Осінь життя під тягарем війни

Війна боляче б’є по всіх, але люди похилого віку відчувають її наслідки особливо гостро. Для багатьох із них руйнується звичний світ: зникає відчуття стабільності, звужується коло спілкування, а щоденні новини про небезпеку лише підсилюють тривогу. Депресія, безсоння, страхи, почуття покинутості — ці стани стають для старших людей непроханими супутниками у повсякденні. Водночас саме вони часто залишаються наодинці зі своїми переживаннями, не завжди наважуючись говорити про них уголос.
Як розпізнати депресію у літньої людини, коли її часто плутають із «просто поганим настроєм»? Як родичам та сусідам стати надійною опорою, не нав’язуючи свою волю? Про те, як зберегти психіку наших батьків, бабусь та дідусів у часи великої війни, ми поговорили з психологом Центру життєстійкості м. Суми Аліною ШТЕБОЮ.

r: Як війна впливає на емоційний стан людей похилого віку та які прояви тривоги чи стресу найпоширеніші?
А.Ш.: Війна значно погіршує емоційний стан людей похилого віку, загострюючи тривогу, депресію, безсоння та страх. На емоційний стан старших людей впливають почуття втрати (рідної домівки, рідних людей, контактів з близькими). Люди похилого віку часто залежать від новин, що підвищує їх тривожність. Обмежені можливості для дозвілля та самореалізації, слабка соціальна підтримка впливають на виникнення підвищеної роздратованості, відчуття спустошеності, «емоційних гойдалок».
Депресія у літніх людей може мати також такі специфічні ознаки як почуття безнадії, втрата інтересу до звичних занять. У поведінці це проявляється в соціальній ізоляції. Люди похилого віку часто залишаються без підтримки у складних умовах. Через перебої у транспорті та зв’язку, знищення інфраструктури, обмежені можливості для пересування через фізичні слабкості соціальна ізоляція старших людей в умовах війни поглиблюється. Відсутність комунікацій призводить до почуття покинутості, що також негативно впливає на психічне здоров’я людей похилого віку. Через вікові особливості та стан здоров’я депресивні стани часто плутають з “просто поганим настроєм” чи наслідками хронічних хвороб.

r: Чи є особливості сприйняття травматичних подій у людей старшого віку, порівняно з молодшими поколіннями?
А.Ш.: Так. Є. Як і у представників будь-яких інших вікових груп. Старші люди можуть бути більш вразливими через знижену стійкість нервової системи. У людей похилого віку наслідки є більш безпосередніми та негативними через зниження фізіологічної стійкості — здатності організму протистояти несприятливим умовам та пристосовуватися до них. Разом з тим, їхній життєвий досвід може або бути ресурсом для того, щоб впоратися з цією ситуацією, або навпаки посилювати реакцію на нову травму.

r: Як родичам і сусідам правильно реагувати на страхи, замкнутість чи підвищену тривожність у літніх людей?
А.Ш.: Люди старшого віку під час війни — це особливо вразлива група населення, яка потребує уваги. Турбота та піклування може покращити їхнє ментальне здоров’я та якість життя. Вчасна та ефективна підтримка значно зменшить рівень стресу та допоможе налагодити побут на час війни.
Під час спілкування з людьми старшого віку варто звертати увагу на тон голосу та загальну емоційну атмосферу. Проявляючи зацікавленість до потреб і побажань співрозмовника, ви демонструєте свою турботу, розуміння та повагу. Це дає їм можливість вільно поділитися спогадами, досвідом та емоціями. Важливо запитати, чого саме вони потребують у цей момент і як ви можете допомогти. Також варто не нав’язувати увагу, але дати зрозуміти, що ви готові бути поряд. Іноді кожному достатньо просто відчути себе потрібним та цікавим.
Навіть проста розмова може значно покращити емоційний стан літньої людини, тому важливо, щоб в родині була постійна комунікація. Допомога в побутових питаннях, спільне проведення часу створюють відчуття захищеності – це елементарні прояви турботи. Також важлива підтримка у соціалізації – залучення до суспільного життя, організація зустрічей із друзями, сусідами.
Значну роль у запобіганні депресії відіграють близькі люди. Їм слід не забувати телефонувати, за можливості навідуватися  чи передавати листи, світлини. Родичі або сусіди також можуть потурбуватися про фізичну активність літніх людей: якщо можливо, організовувати прогулянки, легку фізкультуру, що сприятиме підтримці їхнього фізичного здоров’я та покращує настрій.
Рекомендується пропонувати людям похилого віку легкі розумові навантаження, такі як настільні ігри або інтелектуальні завдання, що підтримують когнітивні функції.

r: Що можуть зробити громади, соціальні служби, щоб зменшити психологічну ізоляцію та підтримати літніх людей під час війни?
А.Ш.: Зважаючи на те, що у деяких випадках підтримки з боку родини буде недостатньо, потрібно залучати для допомоги спеціалістів. Громади та соціальні служби можуть зменшити ізоляцію літніх людей під час війни через організацію клубів за інтересами (рукоділля, малювання), залучати до волонтерських проєктів для відчуття їх корисності. Надавати екстрені побутові та соціальні послуги (догляд вдома, доставка продуктів, транспорт) та створювати мережі підтримки сусідів, щоб літні люди відчували себе захищеними. Забезпечувати доступ до психологічних консультацій (індивідуальних та групових). Психологічний супровід літніх людей під час воєнного стану включає в себе надання емоційної підтримки та допомоги у подоланні стресу. Спеціалісти допомагають літнім людям адаптуватися до змін, знайти внутрішні ресурси для подолання стресових ситуацій та зберегти позитивний настрій. Психологічна допомога допомагає впоратися з почуттям невизначеності та безвиході. Спеціалісти можуть запропонувати навчання технік заспокоєння, наприклад, вправи повільного дихання, що є корисним інструментом для зменшення стресу та зміцнення ментального здоров’я. Також ефективним є проходження курсу 7 кроків самодопомоги “Думки – емоції – поведінка”.

Цей матеріал підготовлено за ініціативи Національної спілки журналістів України в межах Проєкту The Ukrainian Media Fund з підтримки незалежних місцевих медіа в Україні