Перший після бога

Проти сина мера Сум Максима Мінаєва поновлено кримінальну справу. Через сім років після того, як закрили. Поновив справу заступник прокурора м. Суми Сергій Маслюк. Інформаційний простір України просто роздерли на шматки цим повідомленням, сам мер також не скупився на емоційні коментарі: “Мене не можна залякати, мене можна тільки вбити! Це переслідування!”

Проте на питання журналістів, за що ж саме його переслідують, мер відповів специфічно: “Тому що я – Мінаєв!” Тобто не відповів зовсім.

Коментарі в Інтернеті були майже одностайними: якщо Мінаєв і має бути покараний, то тільки за те, що жулік і крадій; чипати родину – остання справа.

То чому ж прокурор Маслюк пішов на такий ризикований крок, що може зробити з крадія мученика?

Якщо вірити інформації з різних джерел, то події розвивалися наступним чином. На днях Мінаєв зустрівся з Маслюком біля міської прокуратури і вимагав припинити будь-яку діяльність щодо розслідування справ, які пов’язані як із його діяльністю (приватизація приміщень за адресами: вул. Воскресенська, 6 та Шишкарівська, 2), так і діяльністю його прибічників (справа щодо фальшування протоколів виборчкому та партії «Рідне місто», т.з. «діло Байдака»), погрожуючи відібрати у родини прокурора надану міськрадою квартиру. Маслюк відмовив, після чого Мінаєв розмістив у ФБ похабну карикатуру на дружину прокурора і виніс питання про квартиру на сесію міськради. Маслюк із відповіддю не забарився – і за скаргою «групи невідомих осіб» поновив справу проти сина мера.

Цікаво, що у 2006 р. ця справу призупинили з иблизно таким формуванням: «…через неможливість встановити особу, що нанесла тілісні пошкодження», що сьогодні дивує, бо всім, хто цікавився обставинами справи, відомо, що удар в щелепу бокалом з-під пива у нічному клубі наніс студенту А. саме Максим Мінаєв, після чого його самого добряче попинали п’ятеро друзів потерпілого, який був госпіталізований з розкроєнним обличчям – 18 (за іншими даними 16) швів і пластична операція потому. У сина мера – тілісні пошкодження середньої тяжкості.

Також відомо, що начальником міської міліції був тоді Юрій Забіяка, який зараз є радником мера, депутатом міськради та головою Сумского міського осередка партії «Рідне місто».

Чому ж справа не була залізобетонно «похована» у 2006 р? Зроблено це спеціально, щоб тримати Мінаєва на гачку, чи просто хтось із підлеглих Забіяки недопрацював? Або просто побоялися так відверто нехтувати процедурою та законом? Бо якби в цій справі все дійсно було так просто, то про неї б давно забули.

Проте сьогодні її поновлення у світлі вищеописаних подій однак виглядає ганебно. Хоча є й інша точка зору: батькам байдуже, через скільки років покарають людину, що розтрощила пивним бокалом обличчя їхньому сину.

Менш з тим, сам Мінаєв, не зволікаючи і не соромлячись, почав розігрувати карту бідного нещасного батька, якого переслідує злодєй-прокурор. За те, що він Мінаєв, бо ясно, що більше немає за що.

Спостерігати за цим фарсом мера не менш огидно, ніж за діями силових структур.

Проте висновок із цієї історії класичний – що посієш, тей пожнеш. Геннадій Мінаєв, якого прикривають тіж прокурори, судді, мєнти, крадій в законі, Партія регіонів, уже давно поводиться зверхнє і зухвало до всіх, хто має свою точку зору; він намагається принизити і морально знищити всіх, хто говорить розумні речі, пропонує адекватні рішення й викриває масове розкрадання коштів, землі та майна громади.

Між владою і громадою уже давно немає діалогу, править бал суцільне «рєшалово», яке мер із усіх сил намагається прикривати своєю активністю у соціальних мережах, створюючи ілюзію прозорої та чесної влади.

Як казав герой фільму «Формула кохання»: «Многіє вєрят».

Колись, після Помаранчовоі революції, в УП з’явилася стаття Сергія Лещенка «Син Бога» – про те, як заможньо і зухвало живе син Віктора Ющенка. Про те, хто дарує йому дорогі авто і телефони. То була справжня бомба!

Не думаю, що ми маємо писати про особисте життя Максима Мінаєва, якого я непогано знаю. І якщо він і мав бути покараний за свій вчинок, впевнений – він себе за нього тисячу разів за цей час морально покарав, і ця сторінку варто перегорнути.

Проте, життя – складна справа. І той, хто вважає себе у Сумах, прикриваючись мусорами, бандитами та Партією регіонів, першим після бога, нарешті отримав симетричну відповідь у власному стилі. Мінаєв цього довго просив, тож тепер варто згадати, що сталося колись з улюбленим ангелом.

Бо ще ніколи Суми не розкрадали так відверто і з таким розмахом, як при нинішній владі.