підйомі на Переднє Соліско треба плідно працювати не лише ногами, а й руками. Однак феніксівці впорались із завданням.

Риси пустили
Стосовно ще однієї гори – Риси – то тут все значно важче. Вона сама по собі вища – 2503 м, і шлях до неї набагато складніший. Останню ділянку маршруту треба було долати, тримаючись за металеві ланцюги і драбини над прірвами. Тому про підйом на неї людей з важкими захворюваннями мова не йшла. Та все ж чотири відчайдухи, Карел Подоляк, Роман і Тарас КЕРНОЗИ та представник «Фенікса» Віталій Пономаренко, здолали і цей іспит. А тому прапор України і «Фенікса» гордо замайорів над Високими Татрами. До речі, гора Риси має кілька вершин, дві з яких знаходяться на території Словаччини, а ще одна (2499 м) є найвищою вершиною Польщі. Але всі вони зовсім поруч. Так що четвірка відчайдух змогла зійти відразу на дві вершини.

Для більшості з учасників подорожі знайомство з горами було вперше, тому для них це було дуже нелегко. Дехто вже мав невеличкий досвід походів в гори, адже члени клубу інвалідів ходять у гори з 2006г. У декого за плечима були українські Говерла і Роман – Кош, гори в Чорногорії та Туреччини, вже згадані найвищі вершини Греції та Чехії. «Так, я був в наших Карпатах, – сказав Олександр Книш, але в Словаччині мені було значно складніше і фізично, і психологічно».

«Безумовно, для фізично здорових людей чи підготовлених альпіністів словацькі і польські вершини здадуться зовсім нескладним екзаменом, – додає Олександр Грінка. – Але для людей з важкими хворобами кожна вершина – це чергова невеличка життєва перемога, перемога над недугами і негараздами. Кожна гора додає упевненості і сили. Також для тих людей, хто зараз перебуває в складних життєвих ситуаціях через свої проблеми зі здоров’ям, хто замкнувся у собі, ми теж своєрідний приклад того, що можна повноцінно жити попри усі обставини.

Довідка Високі Татри – гірський масив, частина Західних Карпат. Розташовані на кордоні Словаччини та Польщі. Масив простягається із заходу на схід, між долиною річки Ваг на півдні та річкою Дунаєць на півночі.

Свою назву гора Риса отримала найімовірніше завдяки жолобам та ярам, якими вона вкрита, що нагадують подряпини та смуги. Однак за іншою версією Риси є просто множиною слова рись, хоча рисі насправді не живуть за межами лісової частини передгір’я.

Назву Високі Татри має також місто, розташоване в горах на території Словаччини. Населення міста становить 5,5 тис. жителів.

Словацькі нотатки
Олександр Грінка, журналіст, керівник спортивного клубу інвалідів «Фенікс»

Якщо хтось вважає, що подорож до сусідньої Словаччина штука досить дороговартісна, то дуже помиляється. Принаймні, той, хто частенько подорожує, знає, що всюди можна зекономити, починаючи від квитків і закінчуючи проживанням і харчуванням. А якщо людина ще досить непогано товаришує з Інтернетом, то можна все розрахувати до малесеньких дрібниць. Головне, що у нас є безвіз, а значить, можна не паритись з консульствами і посольствами. Також ледь не кожного тижня з’являються нові маршрути, як залізничні, так і автобусні і авіаційні. А відповідно можна підшукати варіант з проїздом собі по кишені. Я можу вас здивувати, але при бажанні в тих же Високих Татрах можна відпочити за 100 євро кілька днів. Найекономніший і досить непоганий за зручностями залишається варіант подорожі залізницею.

