Пантелеймон Куліш. Донжуан із Сумщини

Він був подвижником, енциклопедистом, європейською особистістю… і мисливцем за жіночими серцями

Одним із найбільш знакових достойників, які репрезентують історію України, є Пантелеймон КУЛІШ, 200-ліття якого Україна вшанувала в серпні. Життя його було шекспірівського розмаху. Письменник, поет, драматург, історик, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, публіцист, редактор, видавець. Він автор абетки української мови («кулішівки»), що лягла в основу сучасного українського правопису, першого україномовного історичного роману «Чорна рада», автор першого перекладу Біблії українською мовою і тринадцяти п’єс Шекспіра.

Барвінковий етап
У 1846 р. постало таємне Кирило-Мефодіївське братство, яке фактично вперше на теренах Російської імперії проголосило ідею національного визволення й розбудови України як самостійної держави. Царська влада одразу вловила загрозу самому своєму існуванню – і покарала братчиків суворо.

Пантелеймона Куліша арештували через кілька місяців після весілля. Молода дружина Олександра БІЛОЗЕРСЬКА кинулася до Петербурга клопотатися за чоловіка, а потім тривалий час прожила з ним на засланні.

Після цієї катастрофи Куліш зрікся політичної діяльності, але з неймовірною самовідданістю почав займатися культурницькими, видавничими, літературними проектами. У Петербурзі він зумів, заручившись підтримкою меценатів, організувати друкарню, налагодити видання книжок, збірників, випустити перший український журнал «Основа».

Як стверджує професор Києво-Могилянської академії Віра АГЕЄВА, кохання до дружини не витримало випробування труднощами й злиденним побутом. З нею добре було на хуторі, але він соромився її у велелюдному Петербурзі. Невдовзі подружжя роз’їхалося: зоставивши Куліша в російській столиці, Білозерська повертається в Україну, у рідну Мотронівку. Для загалу це пояснювалося її нервовою хворобою. Займалася літературною працею, зрештою зробила собі певне ім’я як авторка віршів і прози Ганна БАРВІНОК

Роман із «вовчицею»
Куліш був доволі старосвітським у своїх уподобаннях, любив сентиментальні повісті та вважав неймовірно популярну Жорж САНД поганою письменницею. Саме роман з українською Жорж Санд і став для нього драматичним випробуванням. Марія МАРКОВИЧ надіслала Кулішеві для публікації свої перші оповідання – метру твори неймовірно сподобалися. При зустрічі молода жінка зачарувала його. А за те, що була стримана й сором’язлива, літературний наставник назвав її «мовчущим божеством».

Після розриву з Марко Вовчок Пантелеймон Куліш страждав суїцидальними настроями

Подейкували, нібито він і вигадав псевдонім «Марко Вовчок», натякаючи на її «вовчу» хижу натуру. Він претендував на роль учителя, опікуна і, звичайно ж, коханця. Та наш земляк дуже швидко обрид Марії Олександрівні своїм моралізаторством та іпохондрією. Це вперше не він кинув жінку, а обраниця зреклася його.

Глібова Параска
Після життєвих поразок Пантелеймон Куліш не раз втікав на свій хутір заліковувати урази й шрами. Утім, реальне господарювання йшло у нього дуже нікчемно, і гроші зрештою їхав заробляти в столицю. Тож після розриву з Марією Олександрівною примирився з дружиною і поїхав з нею пароплавом по Волзі шукати нових вражень.
А завітавши за якийсь час у Чернігів, зайшов нове шалене кохання. Цього разу звабив дружину Леоніда ГЛІБОВА Параску. Слава донжуана Кулішеві лестила. Глібов, знаючи примхливу й непостійну вдачу своєї дружини, дав їй свободу вибору.
Однак Пантелеймон іти на остаточний розрив зі своєю дружиною не захотів. Цей роман із юною красунею його відмолодив – у листах навіть поменшало звичного моралізаторства. І за кілька місяців він повернувся до звичної петербурзької праці, знову переконуючи себе, що немає більшого щастя, як книги і здобуті з них знання.

Пантелеймон Куліш був людиною парадоксів і романтичних внутрішніх суперечностей. Він займався багатьма громадськими справами, постійно конфліктуючи зі своїм оточенням. Як європеїста його піднесло модерністське покоління початку ХХ ст., а з утвердженням радянських цінностей влада на кілька десятиліть заборонила згадувати його ім’я, звинувативши у злісному українському буржуазному націоналізмі.

Довідка. Пантелеймон Олександрович Куліш (народився 7 серпня 1819, Вороніж, Глухівський повіт, Чернігівська губернія, тепер – Шосткинський р-н Сумської області – помер 14 лютого 1897, хутір Мотронівка, нині село Оленівка, Борзнянського р-ну Чернігівської області) — український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець, філософ історії. Автор першої фонетичної абетки для української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису. Відомий найбільше як перекладач Біблії та автор першого українського історичного роману «Чорна рада». Писав українською та російською мовами. Член Сербської академії наук та мистецтв.

Григорій САНИЧ
Панорама №39-2019