Погоду і сусідів не обирають

ПОНЕДІЛОК, 26 ЧЕРВНЯ. Вже давно відлунав кульгавий росіянський путч, а коментатори ніяк не вгамуються. Гадають та вигадують, хто там чого хотів і що з цього тепер буде. Мені, як людині, яка від росіянських справ відсторонена, цікаво тільки своє: щоб окупанти забрались з України, а ще – шоб до нас з їх боку нічого не прилітало. Наразі цого ще не сталось.
ВІВТОРОК, 27 ЧЕРВНЯ. Приятель з Іспанії похвалився відео, як робот прибирається в хаті. Позаздрив біженцеві. Задавила жаба, просто кажучи. Пішов на базар і купив собі новий віник. Хіба я така вже злиденна людина? На базарі зустрів вишиванку кольору хакі з темно-зеленими візерунками. Потім – парасольку, розмальовану під камуфляж. Невесела мілітарна мода.
СЕРЕДА, 28 ЧЕРВНЯ. Сусідка скаржиться: “Онуки дістали своїми дурними комп’ютерними іграшками, жити не можуть без того ноутбука, а я – плати гроші”. І квитанцію показує. Поспівчував. Згадав, що мені малому вистачало футбола, а “Морський бій” – то взагалі була інтелектуальна, розвиваюча гра. Що воно повиростає з цієї молоді?!
ЧЕТВЕР, 29 ЧЕРВНЯ.Ніж нічого не робити, краще хоча б полежати на дивані. Дивлюсь на дощ, думаю про дощ. Бо що бачиш, про те і думається. Ще згадую свої величні плани на сьогоднішній день, які вони були грандіозні і зухвалі. Але ж доводиться пасивно спостерігати за дощем. Цілий місяць, як немає літа. Сусід, завзятий фермер, сумно передбачає: “Все погниє”. Такому увімкнути спеку за тридцять – не буде задоволений, бо “Все погорить”. “Недосконалість світу вже дістала”, – приблизно так дуже влучно казав філософ і поет Лесь Подерев’янський.
П’ЯТНИЦЯ, 30 ЧЕРВНЯ. Потоп у коридорі. Та не тільки там, а на півбудинку. З-під сусідських дверей – потужні хвилі, а за дверима, схоже, нікого живого. Делегати з нижніх поверхів пристрастно допитують чомусь мене: “Хто тут живе, та де їх знайти? Або хоч телефон!”. Атомізовано живемо, кожен сам собі. Ніхто тобою не зацікавиться, якщо нікого не затопиш.
СУБОТА, 1 ЛИПНЯ. Місяць, як немає літа. Вийшов на вулицю – і кросівки, мов жаби. Дощ двічі розганяв весь базар, потім підступно припинявся, запрошуючи людей повертатись. Але трапилась несподівана прємність: в магазині дівчата назвали мене “хлопчиком”. Давно звик до “дядька”, звикаю до “діда”, а тут отакий комплімент! Буду скуповуватись тільки в них.
НЕДІЛЯ, 2 ЛИПНЯ. Не хотів про погане, та воно саме лізе. Із Запорізької АЕС потікали росіянці. Кажуть, що залишили кілька фахівців на хазяйстві. Скільки там енергоблоків? Ось стільки нових “Чорнобилів” можна влаштувати! Виглядає неймовірно, але лячно. Тією катастрофою, до речі, керували саме з москви. На жаль, неможливо обирати собі місце народження, а відтак – і сусідів.