Сьогодні до Мукачева можна дістатись із Сум за 220 грн. Хоча квитки на так званий соціальний поїзд сполученням Лисичанськ-Ужгород швидко розкуповуються, при бажанні можна їх придбати як в касі, так і через Інтернет. По приїзді в Мукачеве ви пересідаєте на поїзд «Мукачево-Кошице» (він курсує тричі на день) і через три з половиною години будете в Словаччині. І це всього за 270 грн. В Кошице вам треба сісти на будь-який регіональний чи міжнародний поїзд і доїхати за 5,5 євро і за дві години до станції Штрба. Якщо не маєте бажання довго шукати місце для проживання, то можна зупинитись в кімнатах відпочинку чи хостелі чи міні-готелі (називають по-різному) безпосередньо на другому поверсі залізничного вокзалу. У кожному номері (від двомісного до пятимісного) є холодильник, телевізор, електроплита, мікрохвильова піч. Туалет і душові кімнати поруч по коридору. І коштує це задоволення від 12 євро за добу з людини. Також поруч у радіусі кількох км можна зняти кімнату у приватному будинку або навіть всю садибу. Інтернет – в допомогу!

Приїхали – і в гори. З протилежного боку вокзалу кожної години курсує місцева електричка типу фунікулера (зубачка) до Штрбского плеса. Сама станція вже розташована на висоті 1350 м. Проїзд в один бік – одне євро, тривалість – 15 хв. Штрбске плесо – це невеличке туристичне містечко, куди з’їжджаються туристи з різних містечок Словаччини та багатьох країн Європи і чудове озеро водночас. Тут безліч готелів і ресторанів, в яких ціни вже доволі європейські. Але в багатьох ресторанах до 14.00 можна замовити комплексний обід за 4, 2 євро. І він дуже смачний і ситий. Навіть якщо не встигли до 14.00, опісля можна замовити страву за 5-7 євро, та ще й з келихом чудового словацького пива. Раджу словацькі галушки! Вони зовсім не схожі з нашими.

Зі Штрбского плеса розпочинаються найбільш популярні маршрути в гори, на водоспади, озера. Краса тут неймовірна, тому ні в якому разі не пожалкуєте. А тепер порахуйте, скільки ви на все витратите коштів. І у вас є ще сумніви?

Чаруюче Штрбске плесо
Залізничну станцію Штрбске плесо і озеро з такою ж назвою розділяють 10 хвилин пішої ходьби
Якщо ви опинились на залізничній станції Штрба, то до Штрбского плеса вас доставить трамвай – фунікулер «зубачка». Свою назву транспорт отримав завдяки зубцям посеред коліс, щоб повзти вгору по схилу. Оскільки дорога проходить через заповідник, то використовують транспорт, який найменше шкодить навколишньому середовищу.

Штребске плесо, незважаючи на кострубату назву, є одним з дивовижних куточків Словаччини і Карпат. Воно утворилося в низині між горами внаслідок танення льодовиків і стало улюбленим містом відпочинку в словацьких Татрах. Все, що ви хочете отримати від насолоди гірськими озерами, починається саме тут, з блакитного магніту, котрий манить своєю величчю і красою.
Штребське плесо – чудовий варіант для цілорічного відпочинку, причому навіть з дітьми різного віку. Єдиний нюанс, що серед безлічі розваг заборонена риболовля, також в озері не можна купатися.

Природно, що основною спеціалізацією місцевості є гірськолижний відпочинок, оскільки сезон катання тут досягає 150 днів. Причому основні траси орієнтовані на початківців, лижників і дітей. Всі траси курорту знаходяться на південному схилі гори Переднє Соліско (загальна довжина трас 8,5 км, є «червоні» та «сині» траси, є можливість нічного катання). На території працює садочок для діток «Мілка», де спокійно можна залишити маленьких дітей. У нижній частині гори розташований сноупарк для слалому, швидкісного спуску та фрірайду. Навколо озера Штрбське знаходиться 26 км трас для бігових лиж.

Тим, хто байдужий до катання на лижах, нудьгувати тут не доведеться. На схилі гори є \фан-парк, який пропонує бажаючим сноутюбінг, катання на санчатах, рафтинг на снігу, банджі-джампінг.

Ну а якщо вам взагалі набрид сніжний килим, тоді можна відправитися в Ліптовський Мікулаш чи Попрад і зануритися в атмосферу вічного літа в аквапарку Татраландія чи Аквасіті, а заодно подивитися на визначні пам’ятки.

Влітку Штрбське плесо порадує фанатів велосипедних прогулянок, любителів свіжого повітря і прихильників канатних парків. Дітям буде весело розважатися на скеледромі, батуті, банджі-джампінгу або відвідати квест.

Олександр Товстокорий
Панорама №37-2019