Правда – згодом

ПОНЕДІЛОК, 30 СІЧНЯ. Через відключення світла і всілякі буденні негаразди тільки зараз почув про зруйновану багатоповерхівку у Харкові. Втім, хіба це новина? Черговий прояв тяглого процесу. Сотні мудрих афоризмів про нікчемність буття – дурня. Там були діти, які ще не почали життя. Познайомився з жіночкою, яка працює, допомагаючи старим та самотнім. Реальність навкруги змінюється, та ці люди залишаються і потребують догляду. Трапляються вередливі і непередбачувані. І байдуже, що війна. Жіночка з усим цим вправляється, виглядає бадьорою. Щоправда, на спонтанне інтерв’ю для газети не погодилась, бо на службі без згоди начальства не можна.
ВІВТОРОК, 31 СІЧНЯ. Серед багатоповерхівок, прямо у дворі продають молоко з бочки на колесах. Спомини з дитинства: така сама бочка, така сама черга і я з бідончиком на три літри – перший мій сімейний обов’язок. І такі ж самі розмови у черзі: “Воно аж синє, бо розбавляють!”, “Ви бачили, як ту бочку миють? І я не бачила!”. Багато чого ми не бачили, а воно є. А ця черга, мабуть, одвічна, бо її навіть побачити і почути можна.
СЕРЕДА, 1 ЛЮТОГО. На базарі розтрощив банку з малиновим варенням. Невинний, бо стояла з самого краєчку. Грішний, бо проходив близько, та ще й штовхнув хтось. Невдалий день, бо ще й відшкодувати бабці немає чим, хоч шапку чи штани знімай. Пощастило, бо повернувся додому живий-здоровий і без озвучених прокльонів навздогін. Дочекатися пенсії, знайти бабусю, закрити питання.
ЧЕТВЕР, 2 ЛЮТОГО. Цілу ніч не вимикали світло і вдень комп працює. Що трапилось? Чи в кремлі щось велике здохло?
П’ЯТНИЦЯ, 3 ЛЮТОГО. Бачили, як влітку серйозні люди вибирають кавуни? Гладять, тиснуть, дають “щалбана” і прислухаються, крутять йому хвостика. Одна бабця в АТБ так само експертно вибирала картоплю. Вдягла другі спеціальні окуляри поверх постійних і картоплину по картоплині, ретельно так вивчає. Ні, я не насміхаюся, дай Боже кожному так розважливо обирати кращеньке серед усього, що пропонує життя.
СУБОТА, 4 ЛЮТОГО. Випав справжній сніг, міський простір виглядає охайніше і навіть святково. Справжня зима почалась тоді, коли вже майже перезимували. Замість візків зробились актуальними санчата. На них катають макулатуру, склотару, гуманітарну допомогу. Часто – дітей. Навіть ввечорі якось посвітлішало. За вікном на дереві майорить здоровий шмат поліетиленової плівки. Вже кілька років використовую його для визначення сили і напрямку вітру. Це взагалі прапор нашого двору, під ним біля сміттєзвалища бомжі щоранку “урочисту линійку” влаштовують.
НЕДІЛЯ,5 ЛЮТОГО. На цьому тиждні нестандартніі рухи відбувались не там, де стріляють і вибухає, а в тім просторі, де зазвичай панує тиша, яку можна переплутати із благодаттю. На всіх рівнях пройшла хвиля обшуків, звинувачень та навіть відкриття кримінальних впроваджень. Наскрізна тема – корупція та розкрадання коштів, призначених для ЗСУ, відновлення інфраструктури тощо. Все це колись визначалося примітивним терміном “мародерство” і щодо призначення покарання трибунали не дуже сушили собі голови. Тепер не те. Ввічливими обшуками потурбували відомих олігархів, щось негарне сталося у податковій службі, з митниками негаразд, навіть всередині СБУ “шкандаль”. Не пасе задніх і рідна Сумщина, наша ОВА виявилась “на висоті”. Спадає на думку питання: чи це є просто хвиля, чи ознака відкриття внутрішнього антимародерського фронту? Хто зна, тітка Феміда не терпить поспіху, правду, або прийнятну версію нам запропонують згодом.